“Трансформаційні ідентичності” Вікторії Величко

Вікторія Величко – одна з найвідоміших українок, які живуть на Кіпрі. Тендітна жінка, надзвичайно цікава особистість і дуже енергійна людина, яка надихає та закохує в себе і в те, чим займається.

Наша зустріч відбулася в Лімасолі, на виставці “Трансформаційні ідентичності” від VELYCHKO.GALLERY.
Ось що Вікторія розповіла про себе:
“Я є людиною, котра змінила багато різних видів діяльності. Починала з роботи піар-менеджером, далі був проєктний менеджмент, сімейний бізнес магазину органічних продуктів. Вмію будувати бренди, робити проєкти – не тільки для заробітку, але й для душі, для серця. Коли ми приїхали на Кіпр, було по-різному. Чоловік почав займатись нерухомістю та інвестиційним бізнесом, а я стала допомагати вибудовувати бренд. А потім настав час власного проєкту: протягом 6 років на Кіпрі я організувала арт-резиденцію, в якій ми з ілюстратором Еліною Елліс приймали дівчат – художниць з усього світу, котрі хотіли вчитися та поглиблювати навички з арту. Ми робили кемпи, які включали до свого складу семінари та воркшопи, пошук та аналіз власного стилю. Дівчата багато експериментували, виходили із зони комфорту, – це був неймовірний творчий обмін енергіями та чарівним симбіозом ідей. Я підтримую зв’язки з дівчатами багато років.

У якийсь момент, на межі 40 років, мене настигла криза самоідентифікації. Ті речі, які протягом 6 років кемпів були для мене очевидними, поступово набули зовсім іншої цінності – я зрозуміла, що люблю мистецтво, мені подобається сприяти розвитку митців. Ця думка підштовхнула мене до того, що я готова займатися великими галерейними проєктами, робити це справою мого життя. І я почала вчитись, але потім прийшла велика війна.
Ми з чоловіком доєднались до координаційного центру «CY4UA», який сформувався командою волонтерів, резидентів Республіки Кіпр та українців, ми почали волонтерити, допомагати українцям, котрі приїхали на Кіпр, збирали людей на мітинги.
Одна з речей, яка сприяла та дала подальший поштовх у творчому напрямку – це пост в інстаграмі української художниці Інни Харчук з Рівного, де було її фото в маленькій кімнаті готелю посеред її картин. Це фото мене дуже зворушило. На той час арт-резиденція була вільною, тож я запросила художницю з родиною приїхати до нас. Було бажання врятувати хоч когось, витягти з війни. До Інни доєдналися ще дівчата з України, тож зібралося п’ять художниць, п’ять майстринь, п’ять різноманітних історій людей, котрі зіткнулися з війною. За короткий час вони, відчуваючи всі наслідки пережитого, створили кілька робіт, які на той момент були першим відображенням перенесених жахів. Дівчата багато комунікували, обговорювали свої враження, – так з’явився задум благодійної виставки “Контекст”. Із цього все й зародилося спочатку на Кіпрі. А потім, маючи досвід із маркетингу та піару, розуміючи основи, я відчула, що можу зробити виставку та показати світові твори дівчат. Під час блекауту була створена нова соло-виставка Інни Харчук, яку ми презентували в Грузії – у Тбілісі, на річницю повномасштабного вторгнення, а потім були запрошені до Любліна – до Польщі – відкрити міжнародний економічний Конгрес трьох морів “3 Seas Local Government Congress” під патронатом Анджея Дуди.
Галерея для мене – це простір, де ми доносимо важливі сенси, ідеї та погляди художників через їх творіння. Вважаю, що це дуже важлива соціальна складова. Я хочу, щоб люди, які приходять на виставку до VELYCHKO.GALLERY, знали, що точно будуть здивовані, їм буде про що замислитись, подумати. Ідея виставки важливіша, ніж простір, адже я вважаю, що мистецтво має щось змінювати в людині.
Деякі люди кажуть, що мистецтво аполітичне… На моє переконання, мистецтво є політичним та соціальним голосом, воно зачіпає кожного та може привернути увагу до багатьох питань. Я формую території із сенсами, які несуть в собі певний посил, цікавий колекціонерам і відвідувачам. Тому мене дуже надихає саме концептуальне мистецтво.
Я прагну створювати повний творчий цикл – збирати художників у резиденції, обговорювати важливі для кожного питання та теми, давати можливість створювати та фіксувати їх роздуми. Таким чином народжуються тематичні виставки. Це може бути як соло, так і декілька майстрів, об’єднаних темою. Я залучаю митців з різних країн, вони привносять свою культурну ідентичність, погляди й історію свого народу. А ще в кожному проєкті я обов’язково запрошую українського митця, бо одна з цілей галереї – вийти на міжнародний рівень, де Україна буде представлена в контексті світового мистецтва”.

В цьому році відбулася перша міжнародна Cyprus Art Villa Residency (CARV). Було запрошено куратора з Афін – Дімітріоса Спіру, та чотирьох митців: Жером Дюпре ла Тур (Франція), Стелла Капезану (Греція), Міхаліс Папамайкл (Кіпр) та Ольга Штейн (Україна). Виставка “Трансформаційні ідентичності” якраз і стала можливою в результаті проведення такої міжнародної резиденції CARV.
Куратор Дімітріоса Спіру пояснює виставку так: «Народилась ідея показати, як у світі, що постійно змінюється, люди часто опиняються у складних ситуаціях. У ряді випадків їм доводиться переселятися – або вимушено, або за власним бажанням. Військові дії, економічна рецесія та пандемічна криза зробили міграцію головною проблемою всієї Європи протягом останнього десятиліття. Тисячі людей емігрували до інших країн з метою виживання та в надії на краще майбутнє. Але як вони адаптуються до нових умов? Що є запорукою їхнього виживання? Як, щоб вижити, люди повинні змінювати свій спосіб життя і фактично трансформувати свою ідентичність. У будь-якому новому контексті люди поступово формують нову версію себе, проте не повністю відриваються від свого попереднього життя.
Художники працювали з ідеєю трансформації ідентичності крізь призму міграції. Роботи, які вони створили під час резиденції, відображають їхній унікальний підхід та інтерпретацію трансформаційного процесу, через який проходять мігранти. Різне культурне походження, досвід та мистецькі практики чотирьох художників запропонували глядачам цікавий погляд на цінності та багатогранність міграції».
Українська художниця Ольга Штейн під час резиденції створила для виставки нову серію: «Хліб». Свій проєкт вона побудувала навколо взаємозв’язків між продовольчою безпекою, голодом, міграцією, історичною травмою та культурною пам’яттю. Ольга досліджувала шляхи експорту хліба, і як вони змінювались під час Голодомору, при здобутті Україною незалежності, та як змінились зараз – під час повномасштабного вторгнення.
Результатом дослідження стала інсталяція та відео арт, у якому Ольга використовує хліб для витирання полотна та проявлення мальованого шляху, а пізніше консервує його у скляному боксі, підкреслюючи трагічність використання допуску до їжі як інструменту репресій та впливу. Важливою частиною проєкту стали скульптури з хліба та металу «Іграшки», в яких художниця презентує роздуми над повсякденними проявами історичних травм ХХ століття, постпам’яттю та тим, як це вплинуло на самоідентифікацію українців. У завершальній частині проєкту Ольга зосередилась на епігенетиці, ідеї тіла як артефакту та відкритому питанні співставлення цінності
людського життя до цінності поля, яке людина обробляє. Ця частина дослідження презентована великими полотнами з олійним живописом.
Виставка відбулася за підтримки інвестиційної агенції “SPM Real Estate” та Сергія Полівара, Institut français de Chypre, а також “Minthis” від Pafilia Property Developers.
У подальших планах галереї – організація виставок у Словенії, Лондоні, Україні та в США (Нью-Йорку). Тож, запрошуємо на виставку, яка проходить наразі в Пафосі, – у новій арт-локації Мінтіс – до 1 вересня.
Вікторія Величко +357 96 8 555 80