Петро Могила: воїн, дипломат, реформатор, святий
Цього дня в 1596 році народився митрополит Петро Могила, якого ми знаємо як реформатора Київського православ’я, прилученого до лику святих. Справжнім пам’ятником Могилі, як реформатору освіти, стала заснована ним Києво-Могилянська академія. Півстоліття його життя — це реформи, які визначили розвиток українського суспільства на віки вперед. Своє життя він почав як воїн, а закінчив як церковник, саме він легалізував і реформував православну церкву та запам’ятався як діяч, що прагнув зробити Київ “другим Єрусалимом”.
Ще однією важливою стороною його діяльності була організація та розвиток книговидавничої справи. Він надав роботі Лаврської друкарні такого розмаху й гуманістичного змісту, якого не знала досі історія книгодрукування в Україні. Одним з перших він почав вводити книгодрукування книжною українською мовою того часу, значно підняв престиж і авторитет слов’янських видань.
Українська православна церква за всю свою історію не знала постаті більш знатнішої і колоритнішої, ніж митрополит Петро Могила. За порівняно короткий час він зумів надати церкві чіткої організаційної структури, підніс освіту духовенства, висунув ідеал творчого здисциплінованого чернецтва, здійснив реформу церковного обряду, розробив догматику, забезпечивши її необхідною новітньою теологічною літературою.
Щоб оцінити його вчинки та значення його діяльності для православної церкви, України і, звісно ж, українського народу, треба звернутися до життя цієї людини, побачити за яких умов і обставин розвивалася ця особистість.
Петро Могила родом із Молдавії. Він був третім сином у сім’ї молдавського господаря Симеона і угорської князівни Маргарети, а, отже, одним із претендентів на молдавський трон. Але обрав інший шлях: закінчив Львівську православну братську школу, продовжив навчання за кордоном, крім української добре знав молдовську, церковнослов’янську, вивчив румунську, польську, грецьку і латинську мови, здобув військову освіту і взяв участь у битвах проти турків під Цецорою і Хотином (у другій із них пліч-о-пліч бився з українськими козаками під проводом гетьмана Петра Сагайдачного).
Герб Петра Могили
Після цих походів і боїв Петро Могила круто змінив свою долю – прийняв чернечий постриг у Києво-Печерській Лаврі. Що ж призвело до цього рішення? Дослідники життя Петра Могили вважають, що цьому сприяв приклад старшого батькового брата Георгія, котрий став митрополитом Молдавським і Сучавським, а також настанови Іова Борецького.
Двадцяти восьми років Могила прийняв чернечий постриг, а у тридцятирічному віці був обраний архімандритом Києво-Печерської лаври, а пізніше – митрополитом Київським. Навколо нього об’єднувалися визначні вчені і культурні діячі, мудри сподвижники.
Він прагнув, щоби молодь отримувала гідну богословську освіту, а тому за власний кошт відправляв її вчитися за кордон. А вже восени 1631 року на території Києво-Печерської лаври відкрив богословську школу яку потім об’єднав її зі школою Київського Братства в Колегіум. Так виникла Києво-Братська (Могилянська) колегія. Навчання ґрунтувалося на загальноприйнятій у європейських навчальних закладах програмі – це сім вільних наук. Повний курс навчання тривав 12 років, усього викладали 30–32 предмети. Спудеї колегіуму вивчали катехизис, арифметику, геометрію, нотний спів та музику, поетику й риторику, ораторське мистецтво, мови.
Київський Братський монастир і Академія
Літературна спадщина митрополита Петра Могили налічує близько 20 творів богословського, полемічного, філософського характеру. Під його керівництвом лаврська друкарня перетворилася на потужний науково-культурний осередок, за перші п’ять років там видали близько 15 книг і брошур.
Катехізис Петра Могили
Могила видав «Катехізис», який уже 366 років є символом віри православного світу, а укладений ним «Требник Петра Могили» є основою православного богослужіння. Свою бібліотеку – одну з найбагатших бібліотек того часу, перед смертю він заповів Київському колегіуму.
Митрополит власним коштом відновив у Києві Софійський собор, Видубицький монастир, храм Спаса на Берестові, Десятинну та Трьохсвятительську церкви.
Саме митрополит доручив парафіяльним священикам вести метрики народжених, одружених, померлих.
Церковні реформи Петра Могили мали не лише тривалі наслідки в наступних століттях як для Православної, так і Унійної церков, а й дали підстави іменувати середину та другу половину XVII ст. «могилянською добою» в культурній та церковній історії України. Дисциплінування вірян та духовенства, якісна освіта, інтелектуальне зростання, плекання власної глибокої київської церковної традиції та етосу і, водночас, відкритість до міжконфесійного діалогу, – все це висунуло Київську митрополію на одну з перших ролей у тогочасному православному світі.
Теги: Петро Могила