Республіка Кіпр осуджує арешти, фіктивні суди та політичне переслідування греко-кіпріотів на півночі
П’ятьох громадян Республіки Кіпр греко-кіпріотської національності, переважно літніх переміщених осіб, було затримано турецько-кіпрськими самопроголошеними органами в окупованій північній частині острова під час відвідування їхніх колишніх власностей. Їм висунуто низку обвинувачень — від шпигунства та «порушення військової зони» до нібито незаконного втручання в туристичний житловий комплекс і «порушення громадського порядку».
Затриманих тримають у в’язницях підконтрольних структур за умов, які викликали стурбованість.
Суд в окупованій частині Нікосії залишив затриманих під вартою на подовжений термін. Прокуратура вимагала тримання під вартою до трьох місяців, посилаючись на підозри в незаконному перетині та шпигунстві.
Республіка Кіпр рішуче засудила ці затримання та вважає поводження з затриманими як «незаконне, провокаційне та нелюдяне», а судові процедури — як «образу ідеї справедливості». Уряд наголосив, що йдеться про громадян Республіки, і що їхні базові права порушуються.
Зараз зрозуміло, що ця акція, заздалегідь спланована Туреччиною та заздалегідь оголошена лідером турків-кіпріотів, має на меті залякати греків-кіпріотів, які їдуть на окуповані території, та греків-кіпріотів, які звертаються до компенсаційного комітету на окупованих територіях. Викрадення людей, захоплення заручників та фіктивна процедура. Це дії незаконного режиму під керівництвом Туреччини, яка несе відповідальність та підзвітна.
Нікосія звернулася до миротворчої місії ООН на Кіпрі (UNFICYP) і здійснює дипломатичні кроки з приводу ситуації.
Турецько-кіпрські джерела повідомили, що затримані нібито мали при собі документи, пов’язані з нерухомістю (план-схеми, акти), і припускали можливі зв’язки з розвідкою через проведення оцінок майна. Нікосійська сторона та правозахисні оглядачі розглядають це як елемент тиску та залякування переміщених грецьких кіпріотів, які прагнуть зберегти або відвідати свої законні власності.
Ерсін Татар, голова окупаційної влади, зазначає, що характеристика президентом Республіки стосовно рішення «судів», яке було прийнято в рамках «законів» псевдодержави, є, за його словами, «тяжкою образою турецько-кіпрського народу та його незалежної судової влади».
Татар стверджує, що такі заяви, як та, що зробив президент Христодулідес, відображають «менталітет, який відкидає взаємну повагу, рівність та верховенство права».
Він звинуватив президента Христодулідеса у «створенні та загостренні напруженості, що служить власним цілям» та у «навмисному впровадженні політики арештів та залякування», особливо після будь-якого конструктивного контакту з Генеральним секретарем ООН. Такий підхід, стверджує він, «загрожує турецькому народу Кіпру та спрямований проти нашої системи правосуддя, чітко розкриває його справжні наміри».
Татар згадує про менталітет греків-кіпріотів, який спрямований на систематичне залякування турків-кіпріотів, «являє собою політику терору, засновану на страху та гнобленні» і зазначив, що такий підхід не відповідає ні закону, ні принципам гуманності, і стверджував, що «ті, хто вважає, що вони можуть досягти своїх цілей шляхом залякування, роблять серйозну помилку».
Ця подія відбувається на тлі тривалої нерозв’язаної проблеми власності. Багато греко-кіпріотів були переміщені після турецького вторгнення 1974 року, їхні права на майно підтверджені міжнародними судовими рішеннями, але доступ до цих об’єктів на півночі досі залишається обмеженим.