Історія Террі Савчука — воротаря №1 світового хокею
На обкладинці «Life Magazine» за 1966 рік — суворе, змарніле обличчя чоловіка зі шрамами. Це не актор після гриму, не ветеран війни. Це Террі Савчук, знаний у світі як “Юкі” — канадський хокеїст українського походження. Один із найкращих воротарів найсильнішої хокейної ліги світу — НХЛ. Він пережив багато болю й страждань, але став легендою.
Террі, а при хрещенні — Тарас, народився 28 грудня 1929 року у родині українських емігрантів із Галичини, які оселилися у робітничому районі Вінніпега, Манітоба. Мати Анна Масляк емігрувала з родиною з України ще дитиною, батько Луїс працював на будівництві. У родині зростало четверо синів, пізніше взяли на виховання ще й пасербицю. Українська мова, віра, традиції були природним середовищем.
На подвір’ї Савчуків щозими заливали ковзанку. Старший брат Майк грав за місцеву команду — і саме він підсадив молодшого брата на хокей. Та одна мить усе змінила: під час гри Террі влучив каменем у груди Майка, не знаючи про його ваду серця. Брат помер. У 12 років Террі взяв братову амуніцію — і не знямав її до кінця життя.
У 12 років хлопець пережив першу серйозну травму — під час регбійного матчу він невдало впав на руку, внаслідок чого ліктьова кістка роздробилася на 60 уламків. Лікарі боролися за порятунок руки майже добу, а після загоєння травмована кінцівка стала на 8 сантиметрів коротшою.
У 15 років хлопця помітили скаути, а в 17 — він уже став головним годувальником родини після травми батька.
Савчук підписав контракт із «Детройт Ред Вінгз» і почав шлях, що тривав 21 сезон у НХЛ. Він провів 1034 матчі, здобув 447 перемог, встановив рекорд із 103 «сухих» ігор, який тримався до 2009 року. Його визнавали найкращим воротарем ліги в 1952, 1953, 1955 та 1965 роках.
Його стиль гри — зігнута спина, напівзігнуті ноги, погляд прямо на шайбу — згодом став класикою для хокею. У ті часи воротарі в НХЛ зазвичай стояли у воротах у повний зріст. Террі Савчук став піонером нової стійки не з власної волі й не заради новаторства, а через біль: артрит, викривлення хребта та численні травми змушували його нахилятися вперед, триматися низько, майже торкаючись підборіддям колін. Згодом цей вимушений стиль перейняли воротарі по всьому світу — не знаючи, що його витоки були не у тактиці, а в боротьбі за можливість залишатися на льоду.
У 1954 році в житті воротаря сталося чергове страшне випробування — він потрапив в автомобільну аварію. Наслідки були тяжкими: численні переломи, струс мозку, вивихнуті плечі. За відновлення Савчука взявся клуб «Бостон Брюїнз», і вже наступного року він повернувся на лід і здобув Кубок Стенлі.
Чисельні переломи, надриви зв’язок, 100+ операцій, безсоння, мононуклеоз, депресії. Шайба розбила йому обличчя понад 400 разів. Його називали «людиною зі шрамами».
Прізвисько “Юкі” — зменшення від “Ukey”, як у НХЛ тоді звали українців — стало символом героїзму і надлюдської витривалості. У Террі не було сумнівів, ким він є. Його походження — це його принциповість, його витривалість, його робота до втрати свідомості.
Найкращі роки припали на 1950-ті. Він вигравав Кубки Стенлі (1952, 1954, 1955, 1967), трофей Везіни, захищав кольори «Детройта», «Торонто», «Лос-Анджелеса», «Нью-Йорка».
У 1970-му після бійки зі своїм одноклубником і близьким другом Роном Стюартом Террі зазнав тяжких травм. Після кількох операцій він помер 31 травня 1970 року в Нью-Йорку у віці 40 років. У нього залишилася родина — семеро дітей — і рекорд, що витримав чотири десятиліття.
Через рік після смерті його включили до Залу слави хокею в Торонто. Номер 1 назавжди закріплено за ним у «Детройт Ред Вінгз». Він став лауреатом премії Лестера Патріка — за внесок у розвиток хокею.
Террі Савчук, канадський українець з Вінніпега, не лише змінив хокей, а й залишив за собою урок витривалості й гідності. Його шрами — мов карта людської стійкості. Його ім’я та спадщина— важлива частина історії НХЛ і канадського хокею загалом.