Акули-ангели на Кіпрі: унікальні створіння, які літають дном моря
Вважається, що в Середземному морі мешкало 47 видів акул. Багато з них не траплялись дослідникам вже десятиліттями. Першою зниклою акулою середземномор’я вважається акула-молот, яку востаннє бачили у 1995 році — й відтоді жодного підтвердження її присутності в морі не було. Загальна чисельність акул у Середземному морі стрімко знижується. Їхнє зникнення може призвести до справжньої екологічної катастрофи, адже акули в морських екосистемах виконують таку ж роль санітарів: поїдаючи хворих і ослаблених тварин, вони допомагають підтримувати здоров’я морських популяцій.
Кіпр є домівкою для одного з найбільш зникаючих скарбів Середземномор’я — акул-ангелів (Squatina spp.). Ці унікальні істоти, що нагадують скатів, але, попри форму, належать до родини справжніх акул — Squatinidae.
На сьогодні відомо 24 види ангельських акул у світі, з яких 13 — під загрозою. Три види мешкають у Середземному морі, зокрема в прибережних водах Кіпру. І саме Кіпр, за останніми науковими оцінками, може стати одним із ключових осередків збереження цих істот. Тут виявлено сприятливі глибини, мулисті ділянки дна та потенційні CASA (critical angel shark areas) — території, придатні для розмноження та спокійного існування.
У кіпрських водах мешкають:
- Squatina squatina — звичайна морська акула, або ріна
- Squatina oculata — моторина
- Squatina aculeata — аканторина
Три види морських акул, що мешкають у Середземному морі. ( A ) Squatina squatina , ( B ) Squatina oculata та ( C ) Squatina aculeata. Марк Дандо, науковий ілюстратор
За останні десятиліття популяції ангелів скоротилися щонайменше на 80%, а в окремих регіонах — майже повністю зникли. Основні загрози — вилов донними снастями (трали, зяброві сітки), пізнє статеве дозрівання, низька плодючість і осілий спосіб життя.
Ангельська, але зовсім не безневинна через свою ненажерливість, акула-янгол дістала народну назву завдяки великим грудним плавцям-«крилам». Саме вони підтверджують її приналежність до акул, адже, на відміну від скатів, ці плавці з’єднані з тулубом, а не з головою.
Ангельська акула — це донна риба, що мешкає вздовж узбережжя та континентального шельфу на глибині від 5 до 50 м та любить температуру від 7,7 до 19,4 °C.
Фото Ліонель Хауд
Акули-ангели — типові хижаки, які полюють із засідки. Закопавшись у м’який ґрунт, вони годинами лежать нерухомо, чекаючи на здобич. Завдяки плескатому тілу та широким грудним плавцям вони повністю зливаються з морським дном. Коли ж риба наближається, акула стрімко вистрибує, роззявляючи свої щелепи-пастки.
Фото Хайме Е. Родрігес Рієско
Цікаво, що такі акули мають дуже низьку потребу в кисні і здатні виживати кілька годин, заплутавшись у рибальських сітках — це рідкісна властивість серед акул.
Самки досягають більшого розміру, ніж самці, і народжують від семи до 25 дитинчат кожні два роки живих дитинчат.
Самка Squatina oculata , довжина якої становила 69,6 см, а троє дитинчат – приблизно 20, 21,5 та 23 см. Фото: Айлін Ульман.
Акули-ангели залишаються майже невидимими для звичайного спостерігача. Та іноді трапляються винятки. У 2022 році біля мису Греко інструктор з каякінгу випадково зафіксував зустріч із однією з них. Подібні спостереження важливі для науки — тому на Кіпрі діє спеціальна програма, яка закликає мешканців та туристів повідомляти про випадки виявлення акул.
Варто пам’ятати: вилов акул-ангелів у Середземному морі заборонений. Це регламентується європейським законодавством, а також відповідною Рекомендацією Генеральної комісії з рибальства в Середземному морі. Ще 2017 року акула-ангел була внесена до Додатків I та II Конвенції CMS як вид, що потребує міжнародного захисту.
У давнину шкіру цих акул використовували як наждачний папір, м’ясо — їли, а жир з печінки слугував паливом для ламп. Тепер же їхня цінність — унікальна біологічна спадщина, яку людство ризикує втратити.
Тож якщо ви бачите в морі щось, що нагадує ската, але має “акуличі” риси — це може бути Squatina. І якщо вам пощастило побачити “Ангела”, пам’ятайте: перед вами дуже рідкісна й цілком безпечна для людини істота.