80-ті роковини насильницької депортації кримськотатарського народу з власної Батьківщини – Криму
“Якби ми мали можливість перенестися на 80 років назад до Криму, який щойно був звільнений від німецьких військ, то ми побачили б, що навколо всіх населених пунктів, де жили кримські татари, розмістилися військові частини Червоної армії. На запитання місцевих мешканців червоноармійці відповідали, що їм надали час для відпочинку, лікування та поповнення особового складу, після чого їх відправлять далі на фронт.
Багато мешканців цих сіл і селищ, жаліючи солдат, несли їм продукти, молоко, прали їхню форму.
Вони навіть думки не могли припустити, що скоро ці солдати увірвуться в їхні будинки, аби викинути їх звідти разом з малими дітьми.
18 травня вранці до кожної оселі, де жили кримські татари, увірвалися озброєні радянські солдати, якими командували офіцери НКВС.
15 хвилин на збори… Перелякані, розгублені жінки і люди похилого віку ледве встигали одягнути дітей, що захлиналися від плачу, та узяти з собою Коран – священну книгу.
За наказом Сталіна, оформленим рішенням «державного комітету оборони», всіх кримських татар, весь народ, було силою зігнано до залізничних станцій, кинуто до вагонів для перевезення худоби, і відправлено у віддалені райони Центральної Азії, Уралу , Сибіру.
У місцях спецпоселень кримських татар використовували на важких виснажливих роботах, включаючи шахти, лісоповали, будівництво іригаційних каналів.
Встановлено, що лише у перші роки вигнання, внаслідок голоду, масових захворювань, знущань і каторжних робіт в місцях спецпоселень померло понад 46% кримських татар.
Пам’ять про жертв геноциду кримськотатарського народу, скоєнню якого цього року виповнюється 80 років, буде вшановуватися в Україні та в багатьох інших країнах, де живуть кримські татари.
І лише на власній землі, в Криму, який вже 10 років захоплений російськими варварами, кримські татари не зможуть, згідно зі своїми звичаями та традиціями, вшанувати пам’ять про своїх близьких та рідних, які загинули внаслідок геноциду 1944 року», — зазначає український кримськотатарський політик і громадський діяч, голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров.
Трагічна історія депортації кримськотатарського народу замовчувалася в СРСР протягом десятиріч. Заборонялася мова, культура корінного народу України. Кримські татари були не просто позбавлені батьківщини, але й власного імені, мови, історії, ідентичності. Після смерті Сталіна кримським татарам так і не повернули їхні права та не дозволили повернутися на батьківщину.
Фактично, заслання тривало. Попри заборону, починаючи з 1967 року, кримські татари робили чисельні спроби оселитися на власній землі, в Криму. Кримськотатарський національний рух за повернення був одним з найефективніших та найяскравіших протестних рухів в СРСР. Але справді масове повернення, репатріація, розпочалися після 1987 року. Тільки після розпаду СРСР, у незалежній Україні, ми можемо вшанувати пам`ять жертв геноциду та говорити правду про злочини проти людяності.
Що ти знаєш про День пам’яті жертв геноциду кримькотатарського народу? Пройди тест