Росія застосовує хімічну зброю проти українських військових
З початку повномасштабного вторгнення Росії Україна ретельно задокументувала понад 4228 випадків застосування хімічної зброї російськими військовими, причому кількість таких інцидентів суттєво зросла протягом 2024 року. Ці дії Росії є грубим порушенням міжнародного права та норм.
Застосування хімічної зброї Російською Федерацією суперечить Конвенції про заборону хімічної зброї (КЗХЗ), міжнародному договору про контроль над озброєннями, який забороняє виробництво, накопичення та використання хімічних речовин як зброї.
Задокументоване використання хімічних речовин російськими військовими порушує статті I та II КЗХЗ, що прямо забороняють застосування токсичних хімікатів як зброї.
Значні випадки застосування хімічних речовин зафіксовано в Куп’янську, Бахмуті, Покровську, Запоріжжі та Херсоні, внаслідок чого 2058 українських військових звернулися за медичною допомогою з різними симптомами хімічного ураження, а троє загинули через гостре отруєння невідомою хімічною речовиною.
Російські війська використовують хімічні речовини, застосовуючи здебільшого невизначені боєприпаси. До зафіксованих засобів належать газові гранати К-51 і RG-VO, класифіковані як засоби для придушення заворушень, заборонені КЗХЗ для використання у війні (стаття I, пункт 5 КЗХЗ).
Українські військові також зафіксували застосування хлорпікрину та газу CS (сльозогінного), заборонених у бойових діях через їхні тяжкі наслідки для здоров’я. Хлорпікрин, зокрема, спричиняє сильну задишку, набряк легень та інші серйозні проблеми зі здоров’ям.
Використання Росією хімічної зброї викликає історичні паралелі, адже міжнародна спільнота давно засуджує хімічну війну. Наприклад, Женевський протокол 1925 року заборонив застосування хімічної зброї на війні. Він заклав основу для наступних міжнародних угод, зокрема КЗХЗ, що підкреслює глобальне зобов’язання щодо усунення хімічної зброї.
Ігнорування Росією своїх зобов’язань за КЗХЗ нагадує її попереднє використання хімічних агентів у отруєнні політичних опонентів, таких як Олексій Навальний і Сергій та Юлія Скрипаль, за допомогою нервово-паралітичної речовини «Новачок». Такі дії демонструють послідовний підрив міжнародних норм і становлять значну загрозу глобальній безпеці.
Застосування хімічної зброї в Україні має як негайні, так і довготривалі наслідки. З екологічної точки зору ці речовини забруднюють повітря, ґрунт і воду, завдаючи шкоди екосистемам і створюючи тривалі ризики для здоров’я населення. Токсичність хімічних речовин викликає стійке забруднення, що загрожує біорізноманіттю та стабільності екосистем.
Гуманітарні наслідки не менш серйозні. Застосування хімічної зброї призводить не лише до гострих медичних проблем, але й до серйозних психологічних наслідків для постраждалих. Вплив хімікатів може викликати хронічні захворювання, що вимагають тривалого медичного догляду та реабілітації.
Реакція міжнародної спільноти на такі порушення має бути рішучою і безкомпромісною. Санкції та судові заходи мають бути спрямовані на осіб і організації, причетні до використання хімічної зброї. Це включає притягнення винних до відповідальності за воєнні злочини в міжнародних судах, таких як Міжнародний кримінальний суд (МКС), який уже розпочав розслідування російських воєнних злочинів в Україні. Римський статут МКС визначає використання хімічної зброї як воєнний злочин, що забезпечує правову основу для покарання.
Дипломатичні зусилля мають бути спрямовані на ізоляцію Росії, включаючи заперечення проти обрання російських представників до Виконавчої ради Організації із заборони хімічної зброї на 2025–2027 роки. Єдина і тверда позиція є необхідною для підтримки міжнародного права та запобігання подібним порушенням у майбутньому.
Документально підтверджене використання хімічної зброї Росією проти України є серйозним порушенням міжнародних норм, що має значні гуманітарні, екологічні та юридичні наслідки. Реакція міжнародної спільноти повинна бути рішучою та всебічною для підтримки принципів Конвенції про заборону хімічної зброї і надання допомоги Україні в її боротьбі проти цих злочинних дій.
Україна покладається на непохитну підтримку своїх міжнародних партнерів, які стоять на боці справедливості, щоб забезпечити торжество закону і відповідальності.
Україна покладається на непохитну підтримку своїх міжнародних партнерів, які стоять на боці справедливості, щоб забезпечити торжество закону і відповідальності.
Руслан Німчинський, Посол України на Кіпрі
Джерело Іn-cyprus