Стародавні назви місяців України та Кіпру

Чому кожен місяць року має свою власну назву? Звідки вони пішли і чи такі назви були раніше? Як називали місяці раніше в Україні та на Кіпрі? Ми вирішили дослідити історичну еволюцію назв місяців та порівняти їх з аналогічними назвами місяців грецькою мовою.

Чи знаєте ви, що у давнину, ще у часи правління легендарного засновника Риму Ромула (у середині VIII ст. до н.е.) римляни користувалися календарем з десяти місяців? Але потім, з метою зрівняти римський календарний рік з грецьким, який мав 354 дні., до римського календаря додали ще два місяці: одинадцятий януаріус і дванадцятий фебруаріус.

Що ж стосується дати початку року, то Юлій Цезар у 46 році до н. е. провів докорінну реформу календаря за зразком прийнятому в Єгипті, при цьому початок року був перенесений на 1 січня, оскільки з цього дня консули вступали на посаду, отже – починався римський господарський рік.

Що стосується наших країв, то з прийняттям християнства Київська Русь переняла з Візантії новий календар, введений Юлієм Цезарем.

Саме тому зараз по всьому світові прийнято вважати 1 січня початком нового року, і в році в нас 12 місяців. Але назви в них – по кожній країні свої, хоча і мають інколи єдине походження.

                                                                                                                                                                                           .

Інші українські дані історичні назви: тріскун, сніговик, льодовик, просинець. Як бачимо, всі вони пов’язані з морозом, снігом, холодами.

Назва “просинець” за деякими версіями означає “просити в Богів добра”, бо в цей час випадають різдвяні свята. Однак, ця версія досить сумнівна, оскільки у січні різдвяні свята стали відзначали лише в ХХ сл.

А ось на Кіпрі січень – місяць Януса,  януАріос (грецькою), з латинської Januarius mensis – “місяць Януса”- на честь римського бога Януса – давньоримського бога входів, виходів і дверей, зображуваного у вигляді двох облич, звернених у протилежні боки (до минулого і майбутнього). Одне його обличчя було обличчям молодої, безбородої людини, що дивиться в майбутнє, інше – обличчя бородатого старця, звернене в минуле.

                                                                                                                                                                                              .

Інші народні назви: крутень, зимобор, бокогрій, криводоріг, громник.

Названий так через люті морози, лютих вовків, які в цей час найбільше голодують. Остання назва походить від свята Стрітення (Громниця), коли, за народними повір’ями, Зима зустрічається з Весною.

Кіпріоти називають лютий місяцем Фебрууса, февруАріос (грецькою), від латинського: Februārius “Фебрууса”, “очисний місяць” від лат. Februa “свято очищення”.

                                                                                                                                                                                           .

Інші наші історичні назви: березоль, березозорь, сочень, соковик, протальник, “з гір потоки”, заграйярочки, капельник.

У слов’ян переважають назви цього місяця від слова береза. Біла береза в цей час уже дає сік. Михайло Максимович записав назву цього місяця як “місяць-чернець” і пояснив, що в народі вважають таким тільки той місяць, який народжується і сходить у Великий піст. Існує приказка: “Як буде місяць-чернець, то буде й світу кінець”. Значення її значно глибше — народ вклав у цей вислів стародавні астрономічні знання, пов’язані з сонячним затемненням, коли Місяць, закриваючи Сонце, стає чорним.

На Кіпрі березень – місяць Марса, мАртіос (грецькою), Латинська Marti(s) “Марс”.

Березень завжди традиційно уособлював початок теплої пори року і час для відновлення війн, які припинялись на час холодів.

                                                                                                                                                                                          .

Інші назви: цвітень, краснець, снігогін, дзюрчальник, водолій, лукавець.

Як бачимо, всі назви виникли завдяки спостережливості наших пращурів, їхній любові до природи. Квітень — це пробудження лісів, гаїв, цвітіння садків, яким поклонялися українці.

На Кіпрі – місяць Афродіти, апрІліос (грецькою).

Латинська Aprilis, грецька Aphro – скорочена форма від Aphrodite, грецька богиня любові та краси.

                                                                                                                                                                                          .

Наші назви: май, травник, пісенник, місяць-громовик тощо.

Майже у всіх слов’ян цей місяць названий від “трави”. В українців є й назва май, проте вона не латинського походження, як у росіян, а давньослов’янського: “май” означає зелень, буяння дерев, трав, квітів.

У кіпріотів, як і в більшості інших країн – місяць Майя, мАйос (грецькою).

Латинська Maius “від Майя”Майя (у значення “чудовий”) – італійська богиня весни. Дочка Фаунуса і дружина Вулкана. Вона була символом родючості та землі, що й дало змогу назвати перший місяць врожайного сезону на честь неї. У більшості мов Європи назва місяця травень відповідає еллінсько-греко-римській традиції, яку перейняла згодом уся римська периферія.

Римляни ж запозичили цю назву в аборигенів завойованої країни — нащадків пелазгів та етрусків, і так само, як і вони, вшановували Богиню Maйю. На честь Maiї, яка вважалася матір’ю природи, влаштовували свята її інші нащадки аріїв — індійці. Отже, це одна з найдавніших традицій і назв.

Червень

Має назви: кресник, червець, ізок, гнилець.

“Кресник” означає літній сонцеворот. Походить це слово від “кресати” вогонь, тобто запалювати купальське вогнище, іноді мовознавці пояснюють назву червень від назви личинки з якої в минулому виготовляли червону фарбу. Але більш переконливими і правдоподібними є пояснення назви від червоний: час достигання ягід, плодів, квітів, які в ней час червоніють.

Кіпрська назва – місяць Юнони, Юніус.

Латинська Junius пішла від Юнони – верховної богині римського пантеону. Вона була покровителькою шлюбу і сімейного життя, тож вважалося вдалим вийти заміж у цьому місяці.

                                                                                                                                                                                           .

Українські назви: липець, сінокіс, косень, грозовик, іллюх (від юдейського пророка Іллі, якого адаптувало християнство).

Народна назва прозора — в цей час цвіте липа, збирають липовий цвіт, який є цілющими ліками від застуди та інших хвороб. Інші назви походять від назв літніх робіт та погодних явиш.

На Кіпрі та в Греції – місяць Юлія Цезаря, Юліос. Названий на честь Юлія Цезаря, реформатора календаря.

                                                                                                                                                                                           .

Майже у всіх слов’ян назви нього місяця пов’язані зі жнивами, серпами (у білорусів — “жнивень”). Інші народні українські назви: копень, гедзень, хлібочол, жнивець, спасівець.

У кіпріотів – місяць Октавіана Августа, Августос, латинською Augustus.

Октавіан Август вніс уточнення і завершив реформу календаря, розпочату Юлієм Цезарем. У процесі, він також перейменував цей місяць на честь себе. До того, як стати імператором, він звався просто Октавіан, а латинське augustus (поважний, присвячений) він додав уже після проведених реформ.

                                                                                                                                                                                             .

Інші давньоукраїнські назви: сівень, вереснець, ревун, “бабине літо” (від давнього свята).

Означає “вересовий місяць”, тобто час збирання вересового меду та винограду.

Для римского світу – сьомий місяць, септЕмвріос, від латинської Septem (сім), оскільки був сьомим місяцем староримського року, що починався до реформи Цезаря з березня. До речі, у Київській Русі вересень спочатку також був сьомим.

                                                                                                                                                                                             .

Інші назви: падзерник, костричник, весільник, зазимник.

Місяць жовтого листя. У цей час починали м’яти льон, коноплі, справляти весілля.

На Кіпрі – восьмий місяць, октОвриос, від латинської Octob (вісім)

                                                                                                                                                                                              .

Прозора загальнослов’янська назва, пов’язана з опаданиям листя із дерев. Називають його ще падолистом, напівзимником. Назва листопада “братчин“, вірогідно, пов’язана з язичницькими братчинами, які присвячувалися мисливським святам.

Грецькою – дев’ятий місяць, ноЕмвріос, від латинської Novem (дев’ять)

                                                                                                                                                                                              .

Інші староукраїнські назви місяця: хмурень, мочавець, солоноворот, андріець (від християнського апостола Андрія).

Названий від мерзлих грудок землі, що іноді серед дослідників викликає сумнів. Проте в літописі знаходимо пояснення: “… поидоша на коліхъ, а по грудну пути, бі бо тогда місяцъ грудень””.

У цьому місяці сонце “повертає па літо”, тобто дні починають збільшуватися.

На Кіпрі, традиційно – десятий місяць, декЕмвріос, від латинської Decem (десять).