Ми – спадкоємці тисячолітньої слави великого народу!
Більша частина українців сприймають наш герб лише як золотавий символ на синьому фоні, можливо, ще вбачають в ньому імена великих правителів Києва: Володимира, Ольги та Ярослава, запечатаних у слові ВОЛЯ чи бачить сокола, який летить з висоти донизу. Ми навіть не знаємо, чи в давнину його взагалі називали Тризубом – бо в новітній історії ця влучна назва з’явилася лише у 1917 році з легкої руки Михайла Грушевського. Нажаль, на цьому знання й розуміння закінчуються, хоча символ – Тризуб таїть в собі багато значень та знань.
Тризуб є стародавнім символом, який зустрічався на українській території з найдавніших часів і шанувався як магічний знак та оберіг. У вигляді державної символіки він використовувався князями часів Київської Русі, оскільки був знаком князівського роду Рюриковичів.
Перша літописна згадка про Тризуб як князівський знак Київської Русі датована X ст. Вона збереглася в болгарському рукописі «Хроніка Манасії» (XIV ст.), де зображені воїни — дружинники князя Святослава, у руках яких прапори увінчані тризубцем.
Чи міг український герб виглядати інакше?
У 13-му столітті через монгольську навалу Київська Русь занепала. Згасла династія Рюриковичів, у яких він був власницьким знаком. Тризуб, як такий, не використовувався.
У ХХ-му столітті, коли українці задумалися про свій герб — треба було визначити, який знак міг би стати об’єднувальним для всіх українських земель. І якби з цього часу і до 1918 року в якусь мить віхи історії звернули б не туди — замість Тризуба ми могли б мати геть інший герб.
Саме в цей час розпочалися дискусії щодо того, яким має бути головний знак української державності.
Голова УНР Михайло Грушевський звернувся до свого товарища та друга Василя Кричевського з проханням створити проєкти української геральдики – великого і малого герба УНР та печатки. Кричевський ні миті не завагався та визначив Тризуб, знак Київського князя Володимира Великого, головним українським пізнавальним знаком – гербом нової держави.
Із Тризубом стався такий феномен: на початку 1918 року про цей знак мало хто знав, а вже за рік, на початку 1919 року – ніхто навіть не уявляв якогось іншого державного герба, ніж Тризуб.
Тоді перемогла амбіція зав’язати свою історію як найдавнішу: обрали Тризуб, бо це велич Русі, це хрещення Русі, це могутні постаті, такі як Володимир Великий, як Ярослав Мудрий.
У первісном оформленні гербу був один елемент, який не зберігся до нашого часу. Його запропонував Михайло Грушевський як символ загальнонаціонального примирення – оливкова гілка.
Затверджений герб УНР
Що було з Тризубом під час СРСР?
Повноцінно стати знаком української державності Тризуб зміг вже після розпаду Радянського Союзу. Утім, завдяки тому, що його прийняли як герб Української держави на початку ХХ-го століття, ним почали активно послуговуватися повстанці. Його використовували ті, хто був колишніми козаками і старшинами армії УНР, УПА, дисиденти, емігрантські організації, люди, які опинялися в таборах ГУЛАГу.
Натомість, влада СРСР Тризуб тлумачила по-своєму, у Радянському Союзі для нього було окреме визначення: націоналістичний символ. При цьому СРСР, як і кожна імперія, формував сенси: стверджувалося, що націоналістична = нацистська.
Тризуб затвердили як Малий герб України в 1992 році, при цьому у нас досі немає великого герба, лише зазначено, що в основі великого герба має бути малий герб, тобто Тризуб.
У різні періоди історії наш Тризуб завжди був і є символом боротьби за незалежність. Зараз для українців в усьому світі він означає нерозривний зв’язок із Вітчизною, символ боротьби за свободу, національний знак, що виділяє українців у світі. Герб підносить почуття нашої національної гідності і наче каже до кожного українця: «Ти спадкоємець тисячолітньої слави великого народу, котрий 10 століть боровся під сим знаком».