Вино, любов і святий Трифон
14 лютого — день любові!
Для когось це День закоханих, для когось — свято святого Трифона, покровителя виноградарів і виноробів. Для вина — це завжди історія закоханості: у лозу, у землю, у терпіння й час.
В Україні, На Одещині цього дня святкують Трифона Зарізана — стародавнє виноградне свято, коли символічно підрізають лозу, благословляючи майбутній урожай. Тут вино — спадкоємець родинної пам’яті. Саме тому в Бессарабії так шанують це свято, влаштовують фестивалі, відкривають льохи, діляться вином і теплом. Виноробні «Колоніст», Villa Tinta та інші стають місцями зустрічі людей, закоханих у свою справу. Мають багато цікавих обрядів!
На Кіпрі 14 лютого припадає на період карнавалів. Островом ходить сміх, музика, маски й вино ллється рікою. Кіпрське вино теж народжується з любові — до сонця, кам’янистої землі та виноградників, що живуть століттями. Тут так само шанують цього святого, як і в нас.
Святий Трифон жив у III столітті на території сучасної Малої Азії (Фригія). За християнським переказом, він мав дар зцілення і особливий зв’язок із природою. Після мученицької смерті його почали вшановувати як захисника людей праці — зокрема тих, чия доля тісно пов’язана із землею.
З часом у народній традиції святий Трифон став покровителем виноградарів, виноробів і садівників. Його ім’я поєдналося з давніми аграрними ритуалами, що існували ще до християнства: обрізання лози, благословення полів, заклик родючості та захисту врожаю.
Саме звідси походить назва «Трифон Зарізаний» — від обрядового першого підрізання виноградної лози. Це символ турботи: щоб лоза дала плід, її потрібно вчасно і правильно «поранити». Вчасно- це після довгої суворої зими, що б оновити сили. У цьому — глибока філософія вина і життя.
На Балканах, в Болгарії, Молдові, на півдні України, свято Трифона поєднало в собі:
• християнське вшанування святого,
• язичницьку повагу до циклів природи,
• винну культуру як основу громади.
Трифон Зарізаний — це не лише про вино, а про початок нового кола, віру в майбутній урожай і зв’язок поколінь.
Я думаю, що це не випадковість, що день закоханих і день виноградаря збігаються. Бо вино — це завжди історія любові. Не швидкої, не гучної, а глибокої й вірної. Такої, що потребує часу й турботи.
У світі, що постійно змінюється, такі свята нагадують: справжні цінності народжуються з землі, часу і любові. І вино — один із найдавніших способів цю любов зберегти.
Я вірю, що настане день, коли після нашої Перемоги ми зможемо запросити до нас в Україну кіпріотів та зібратися разом на Одещині, серед виноградників, без страху, з келихом вина в руках і з вдячністю за життя. І в цьому келиху буде не лише вино, а пам’ять, надія і впевненість у тому, що Добро завжди проростає!
Темні часи не скасовують майбутнього, вони лише випробовують нашу здатність берегти світло, культуру і любов.
Все минає, залишається лише Любов!
Фото Arsen Fedosenko