Суперечка Туреччини та Греції щодо морських кордонів та сірої зони загострюється

Новини

Туреччина офіційно передала до платформи ЮНЕСКО–IOC (у співпраці з DG MARE Єврокомісії) карту свого морського просторового планування, відому як  «Блакитна Вітчизна».

Карта розроблена науковим інститутом DEHUCAM при Університеті Анкари й подана в рамки ініціативи MSPglobal (проект ЮНЕСКО-IOC та DG MARE Єврокомісії), до якої залучені понад 70 країн. Туреччина наголошує, що її карта — «наукове» знаряддя планування робіт у морі, а не претензія на державну юрисдикцію, однак водночас зазначає, що остаточним уповноваженим органом є Президентство Турецької Республіки, що надає документу «найвищий офіційний статус».

Зміст турецької карти

  • Середня лінія між материковим узбережжям Туреччини й Греції: від гирла Євросу до Дарданелл, виключаючи континентальний шельф більшості грецьких островів і залишаючи їм лише 6 морських миль територіальних вод.
  • У південно-східній частині Середземного моря ділянки, відведені  (TPAO), перекривають зони, на які претендує Греція.
  • Рожевим кольором позначено постійні турецькі військові полігони.

  • Чорна лінія, що простягається міжнародними водами північніше Криту до Дарданелл, подана як «підводний кабель» без подальших технічних пояснень і призначення якої не роз’яснюють.

Реакція Греції 

Грецьке МЗС у терміновій заяві висловило рішучий протест, підкресливши, що турецька карта «не має жодного підґрунтя в міжнародному праві», оскільки намагається «сфальсифікувати зони грецької юрисдикції» і «не звертається до жодного органу, який зобов’язує розміщувати такі карти». Афіни назвали турецький крок «порожньою реакцією» й підтвердили намір продовжувати захищати свої інтереси в усіх міжнародних форумах.

Правове обґрунтування Туреччини
У супровідному тексті Туреччина зазначає, що її АОЗ проголошена на основі листа до ООН від 18 березня 2020 р. (A/74/757), а моря з іншими сусідами — з Лівією та так званою «Турецкою Республікою Північного Кіпру» — нібито врегульовані двосторонніми угодами. Водночас із Грецією межі «залишаються неврегульованими», тому за посередництвом «середньої лінії» Анкара обґрунтовує свої претензії на шельф і ресурси. Крім того, Туреччина посилається на рішення Міжнародного суду ООН 1976 р., яке визнає низку районів Егейського моря «спірними зонами» і зазначає: «В Егейському морі є численні малі острови, острівці та скелясті островці, право власності на які не було надано Греції міжнародними договорами. Більшість із цих географічних об’єктів не можуть підтримувати людське проживання та не мають автономного економічного життя. У морських зонах, де існують такі об’єкти, морські кордони відображають лише територіальні води материка і не обов’язково відображають межі суверенітету. Такі межі на карті не можна розуміти як визнання чи прийняття будь-яких претензій на юрисдикцію».

Невідповідності внутрішньої імплементації
На порталі MSPglobal вказано, що Туреччина досі не ухвалила національного закону про морське просторове планування, хоча в країні проведено численні дослідження та опубліковано уривчасті документи (зокрема «План дій для сталої блакитної економіки» 2025 р.). Відсутність повноцінного правового оформлення кидає тінь на твердження Анкари про «офіційний» характер представленої карти.

Джерело Πρώτο Θέμα

Оновлення

Міністерство закордонних справ Республіки Кіпр рішуче засуджує та відкидає оприлюднення Туреччиною морського просторового планування, оскільки турецька карта включає зони Внутрішньосередземноморської континентальної платформи та ВЕЗ (прім. ред. ВЕЗ – морська зона до 200 морських миль від базової лінії узбережжя держави, в якій вона має виключні права на дослідження, експлуатацію, збереження й управління природними ресурсами, а також на проведення інших економічних видів діяльності) на які Туреччина незаконно претендує.

Ця турецька карта суперечить визнаним принципам Конвенції ООН з морського права та звичаєвому праву щодо прав островів на ВГО та континентальний шельф. Отже, це є односторонньою дією Туреччини, яка жодним чином не створює правових наслідків для третіх країн у частині, що стосується їх суверенних прав.

Це ще одне підтвердження відверто провокаційної та систематично неправомірної поведінки Анкари, яка обирає швидке віддалення від міжнародного права.

Крім того, морське просторове планування є обов’язком лише держав-членів Європейського Союзу на підставі відповідної Директиви, яка визначає рамки й зобов’язує виключно держави-члени. Республіка Кіпр виконала цю Директиву шляхом прийняття відповідного національного законодавства у 2017 році та подала свій національний план у 2023 році.

Республіка Кіпр і надалі захищатиме свої законні права на юридичному, політичному та дипломатичному рівнях на підставі міжнародного та європейського права.

Фото Вікіпедія. Сучасна ширина територіальних вод. Білий колір – міжнародні води.

Залишити коментар