Водонапірна вежа Лімасолу — індустріальний символ міста
Наприкінці 1920-х більшість кіпріотів займалися сільським господарством, а міста лише починали отримувати перші елементи сучасної інфраструктури. Лімасол стрімко ріс: розширювалися вулиці, зводилися нові будинки, але водопостачання 12-тисячного міста й надалі залежало від колодязів і приватних джерел. Питну воду доставляли у глиняних глеках та дерев’яних бочках, і посухи робили її справжньою цінністю. У цих умовах муніципалітет ухвалив доленосне рішення — спорудити водонапірну вежу, яка мала покласти край «водній кризі» того часу та стати символом модернізації міста.
Будівництво розпочалося у 1929 році, вартість будівництва склала величезну суму на той час – 9000 фунтів стерлінгів. Мешканці Лімасолу збиралися біля майданчика, щоб спостерігати, як металеві опори здіймаються вгору. Сталеві листи для резервуара завтовшки 8 мм привозили морем у порт, а далі перевозили вулицями міста. Коли споруда сягнула понад сорока метрів заввишки, а резервуар діаметром дев’ять метрів і місткістю 500 кубометрів уперше наповнили водою, люди заговорили про «нову епоху».
Не дивно, що споруду швидко охрестили «маленьким Ейфелем». Її металевий силует різко контрастував із кам’яними будинками старого Лімасолу і справді вражав сучасним виглядом. У 1930-ті роки це була найвища споруда в місті, своєрідний «маяк», який було видно з будь-якої околиці. Вежа подавала воду по всьому місту. Уперше система водопостачання працювала централізовано та під контролем міських служб.
Після 1947 року, коли на Кіпрі запровадили сучасніші підземні водогони, вежа втратила своє практичне значення. Її навіть хотіли демонтувати, але зрештою залишили як пам’ятку промисловій спадщині Лімасола. Згодом споруду обладнали підсвіткою, і вона стала вечірнім орієнтиром у центрі Лімасолу.
Фото Vasilis Рapavasiliou
Сьогодні водонапірна вежа — один із найвпізнаваніших символів міста, на рівні з Лімасольським замком чи набережною. Її образ з’являється у міських логотипах, на художніх виставках, а фотографи називають її «кіпрською сестрою Ейфелевої вежі». Є ідеї надати їй нове життя — перетворити на кав’ярню з панорамним майданчиком. Адже вежа давно перестала бути лише технічною спорудою — вона стала частиною культурної пам’яті.
Організатори «Лімасол-2030» обрали водонапірну вежу як символ проєкту через стійкость міста, яке вміє не лише розвиватися, а й берегти своє минуле. Для мешканців вона — нагадування про час, коли Лімасол робив перші кроки до індустіального прогресу.
Вежу можна побачити майже в самому серці міста. Приходьте — і вежа розповість вам історію міста.