Канікули на власний ризик
Останній тиждень червня — час, коли тисячі дітей по всьому Кіпру розпочинають свої літні канікули. Чимало з них уже готуються провести дні відпочинку у дитячих таборах по всьому острову. Батьки, як завжди, шукають найкращий варіант — насамперед, безпечний. Але чи можуть вони справді бути впевнені в умовах, якщо держава навіть не має списку офіційно зареєстрованих таборів?
Журналістське розслідування виявило, що на Кіпрі дитячі табори діють без жодного правового регулювання. Відсутні чіткі вимоги до інфраструктури, гігієни, транспортування дітей та — найголовніше — до персоналу. Батьки, які намагалися з’ясувати, де знайти перелік ліцензованих таборів, дізнаються, що такого поняття просто не існує, бо немає й відповідного закону.
І хоча ще з 2017 року Комісар з прав дитини тричі зверталася до уряду з вимогою врегулювати цю сферу, жодна ініціатива не була реалізована. Як наслідок — усю відповідальність за вибір табору та безпеку дітей перекладено на плечі батьків, яким доводиться самостійно перевіряти умови, персонал і дотримання базових стандартів.
Табори організовуються приватними особами, релігійними структурами, політичними партіями, муніципалітетами або профспілками — без жодної координації з боку держави.
У 2021 році було запропоновано законопроєкт, який передбачає створення Контрольної комісії з питань дитячих таборів, до складу якої мали б увійти представники міністерств освіти, внутрішніх справ, охорони здоров’я, пожежної та лісової служб. Пропозиція також охоплює вимоги до інфраструктури: наявність питної води, протипожежних засобів, ізольованої території, повноцінної кухні, їдальні, складів, санітарних приміщень тощо.
Окрема увага законопроєкту була звернута на кваліфікацію персоналу: відповідальні особи повинні бути повнолітніми, мати сертифікати з надання першої допомоги (не менш ніж 32 години навчання), а в разі відсутності медпрацівника — в таборі мають бути щонайменше двоє таких осіб.
Сьогодні будь-хто — навіть особа з кримінальним минулим, засуджена за сексуальні злочини чи дитячу порнографію — може не лише працювати в таборі, а й відкрити його. Вожатими нерідко стають 16–17-річні підлітки, які раніше були просто учасниками зміни.
У депутатські звернення надходили скарги батьків, зокрема випадок, коли дитину привезли на точку зустрічі… в кузові вантажівки. Окреме занепокоєння викликають питання харчування: без інспекцій, без контролю, без гарантій безпеки.
Чому ж законопроєкт не ухвалено? Хоч усі сторони визнають проблему, жодне міністерство не готове взяти на себе контроль за майбутньою комісією, яка має здійснювати нагляд за таборами. Міністерства освіти, внутрішніх справ і навіть сільського господарства — всі відмовилися від відповідальності.
У підсумку, тисячі дітей щороку перебувають у таборах без базового державного захисту, а батьки — без права на скаргу чи перевірку. Законопроєкт чекає. А діти — вже пакують валізи.
Джерело Рolitis