Якір незламності
Прогулюючись по набережній Фінікудес у Ларнаці перехожі часто звертають увагу на монумент-якір, лапи якого утворюють форму серця.
Цей якір – невеличкий клаптик України на Кіпрі, оскільки у 2019 році він став подарунком Ларнаці від міста-побратима Одеси.
З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну якір став місцем зібрань української громади Ларнаки. У розпачі і розгубленості перших днів російської агресії, коли перші бомби почали падати на мирні українські міста, українці, які перебували далеко від дому, шукали місце, яке хоч трохи пов’язувало би їх із Батьківщиною. Якір-серце, подарований Одесою, став психологічним якорем, точкою зібрань, місцем проведення мітингів і зустрічей українців; місцем, де люди переживали своє горе, виплакували сльози за загиблими, отримували підтримку одне одного, відчували плече. Не дивно, що якір невдовзі перетворився на імпровізований меморіал. Люди приносили і запалювали свічки, діти розмальовували камінці в кольори українського прапору, митці втілювали найбільш шокуючі подій війни в символічних ілюстраціях – удари по житлових багатоповерхівках, в результаті яких гинули цілі родини; звірства окупаційної армії на захоплених територіях; жорстокі розправи росіян над військовополоненими.
Цей народний меморіал викликає багато уваги у перехожих і туристів. Люди зупиняються, читають написи на камінцях, згадують про події в Україні, співчувають.
Але виявилося, що крім нормального людського співпереживання, емпатії, підтримки, меморіал здатний викликати і протилежні емоції. Якір-серце став кісткою в горлі для проросійськи налаштованих жителів Кіпру, яких на острові чимало. Згадки про зухвалість і звірства російської армії для адептів путіна страшніші за сонячне світло для вампірів. Вже більше двадцяти разів меморіал у якоря піддавався вандалізму і паплюженню. Під покровом ночі любителі «руського мира» крадуть українські прапори, трощать свічки, викидають розписані дітьми камінці, здирають плакати і малюнки, бо надто болячою є правда, яка на них зображена, ріже їм очі. Українці зверталися за підтримкою до муніципалітету Ларнаки, який за більш ніж півтора року не знайшов часу розглянути питання і винести рішення. У відповідь на позови до поліції українці отримали співчуття, слова підтримки і запевнення, що якір патрулюватимуть ще ретельніше. Також поліція підтвердила, що питання офіційного визнання меморіалу, а разом з ним і встановлення відеоспостереження для охорони якоря знаходиться у компетенції муніципалітету.
Вандали ж не сильно остерігаються можливого покарання. У відкритих повідомленнях на Facebook іноді під вигаданими іменами, а іноді і під реальними вони вихваляються один перед одним, хто і як доклав руку до паплюження меморіалу, глузують з монумента називаючи його «якорем європейського Титаніка» і очікують, коли цей «європейський Титанік» піде на дно. При цьому вони живуть в європейській країні, користуючись її гостинністю і благами.
Одного разу знущання над меморіалом було особливо зухвалим – вандали закидали меморіал фекаліями і використаними презервативами. Муніципальні служби Ларнаки рано-вранці все прибрали, але фотографії безпрецедентної наруги з’явилися на місцевій сторінці новин. Поліція, як і десяток раз до цього, висловила глибоке занепокоєння.
Але українці не були б українцями, якби опустили руки і здалися. В той час, як українські воїни на фронті дають гідну відсіч, як вважалося донедавна «другій армії світу», українці, які перебувають на Кіпрі, незважаючи на відстань від рідної землі, невпинно продовжують підтримку мітингами, зборами коштів, приверненням уваги, нагадуваннями, що війна триває.
Кожного разу після ночі вандалізму українці відновлюють потрощений меморіал, прибирають уламки свічок, діти розмальовують нові камінці, і на якорі з’являється новий прапор України.
Добре що на Кіпрі – в цивілізованій європейський країні, яка беззаперечно підтримує боротьбу українського народу проти зухвалої збройної агресії – придбати прапор України не складає жодної проблеми. Кожного ранку меморіал у якоря відроджується, постає з попелу як птах-фенікс і вітає новий день. У Якоря-Серця з’явився є і власний твіттер, в якому він розповідає свою історію, історію незламності.
Ксенія Мухортова
Теги: вандали, громада, Ларнака, Якір-Серце