Огляд законодавчих змін на Кіпрі: квітень-травень 2025 року
За умови отримання дистанційної освіти Кіпрська рада з визнання освітніх ступенів може встановлювати додаткові вимоги до визнання освітніх рівнів
Справа № 505/2017 від 05.07.2025 р. до Кіпрської ради з визнання освітніх ступенів
Обставини справи. Апелянт подав заяву про визнання його наукового ступеня «Master of Letter in Terrorism Studies», який був йому присвоєний Університетом Шотландії, Велика Британія (далі «Університет»), за допомогою методу «дистанційного навчання», як титул, рівноцінний магістерському диплому рівня Master.
Кіпрська рада з визнання освітніх ступенів встановила конкретні умови щодо визнання наукових ступенів, отриманих за допомогою методу «дистанційного навчання», а саме:
«-Наявність інституціоналізованих програм навчання, які пропонуються дистанційно.
-Забезпечення неупередженості оцінки студентів.
– Наявність відповідної інфраструктури для надання курсів за методом «дистанційного навчання».
– Забезпечення належної комунікації між викладачами та студентами.
– Щодо перших кінцевих дипломів рівня бакалавра, необхідно проводити іспити під наглядом самого навчального закладу або під наглядом відповідного органу».
Крім того, на тому ж засіданні, було вирішено, що при поданні заяв на визнання дипломів, отриманих за допомогою альтернативного методу «дистанційного навчання», заявники повинні надати роботи та/або дисертації, які вони підготували під час навчання.
Кіпрська рада з визнання освітніх ступенів вирішила, що для всіх програм навчання 1-го та 2-го циклу, що пропонуються за методом «дистанційного навчання», необхідно проводити письмові іспити, або в приміщеннях закордонного навчального закладу, або під наглядом надійних організацій/органів, що діють у країнах, де навчаються студенти.
Університет заповнив відповідний опитувальник щодо програми, яку відвідував студент, і надіслав його електронною поштою до Кіпрської ради з визнання освітніх ступенів.
Кіпрська рада з визнання освітніх ступенів розглянула інформацію і вирішила, що необхідні додаткові дані. Це тому, що, вивчивши інформацію, вони встановили, що в анкеті не вказано місце проведення письмових іспитів та орган, який здійснює нагляд за ними, і тому було вирішено звернутися до університету з проханням надати додаткові роз’яснення, що вони і зробили у своєму листі
На засіданні після розгляду змісту відповідного листа університету, Комісія вирішила не задовольняти прохання апелянта про визнання його наукового ступеня Це тому, що на підставі даних, поданих університетом, вони встановили, що конкретна програма не включала письмових іспитів. Дане рішення було доведено до відома студента.
Позиція суду першої інстанції. Суд першої дійшов висновку, що представники Комісії мали повне право прийняти рішення загального застосування, вимагаючи письмового іспиту, таким чином уточнюючи та тлумачачи посилання на Правило 3(3)(а) К.Д.П. 172/1999 «оцінка, просування та випуск здійснюються на основі прозорих і неупереджених процедур». Відповідне дослідження, проведене відповідачами, було достатнім, як і обґрунтування оскаржуваного рішення. Суд першої інстанції не розглянув пропозицію студента про те, що держава-член Європейського Союзу зобов’язана визнавати дипломи, які визнаються в іншій державі-члені Європейського Союзу, оскільки це питання не було достатньо і повністю викладено в матеріалах справи.
Позиція Апеляційного Суду. Представники Комісії правомірно тлумачили згадку про «прозорі та неупереджені процедури» оцінювання, вимагаючи цим рішенням безстороннього та загального застосування цього критерію, завжди діючи відповідно до Положення. Жодного порушення з боку відповідачів Положень, а також перевищення та зловживання повноваженнями з їхнього боку не було.
Визнано неконституційними дві поправки до статті 26 Закону 2017 року про колективне управління правами інтелектуальної власності та надання багатотериторіальних ліцензій на онлайн-використання музичних творів, Закон № 65(I)/2017, який було прийнято Палатою представників з метою гармонізації з Директивою 2014/26/ЄС, відомою як Директива ЄС щодо колективного управління: рішення Верховного Конституційного Суду Кіпру від 09.04.2025 р.
Перша поправка – захист інтересів користувачів У випадках, коли користувач не погоджується з тарифом, запропонованим ОКУ, він може:
- сплатити розумну суму на власний розсуд;
- перерахувати половину залишку у фонд під контролем Компетентного органу, де кошти утримуватимуться до остаточного вирішення спору.
Це положення забезпечує баланс між правами правовласників та добросовісними інтересами користувачів.
Друга поправка: гнучкість у виплатах
Користувачі отримують право сплачувати річну або одноразову узгоджену суму за використання ліцензованих прав.
Перша поправка викликає спір через можливе порушення права власності, зокрема гарантованого статтею 23 Конституції. Йдеться про баланс між правами інтелектуальної власності (авторськими правами) та правами користувачів (наприклад, телерадіомовників).
У сучасному законодавстві існує норма, за якою організація колективного управління (ОКУ) зобов’язана надати ліцензію користувачу, якщо той згоден сплатити винагороду (або якщо її визначить суд/арбітраж). Це називається “принцип примусу до укладання договору”.
ОКУ не має права необґрунтовано відмовити у ліцензії, окрім виняткових випадків (як-то платоспроможність користувача або його недобросовісність).
Директива ЄС (ст. 16) та кіпрське законодавство розрізняють:
- виключні (абсолютні) права — де правообладатель може дозволяти/забороняти використання;
- права на винагороду — де йдеться про автоматичне використання з обов’язковою оплатою.
Перша поправка, однак, не робить такого розмежування. Це створює правову невизначеність і спрощує позицію користувачів, дозволяючи їм уникати попередньої оплати, що суперечить принципу “попередньої компенсації”.
Згідно зі статтею 17(2) Хартії ЄС та статтею 23 Конституції, інтелектуальна власність охороняється як форма майнового права. Перша поправка обмежує цю охорону без належного обґрунтування. Обмеження основних прав можливі лише тоді, коли це прямо передбачено Конституцією і є необхідним для захисту іншого важливого блага.
Друга поправка передбачає, що будь-яка організація колективного управління (ОКУ), обрана стороннім користувачем, автоматично стає збирачем і розподілювачем роялті не тільки для “своїх” бенефіціарів, а й для бенефіціарів інших ОКУ. Тобто:
Бенефіціари змушені приймати виплати від чужої ОКУ, з якою в них немає договірних відносин;
Інша ОКУ змушена розподіляти роялті від імені осіб, з якими в неї також немає договорів.
Українська процедура санації Приватбанку не може змінювати контрактні зобов’язання, регульовані кіпрським правом
Рішення Апеляційного Суду по справі № E36/2020 від 04.04.2025 р. проти PUBLIC JOINT-STOCK COMPANY COMMERCIAL BANK “PRIVATBANK”
Позов стосується вимог про повернення коштів із поточних рахунків, які апелянти мали у філії банку в Кіпрі. Апелянти вважають, що справа проста та зрозуміла, оскільки ґрунтується на порушенні договорів депозиту, розірваних ними. Вони стверджують, що банк незаконно утримує їхні депозити.
Захист з боку банку базується на двох окремих аргументах про незаконність:
- частина коштів – результат схеми з відмивання кредитів;
- кошти є винагородою за продаж акцій, придбаних незаконним способом.
«На підставі викладеного, відповідач вважає, що позивачі не мають права примусово виконувати депозитні угоди чи вимагати коштів, бо ці гроші були здобуті в результаті злочинної діяльності або незаконних транзакцій.»
Суд не погодився з апелянтами, що одна частина депозиту є «чистою», а інша — ні. Такої диференціації не існує в аргументації банку.
Апелянти заявляли, що українська процедура санації банку не може змінювати контрактні зобов’язання, регульовані кіпрським правом. Суд погодився, що ці твердження потребують розгляду в повноцінному судовому процесі, а не в рамках скороченої процедури.
Процедура винесення скороченого рішення є винятком, і застосовується лише коли немає жодних розумних сумнівів у праві позивача на рішення.
Податкові зміни щодо низькоподаткових та чорних юрисдикцій
10 квітня 2025 року Палата представників Кіпру затвердила поправки до трьох ключових законів про прибутковий податок, про спеціальний оборонний внесок, про оцінку та стягнення податків.
Ці зміни спрямовані на боротьбу з ухиленням від оподаткування через операції з компаніями, зареєстрованими в низькоподаткових або чорних юрисдикціях. Основні положення включають:
- Визначення низькоподаткових юрисдикцій (LTJ) та чорних юрисдикцій (BLJ).
- Застосування 17% податку на дивіденди, виплачені компаніям з LTJ або BLJ.
- Введення загального правила протидії зловживанням (GAAR) для запобігання схемам ухилення від оподаткування.
- Встановлення штрафів до €10,000 за неподання необхідної документації.
Ці зміни набули чинності 16 квітня 2025 року для BLJ та набудуть чинності 1 січня 2026 року для LTJ.
Вікторія Поліщук, офіційний представник Національної асоціації адвокатів України в Республіці Кіпр.