Хрістос Пармаккіс: “В мені тече кров українських козаків”
Його люблять ЗМІ, до нього прислухаються політики, він має чітку позицію та мріє змінювати Кіпр і світ на краще. 18-річний Хрістос Пармаккіс — кіпріот з українським корінням, який був членом молодіжного парламенту ЄС (Euroscola — Youth Ambassadors of the European Parliament), представником Кіпру на молодіжній сесії Європейського економічного і соціального комітету (European Economic and Social Committee), а також входив до групи молодіжних радників уповноваженого з прав дитини.
Хрістос виступає на важливих суспільно-політичних заходах і спілкується з місцевими та європейськими діячами у різних сферах. Наразі хлопець проходить службу в кіпрській армії, після чого планує повернутися до своїх активностей і розпочати здобуття вищої освіти.
Він має великі мрії, але цінує прості речі, відчуває своє українське коріння та вільно володіє мовою. Ми не могли не скористатися нагодою поспілкуватися з таким унікальним представником нової генерації на Кіпрі.
– Хрістос, вітаю, дуже приємно продовжити з тобою спілкування! Тож, ким ти себе відчуваєш більше – кіпріотом чи українцем?
Спочатку хочу дуже подякувати за запрошення дати це інтервʼю, для мене це велика честь!
Я відчуваю себе кіпріотом, адже я є громадянином Кіпру, живу тут з народження, вчився на острові і буду тут працювати. Моя громадська діяльність орієнтована на те, щоб зробити Кіпр та Європу кращими.
Із іншого боку – моя мати з України, в мене є українське коріння та родина, українська кров, я люблю Україну і бував там багато разів (літав на 3 місяці майже кожного літа). У мене дуже багато спогадів про це, тому, звісно, я відчуваю себе і українцем також.
– А які риси в собі ти відчуваєш як кіпріотські, а які – як українські?
Любов до свободи, непокірність, стійкість, віра у справедливість, незламність тощо – закладені в українському генетичному коді. Українці зараз доводять це ділом, воюючи за свою свободу та незалежність. Тому скажу, що ці риси в мене українські. У кіпріотів також є такі цінності, як любов до Батьківщини, до історії, до навчання та саморозвитку, до діалогу та демократії, тож, думаю, це мої кіпріотські риси.
– Що спільного ти бачиш між культурами чи ментальністю українців та кіпріотів?
І українці, й кіпріоти – європейці. Ми всі сповідуємо спільні європейські цінності та у нас спільна європейська історія. На побутовому рівні обидва народи дуже гостинні, мають багато спільних рис та навіть готують схожі страви і мають схожі традиційні наряди. Звісно, є дуже багато і відмінних речей. Наприклад, темп життя у двох країнах. Але все ж таки для двох народів, яких розділяють два моря та 2500 кілометрів, спільного чимало.
– Я зараз подумала про твою маму, якій вдалося закласти в тебе таке відчуття і розуміння речей… Розкажи про неї!
Дуже дякую! Моя мама, Ірина Полянська, народилася в Запоріжжі, там же закінчила школу та отримала вищу освіту. Вона жила з батьками та сестрою до 2005 року, поки не переїхала до Кіпру і не почала жити тут. Зараз вона працює у сфері туризму. Моя мама – це людина, котра все життя працювала, щоб наша родина мала щасливе майбутнє. Вона – мій друг, помічник та опора у всіх справах. Без неї я би не зміг зробити все те, що я зробив і те, що в мене є у планах. Я хочу подякувати мамі за все, я її дуже люблю.
– Хто і що також формувало і формує тебе, як особистість?
Основа, на якій я стою, це дійсно родина. Мама, бабуся, дідусь, тітка й тато. Виховання, яке вони дали, впливає на мене значною мірою. А далі – те, що трапляється зі мною кожного дня; те, через що мені доводилося проходити на різних етапах життя; те, що я роблю; те, що я вчу; те, звідки я родом (тітка завжди казала: “У тобі тече кров українських козаків”); те, з ким я спілкуюся; те, чого я хочу досягти в житті… Усе це та багато іншого формує мене, як особистість. Щоб досягнути цілей та йти вперед, важливо спочатку зрозуміти хто ти, ким ти хочеш бути.
Хотів би також сказати трохи про мою бабусю – Наталію Григорівну Полянську, яка значить дуже багато для мене. Вона завжди мене підтримувала, давала поради та допомагала мені. Разом з нею я навчився багатьом речам. Вона померла у 2023 році через імовірну лікарську помилку. Їй було 69 років.
-Дуже, дуже шкода!
Ти так тепло говориш про близьких, про їхній вплив. Скажи, а інтерес до політики з’явився у тебе з дитинства?
-Так, коли мені було шість років, я розповідав усім, що стану Президентом. Згодом я дивився на деякі речі на Кіпрі та у світі, які аж ніяк мені не подобались (корупція або система освіти на Кіпрі) і поставив собі за ціль змінити їх. Велику роль зіграли також події в Україні, такі як Революція гідності, початок війни, перемога президента Зеленського на виборах тощо.
У школі я активно захищав права учнів та дітей та ще з 2020 року почав знімати відео про політику та проблеми на Кіпрі, пропонуючи рішення. Продовжуємо і побачимо, як то буде далі.
– Які маєш плани після армії? Яке навчання ти обрав і чому?
Після армії піду вчитися на юриста або на політичні науки. Ці два предмети пов’язані між собою, тому, може, вийде отримати обидва дипломи. Я пройшов до університету в Афінах на юриспруденцію та у Кіпрський університет на політичні науки. У житті я хочу бути корисним суспільству, і один зі спосіб це зробити – стати політиком. Є і багато інших варіантів, тож, вважаю, що ці дипломи допоможуть.
У мене багато інтересів, наприклад, я просто обожнюю науку та космос! І є багато можливостей попрацювати в галузях, де мені цікаво.
– Публічні виступи – твій дар чи доводилось працювати над собою?
Думаю і те, й інше. Із одного боку, здебільшого я виступаю без тексту, кажу те, що думаю, те, у що вірю, спілкуюсь із людьми, і в мене це виходить.
Із іншого – іноді не все йде так, як хотілося б: є стрес, коли говориш щось важливе або щось, що може впливати на суспільство. Чим більше практики та виступів – тим кращими вони стають. І, звісно, після кожного виступу я прислухаюся до порад тих, хто мене слухав та корегую багато речей.
Але можу сказати точно – мені дуже подобаються публічні виступи.
– Ти легко спілкуєшся з відомими особистостями, з ким було найцікавіше?
У кожної людини є що спитати, чому повчитися. Мені цікаво спілкуватися та вчитися у кожної людини, яка є професіоналом у своїй галузі, яка своїми діями допомагає людям. Ну а так, звісно, було цікаво говорити з лідерами Кіпру та ЄС, політиками, депутатами, міністрами. Також, були і ті люди, з ким спілкуватися не хотілось. Дуже цікавим було спілкування з журналістами, наприклад, журналіст Макаріос Друшіотіс – для мене він просто топ! Його знання історії Кіпру та позиція щодо сьогоденних реалій острова мені дуже близькі. Запам’яталося спілкування з науковцями та з бізнесменами, такими як Хрістодулос Протопапас, Гіоргос Кошіс та іншими.
– Як би ти охарактеризував кіпріотську молодь? Чи буде сьогоднішнє покоління молодих людей так само берегти традиції, як це притаманно було кіпріотам зазвичай? Що цікаво сьогоднішній молоді Кіпру?
Молодь на Кіпрі дуже змінилася порівняно з попередніми поколіннями. У нас дуже багато джерел інформації, нових ідей, бажань та можливостей. Це не та молодь, яка буде терпіти застій чи бездіяльність. Це молодь, яка хоче жити у кращій країні, ніж вона є зараз.
Із іншого боку – це молодь, яка, на жаль, зараз не дуже слідкує за політикою та новинами, молодь, яка дуже розчарована у тому, що коїться на Кіпрі та у світі.
Ця молодь поважає традиції, але у той же час започатковує нові. Проте я не хвилююся, що наші кіпрські традиції можуть забутися чи зникнути. Я вважаю, що якщо нашу кіпрську молодь підштовхнути та підтримати, то вона може змінити цю країну на краще.
– Що для тебе Кіпр? Яким ти хочеш його бачити?
Кіпр для мене – це моя Батьківщина. Це сонце, море, смачна їжа, добрі люди, кава, гори, сосни та кипариси.
Я хочу побачити її вільною, обʼєднаною європейською державою, регіональним центром економіки, технологій, торгівлі та інновацій.
Кіпр з низьким рівнем корупції та бюрократії, з надійними інститутами, з вирішеним «кіпріако» та щасливими людьми, де кожна людина зможе знайти своє місце. Це Кіпр, у якому в нових поколінь є майбутнє.
– Про що ще ти мрієш?
Мрію про перемогу України, приїхати знов до Запоріжжя, як колись, у дім моєї бабусі. Мрію стати Президентом (сміється), а чому би й ні?!
Мрію та бажаю, щоб із моєю родиною все було добре. Мрію побувати на Марсі та багато ще всього…
Олена Ендрюс-Скаліодес