Різдвяні та новорічні листівки України
Традиція вітати зі святами за допомогою листівки з’явилася ще в давньому Китаї, більше тисячі років тому. В ті часи, якщо людина хотіла привітати когось, але, не застала господаря вдома, під дверми залишали щось на зразок особистої візитівки, дописавши на зворотній стороні вітання й побажання.
Перша у світі листівка створена промисловим способом з’явилася напередодні 1843 року. Саме в ті часи цей спосіб привітання набирав популярність в Англії, тож ідея нажала англійцеві – художнику-проектувальнику Генрі Коулу. Через велику зайнятість той не мав часу аби писати довгі вітальні листи та попросив аби його друг намалював свою сім’ю за різдвяною вечерею. Окрім малюнку на листівці ще була фраза «Веселого Різдва та щасливого Нового року!», яка використовується в привітаннях і по сьогодні.
Перша поштова українська листівка побачила світ 1895 р. в друкарні Стефана Кульженка з краєвидами Києва.
1898 року російська громада Святої Євгенії за акварельними малюнками відомих петербурзьких художників видала серію різдвяних листівок з 10 штук накладом у 10 тис. примірників. Серед них Іллею Рєпіним була підготовлена поштівка «Запорожець», яку, напевно, слід вважати першою різдвяною листівкою на українську тематику. Щоправда, у сучасному розумінні її важко назвати різдвяною, оскільки на ній відсутні будь-які ознаки святкової картки. Тут зображений запорізький козак з люлькою, а майже 2/3 частини залишено для написання привітання.
З 1902 р. на західноукраїнських землях з’являються повноцінні святочні листівки до створення ілюстрацій яких видавці залучали найвідоміших митців свого часу. Листівки були найрізноманітнішими. Від гігантських до зовсім мініатюрних, з матерії, з дерева, ароматні та музичні. Для їхнього зберігання згодом почали випускати спеціальні альбоми. А самими листівками прикрашали оселю, щоденники та шкатулки.
Якщо подивитися на листівки початку ХХ ст., то можна побачити, що на різдвяних листівках майже завжди зображена ялинка, або ж гілочка ялинки, а також діти й подарунки під яскраво прикрашеною ялинкою, а новорічні листівки мають інші сюжети. Це й годинник, і різноманітні атрибути, що принесуть щастя й добробут у дім: підкова, гроші, сажотрус тощо. Хоч цим листівкам і понад сто років, переглядаючи їх, відчуваєш тепло давніх побажань і сьогодні: “Благословенного Вам Різдва і щасливого Нового року!”
У побуті киян кінця ХІХ — початку ХХ століть традиційними були новорічні візити: до родичів, до начальства тощо. Згодом візити замінювали вітальними різдвяними й новорічними листівками. Широкий вибір вітальних листівок пропонували крамниці Владислава Ідзиковського (Хрещатик, 29 і 35) , Стефана Кульженка (Хрещатик, 39) та Казимира Дітріха (вул. Фундуклеївська, 8). Ціни на листівки були різними й залежали від країни виробника, сюжетів та якості картону — від 3 до 50 копійок.
Київська пошта на зимові свята працювала з великим навантаженням. Так, у 1900 р. пошта отримала 600 тисяч різдвяних і новорічних листівок. Цікаво, що кількість населення на той час становила десь близько 250 тисяч осіб. Міський штат листонош налічував приблизно 70 осіб. Тому Київська поштова контора запросила на роботу ще 25 охочих. Ось такою командою вже 4 січня доставили всі листівки. Одночасно з тимчасовим розширенням штату листонош, у різних районах міста виставляли особливі поштові скриньки синього кольору з написом “вітальні”, куди кидали місцеві листівки, які треба було вручити адресатам у день Нового року.
Різдвяна вітальна поштівка видана Накладом редакції “Комара”, Львів, надіслана зі Львова до Станіславова в 1904 р. (з архіву Ігоря Павлишина).
Близько 1912 р.
У радянські часи, після 1917 року, у період панування войовничого атеїзму і викорінення релігії в СРСР, новорічні та різдвяні листівки, як «предмет побуту буржуазного суспільства», були заборонені. І з 1925 року офіційно не святкувався Новий рік. Проте вітальні листівки вистояли в цій боротьбі за існування. І перші радянські вітальні листівки з новорічними святами кустарного виробництва, з’явилися у 1920-х роках.
Христос Родився! Малюнок Осипа Куриласа. Вид-во «Українська Преса» у Львові. Printed in Poland – Copyright by «Ukrainska Pressa». Lvov. Новорічна листівка, надіслана проф. В. Щербаківському К. Чеховичем 1939 р.
Встановлення російського більшовицько-комуністичного режиму стерли релігійний аспект вітальних листівок. Святкові листівки друкувалися переважно на Новий рік. Лише в період УПА відновлюється випуск листівок.
Значну кількість українських листівок видавали за кордоном. У Європі, Австралії, США, Канаді, – всюди, де проживали українці, завжди в обігу були листівки, присвячені темам, забороненим в Україні за часів СРСР. Найкращі зразки листівок сприймали як вишуканий подарунок, знак прихильності та особливої уваги. Новорічні та різдвяні листівки становили значний пізнавальний та художній інтерес, ознайомлюючи із традиціями та звичаями українського народу. Поштівки не тільки нагадували закордонним українцям про батьківщину, їх також розповсюджували для збору коштів на підтримку боротьби за незалежність України. Такі листівки цікаві не лише з мистецького погляду, а й, найімовірніше, як історичне джерело. Вони є носіями інформації, що дає змогу реконструювати цілу епоху.
Особливий інтерес становить цілий масив вітальних різдвяних і новорічних листівок 1940—1970 років української діаспори, а також УПА в 1940-ві. Наприклад, листівка, видана Закордонним представництвом Української Головної Ради (по суті підпільного парламенту воюючої України) в Німеччині в 1947 р. вражає своєю актуальністю й сьогодні: воїн зі зброєю стоїть на захисті рідного краю й дивиться на Вифлеємську зірку з надією на кращу долю своєї України.
Закордонне представництво Української Головної Ради, 1947
Такі ж відчуття перегуку із сучасністю викликає листівка, видана в Мюнхені в 1946 р. На ній тризуб в облямуванні квітів у національних кольорах з написом “З Новим щасливішим роком!”.
Листівка української діаспори. 1947 р.
М. Левицький
Українське діаспорне мистецтво, починаючи ще з міжвоєнного періоду, формувалося довкола проблем національного відродження. Цій ідеї підпорядковувалася тематика, стилістика й оформлення поштових листівок. Мабуть, основною причиною цього було намагання митців-емігрантів забезпечити тяглість українського вільного мистецтва на противагу цензурі, заідеологізованості мислення, творчій несвободі в самій Україні. Бути отією “нашої нації енергією”, кажучи словами Євгена Маланюка.
У 1946—1948 роках листівки видавалися в Німеччині в містах Мюнхен, Регенсбург, Зальцбург та в Австрії в місті Інсбрук. Відомі українські художники брали участь в оформленні різдвяних листівок. З-поміж цих митців були Галина Мазепа, Мирон Білинський, Едвард Козак, Василь Кричевський.
Мирон Білинський
На цих листівках звучить тема української державності: поєднання національних кольорів — синього й жовтого, тризуб на різдвяній ялинці. Майже на кожній листівці є зображення Вифлеємської зірки. Листівки 1947 р. авторства В. Кричевського перевидали в 1960-ті в США.
В. Кричевський
На одній з листівок В. Кричевського зображена Свята Софія в Києві в Різдвяну ніч із зіркою в небі. На звороті щемливий напис: “Гей, краю мій, не знаєш ти, як тужу за тобою!”.
Василь Кричевський
У листівках роботи Галини Мазепи, дочки прем’єр-міністра уряду УНР Ісаака Мазепи, історія української державності переплітається з різдвяними мотивами. На одній з листівок біля Ісуса зображені козаки в образах Трьох Царів зі Сходу з дарами.
Галина Мазепа. Христос Рождається
Чудовий майстер графіки Мирон Левицький випустив в Австрії в 1946 р. цілу серію різдвяних листівок. Деякі з них можна побачити на виставці в Музеї історії міста Києва.
Мирон Левицький
Цікаві яскравим оформленням й різдвяні листівки українських художників, які в повоєнні часи жили й творили в Канаді, США. Серед них — Петро Холодний — молодший, Вадим Доброліж та Петро Андрусів. Петро Холодний — одна з найпомітніших постатей в українському мистецтві ХХ ст., уродженець Києва, син міністра народної освіти УНР, випускник Варшавської мистецької академії.
Петро Холодний. Ангел Господній чудо сповіщає
Модерне бачення митець уміло поєднує з класичною європейською школою й українським осердям, яке виразно простежується в його працях, хоч за що він береться — чи за книжкову графіку, чи за станковий живопис, чи то за іконопис або ж вітраж. Цікаві його різдвяні листівки, серед них — “Ангел Господній чудо сповіщає” та “Три Царі зі Сходу”.
Петро Холодний. Три Царі зі Сходу
Вадим Доброліж — театральний художник, родом з Ніжина, працював над оформленням фільмів Олександра Довженка, в Німеччині створював сценографії до вистав таборового театру, після Другої світової війни опинився в Едмонтоні. Його авторству належать розписи в кількох десятках храмів у всій Канаді. На листівках В. Доброліжа зображені колядники із зіркою, українські краєвиди в Різдвяну ніч. Всі листівки художника облямовані українським орнаментом й мають релігійний характер.
“Колядники”. В. Доброліж
Петро Андрусів — маляр з містечка Каменобрід на Львівщині, який з московського сиротинця через Варшавську академію мистецтв потрапив до США, щоб стати засновником найбільшого допомогового фонду українців в Америці “Самопоміч”. Він відомий передусім творами на теми ранньої історії України й козацтва. Тому така яскрава його різдвяна листівка “Козаки з колядою”, де зображене місто, містяни й козаки, що співають коляду. Одяг, традиції передано настільки вірогідно, що це справляє незабутнє враження.
Петро Андрусів
Листівка часів незалежної України «З Різдвом Христовим!». 1992 р.
Попри те, що традиція посилати привітання відходить у минуле, а точніше видозмінюється, прийнявши електронний вигляд привітань у месенджерах, ідея фізичної різдвяної листівки виявилась настільки вдалою, що нею користуються і по сьогоднішній день. А отримувати такі листівки, як і багато років тому, особливо приємно й зворушливо.
За материалами Етнохата, VOGUE