Час відпусток: відкрийте світ книжок разом із героями фільмів
Настала пора відпусток, і це чудовий час для відпочинку: хтось захоплюється читанням, хтось – дивиться фільми, занурюючись у захопливі сюжети та відкриваючи для себе нові світи. Але чи звертали ви колись увагу на те, які книжки читають герої фільмів?
У багатьох кінострічках можемо побачити сцену, де герой читає книжку. Чи зауважували ви, на що роблять акцент режисери, показуючи ту чи іншу книгу в кіно?
Такі моменти у фільмах можуть нести глибоке символічне навантаження, допомагають розкрити характер героя, підкреслити певні сюжетні лінії або додати нові сенси до подій, що відбуваються на екрані. І залишається найцікавіше: зрозуміти, чому саме цієї миті саме ця книжка з’являється в кадрі, яке послання вона містить?
Давайте разом розгадаємо кілька таких цікавих кінематографічних послань:
«Кримінальне чтиво”
Книга: «Modesty Blaise» Пітера О’Доннелла
Вінсент Вега, герой фільму читає цей шпигунський роман, що розповідає про пригоди Модесті Блейз, колишньої злочинниці, котра стала агентом.Така собі історія про агентку 007, яка стала настільки популярною, що О’Доннел написав про Блейз 11 романів і кілька десятків оповідань, за якими було знято три фільми. Тематика насильства та криміналу і стала центральною – як у книзі, так і у фільмі. Знайдіть цю книгу та спробуйте порівняти відчуття від читання та атмосферу самого фільму. Цікаво, чи знайдете ви щось спільне?
«Форрест Ґамп»
Книга: “Допитливий Джордж» подружжя Рейм.
Історія головного героя книги, мавпеняти Джорджа, присвячена дослідженню навколишнього світу, з котрим постійно відбувається багато пригод. Життя зводить його з новими друзями, але водночас його пригоди далеко не завжди є радісними. Образи героїв фільму та книги – ідентичні, де кожен шукає себе в цьому світі, взаємодіючи з різними персонажами, потрапляючи в цікаві ситуації: кумедні, пригодницькі, драматичні.
«Книжкова злодійка»
Книга: «Крадійка книжок» Зузака.
Кожна книжка, що з’являється на екрані, пов’язана з певним етапом життя маленької героїні. Лізель навчилася читати за першою книгою, яку вона поцупила після похорону свого брата – посібник гробаря.
Пропагандистська книга А. Гітлера «Mein Kampf» стикається з появою образу Макса – єврея, якого родина переховує в підвалі кілька років.
«Невидимець» Велса – книга, яку Лізель рятує з вогнища на площі міста, де нацисти спалюють книги. ЇЇ ж Лізель читає Максу, коли той хворіє. Дуже символічно, бо євреї, за задумом Гітлера, мали зникнути, і Макс виступає у ролі невидимця у нацистській Німеччині.
«Правила виноробів»
Книга «Життя Девіда Коперфілда, розказане ним самим» Діккенса.
Герой фільму читає дітям у сиротинському притулку книгу про Девіда, хлопчика, який виріс без батьків. Розповідь у книзі йде від першої особи, та діти начебто слухають розповідь друга про відкриття та пізнання світу: спочатку немовляти, потім дитини, потім молодої людини очима вже зрілого чоловіка, який зробив письменницьку кар’єру.
«Ван Гог. На порозі вічності»
Книга «Річард ІІІ» Шекспіра
Шекспір був одним із улюблених письменників Вінсента ван Гога й режисер акцентував увагу на цьому. Художник читає книгу англійського класика та часто обговорює її з іншими персонажами стрічки.
Розглянемо кілька подібних моментів з українських кінострічок:
«Мати апостолів»
Книги: «Кобзар” Шевченка, «Звіробій» і «Останній із могікан» Купера, сонети Петрарки.
У фільмі, дія якого відбувається на окупованих територіях, «Кобзар» є буквально настільною книгою героя, який береться допомагати жінці, котра приїхала у пошуках сина. Знайомляться вони ще в дорозі, перетинаючи лінію розмежування з окупованими територіями. Чоловік сидить в автобусі і читає перший том шеститомного зібрання творів 1960-х, у ньому два романи – «Звіробій» і «Останній з могікан», написаних білим колонізатором про винищення корінних народів. Федір – місцевий, удівець, діти давно роз’їхалися країною, він тримається за свій дім і свою землю.
Останній із могікан – Чингачгук – допомагає, разом із білим мисливцем, врятувати двох доньок британського офіцера. На форд Вільям-Генрі напали французи та їхні союзники гурони, а дівчата якраз туди прямують у супроводі головних героїв.
Софія в хатині, де переховуються втікачі, читає сонети Петрарки. Книжку про віддану любов, що не потребує нічого навзаєм. Друга частина «Сонетів» написана вже по смерті Лаури, вони вшановують смерть. І це натяк на фінал кіно, жінка тут для того, щоб оплакати всіх «останніх з…».
«Поводир”
Книга: “Кобзар” Шевченка.
Україною часів колективізації й Голодомору подорожують сліпий бандурист і син страченого американського інженера, таємні послання бандуристи один одному передають, сховавши в томику «Кобзаря». Вибір книжки просто не міг бути іншим.
«Додому»
Книга: Коран.
У квартирі загиблого бійця Назіма та його дружини Олесі є книжкові полиці, судячи з корінців, це залишки іще радянської домашньої бібліотеки Олесиних батьків. Утім Коран Назіма, за яким у дім і прийшов уже його батько Мустафа, зберігається не на полицях, а далеко на антресолях. Книжки і там, і там, від батьків успадковані. Десь спадок функціональний, десь витіснений. Історія непорозуміння й зіткнення поколінь – головна тема кіно – розгортається і в цій достоту прозорій символіці.
«Фелікс і Я»
Книга: «Моя сім’я та інші звірі» Даррелл.
Герой фільму – Тимофій, вихованням якого займається пияк-«афганець», коханець бабусі. Інші дорослі поринули в морок 90-х, і їм не до того малого. Його життя протилежне життю героя книги «Моя родина та інші звірі» – автобіографією відомого натураліста, чиє дитинство минуло на острові Корфу поруч із братами, сестрою і мамою, котра рано овдовіла. Джеррі, як і герою кіно, на початку книжки років десять. Менше схожою на життя Тимофія книжки ще треба пошукати – вона тут виступає на правах контрастного об’єкта.
“Бачення метелика”
У фільмі йдеться про зранене війною українське суспільство, в одному з епізодів дівчина хвалить українську мову співрозмовника:
“— Так, це твій список. Я після дембеля можу читати, скільки влізе.
— Що тобі зайшло?
— «Людина» — дуже класна. «Тигролови» — взагалі ульот. «Жовтий князь». «Місто» Підмогильного — перечитував.”
Унікальність епізоду зокрема у тому, що на відміну від Тараса Шевченка, образ якого на свій лад використовувала радянська пропаганда і який не зникав з екранів протягом десятиліть радянського періоду, пам’ять про таких авторів, як Підмогильний, — майже повністю була стерта, і такими дрібними, але важливими згадками, він через століття повертається до українського культурного простору.
За матеріалами Читомо, Твоє Місто
Фото IMDb