Кіпр і Україна: коли чужа війна стає прецедентом
У Нікосії уважно стежать за подіями в Україні — і не лише з позиції солідарності, а й з огляду на власний досвід втрати територій.
Поки світ обговорює майбутнє України, кіпріоти остерігаються, що поступки росії можуть стати небезпечним прецедентом також і для острова.
На перший погляд, конфлікти в Україні та на Кіпрі різні. Але в обох випадках йдеться про військову агресію, порушення міжнародного права та часткову окупацію територій.
Професор Андреас Теофанус, голова Кіпрського центру європейських і міжнародних справ, вважає, що будь-які поступки щодо Криму — наприклад, офіційне визнання російського контролю над півостровом — можуть зіграти на руку тим, хто роками намагається легалізувати окупацію Кіпру Туреччиною.
«Кожне політичне рішення щодо України створює прецедент, який згодом може бути використаний у суперечці навколо Кіпру.»
Одна з головних претензій кіпріотів — подвійні стандарти з боку Європейського Союзу. У Брюсселі відкрито підтримують Київ, вимагають виведення російських військ з суверенної держави, але щодо Кіпру, де з 1974 року перебувають турецькі війська, зберігається пасивність.
«Європейці десятиліттями не проявляли чутливості до кіпрських позицій, зводячи все до міжетнічного аспекту, в той час як Туреччина виступає як окупаційна сила», — наголошує Андреас Теофанус.
Він також критикує політичну лінію попередніх урядів Республіки Кіпр, які, за його словами, не змогли належним чином донести до світу суть конфлікту, – «Проблема Кіпру — це не лише міжгромадський конфлікт, а передусім питання іноземного вторгнення та окупації».
Науковці з Університету Кіпру вважають, що визнання окупованих територій росією може розмити фундаментальне правило міжнародного права.
«Ми спостерігаємо спробу розмити правило міжнародного права, яке забороняє визнавати анексію територій, здобутих силою. Це фундамент, на якому трималась наша позиція протягом 51 року. Якщо цей принцип буде зруйновано — юридична позиція Кіпру ослабне, а Туреччині буде легше просувати своє бачення майбутнього острова», — застерігає професор Аріс Костантінидіс, спеціаліст із міжнародного права.
Особливу увагу аналітики звертають на позицію США.
«Президент Трамп, і не тільки зараз, а вже з першого терміну, коли він визнав Єрусалим столицею Ізраїлю, а потім коли він визнав суверенітет Марокко над Західною Сахарою, ігнорує це правило».
Характерною є стаття на першій шпальті турецько-кіпрської газети «Аврупа», де прогнозується, що після українського питання Трамп займеться… кіпрським питанням.
Фахівці закликають Кіпр не чекати, поки міжнародне право ослабне остаточно, а активно просувати власну «історію окупації» на всіх рівнях — у ЄС, ООН, дипломатії та міжнародній експертній спільноті.
Теофанус наголошує, що Кіпр має просувати тезу, що окуповані території — це частина Європейського Союзу, яку контролює інша держава — Туреччина і варто вимагати рівного підходу до безпеки, де інтереси Кіпру та Греції не ігноруються. Та він сподівається, що майбутнє головування Кіпру в Раді ЄС у 2026 році — шанс винести це питання на перший план.
Кіпрські експерти не заперечують, що Україна та Кіпр — мають різні історії. Але вони переконані: якщо світ погодиться на силові зміни кордонів в одному випадку, це відкриє ящик Пандори для всього світу.
Якщо міжнародне право більше не захищає від анексії, це кінець принципу, який десятиліттями був щитом для держав, зокрема й для Кіпру.