110 років від дня створення Легіону Українських Січових Стрільців: згадуємо, пишаємось, пам’ятаємо!
Хто зараз не знає про українських січових стрільців — першу національну військову формацію у 20-му столітті? Ці хлопці – усуси стали символом визвольної боротьби українців 110 років тому та яких ми згадуємо й понині. Ми знаємо їх історію, співаємо їх пісні, порівнюємо їх з сьогоднішніми захисниками. Але чи були вони тільки воїнами? Який вклад вони привнесли в розвиток державності та формування наступних поколінь?
Українські Січові Стрільці, УСС (усу́си) – єдина українська національна військова формація у складі австро-угорської армії, сформована з добровольців, які відгукнулися на заклик Головної Української Ради 6 серпня 1914 року. Вона стала українським національним бойовим підрозділом – перед цим в історії України подібні підрозділи створювалися лише при битві під Полтавою в червні 1709 р.
Ще 18 березня 1913 року збори, організовані з ініціативи українських діячів Галичини, проголосили створення українського військового товариства «Січові стрільці». У перші місяці після зборів стрілецькі товариства швидко поширилися по всій Галичині. За короткий час було організовано стрілецькі чоти, сотні, курені, фахові офіцерські школи та близько 50 товариств «Січових стрільців».
6 серпня 1914 року у львівській газеті «Діло» з’явилося звернення Головної Української Ради “до всього українського народу”, в якому проголошувалась необхідність утворення полків українських добровольців під назвою Українські Січові Стрільці (УСС). Протягом двох тижнів відгукнулося 28 тис. добровольців, але на збірку УСС у Стрию наприкінці серпня – на початку вересня 1914 зійшлося тільки 10 000, бо деякі повіти Галичини вже були захоплені російською армією. Австрійський уряд і польські політичні кола, побоюючись створення українського війська, обмежили чисельність до 2,5 тис. стрільців.
Українські Січові Стрільці. Полковник Гринько Коссак зі старишнами полку, 22 вересня 1915 року. Поштівка з колекції Юрія Завербного
Відібрали найкращих – майже кожен мав освіту, це був цвіт молодої української інтелігенції: ядро легіону становили активісти січового, сокільського і пластового рухів, вчорашні гімназисти та студенти. Великою історичною заслугою цих рухів було формування національної свідомості та загалом державницької орієнтації серед широкого загалу українців.
Військову присягу солдати давали двічі: перший раз на вірність Австро-Угорщині, а 3 вересня 1914 року Січові Стрільці склали присягу на вірність українському народові:
“Я, Український Січовий Стрілець, присягаю українським князям, гетьманам, Запорізькій Січі, могилам і всій Україні, що вірно служитиму Рідному Краєві, боронитиму його перед ворогом, воюватиму за честь української зброї до останньої краплі крови. Так мені Господи Боже й Архангеле Михаїле допоможіть. Амінь”.
Із першими походами і боями Українські Січові Стрільці здобули визнання серед народу. На місцях своїх зупинок вони організовували інформаційні та культурні осередки, як-от під час перебування в Мукачівському замку, де сформували Пресову квартиру (сучасний прес-центр), у якій діяли стрілецька читальня, бібліотека та лекційний гурток.
Гурток Пресової квартири, червень 1916 рік. Фото Wikimedia
Побут січових стрільців мав значний вплив на пробудження національної свідомості місцевих жителів. Стрільці часто ночували в селянських хатах, розмовляли із селянами, бавилися з дітьми, вчили молодь народних і патріотичних пісень, у неділі та свята ходили до церкви, а часто стрілецький хор співав на Богослужінні. Люди слухали, що офіцери говорять так, як вони, українською мовою, а не по-мадярськи.
З липня 1915 р. усуси почали клопотати про дозвіл на просвітницьку роботу серед волинських українців. Вони організовували бібліотеки, курси для неписьменних, курси німецької мови тощо. Водночас, бачачи нужду волинян, вони відкривали при школах дитячі їдальні та крамниці, де можна було купити такі дефіцитні товари, як сіль, цукор, нафту. Щоб уберегти волинян від значних витрат на школи, учителі з-поміж УСС працювали безоплатно. УСС також проводили освітні заходи, пропагували свої ідеї, засновували читальні, роздавали книжки та часописи, допомагали писати прохання та скарги.
Українські січові стрільці. Фотографії старого Львову
Важливим аспектом ідеології Українського Січового Стрілецтва була літературна творчість. Уже на початку війни багато стрільців вели щоденники, писали спогади, вірші та нариси. У різноманітних українських виданнях з’явилося чимало стрілецьких публікацій, що знайомили читачів із життям легіону, його боротьбою та завданнями, розглядали найактуальніші проблеми стрілецького буття.
Вважаючи себе духовними спадкоємцями кращих традицій українського війська, зокрема запорізького козацтва, Українські Січові Стрільці перейняли від нього українську пісню, яка стала невід’ємною частиною їхнього життя. Юнацький максималізм та щирі патріотичні почуття виявлялися у піснях, створених у стрілецькому середовищі. «Ой у лузі червона калина», «Чуєш, брате мій», «Човен хитається», «Маєва нічка» стали улюбленими піснями не тільки стрільців але й «пішли в народ».
Так з’явився культурний феномен, який поширювався серед населення. Як результат, симпатії населення до стрільців зростали дуже швидко – незабаром вони здобули довіру й пошану. Українських вояків запрошували всюди: в гості, на забави, та навіть у куми. Діти полюбили своїх стрілецьких учителів, і не було випадку, щоб дитина шкільного віку не ходила до школи.
Українські Січові Стрільці. Знак “Артистичної Горстки”. Рисував Ю. Крайківський в січні 1916 року. Поштівка з колекції Юрія Завербного
УСС зробили великий внесок у формування українського війська та української державності. Молоді хлопці показували дива героїзму на полях битв Першої світової війни, проте їхня безсметрна слава не помре ніколи, бо ми завжди пам’ятатимемо про них, як носіїв визвольних ідей, які здобули симпатії та любов народу назавжди!
Зараз, у війні з російським агресором, ми бачимо повторення історії – створення військових підрозділів, які захищають Батьківщину, створюють нове, переосмислене бачення національної ідеї, вільної України та незламного стрілецького духу. На захист країни стали потомки Січових Стрільців, нащадки козаків, справжні сини українського народу.
За матеріалами:
Науковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки
Читати також:
Одна з перших українських воячок. Легендарна старшина Січових Стрільців — Олена Степанів