Москва знову переписує історію. Цього разу — кіпрське питання
Дипломатичні джерела Греції дали жорстку відповідь на заяви офіційної представниці МЗС рф марії захарової, яка звинуватила Афіни в «порушенні принципів Гельсінського акта» й заявила, що «суверенітет острова (Кіпр) було порушено військовим втручанням Афін».
Реакція Греції стала не лише спростуванням російських закидів, а й нагадуванням про трагічну історію турецького вторгнення на острів — подію, що залишається болючою не лише для кіпріотів, а й для усієї Європи, яка тоді вперше побачила грубе порушення міжнародного права на території держави-члена ООН.
Грецька відповідь
«Усі повинні знати, що турецьке військове вторгнення на Кіпр 1974 року є відвертим порушенням суверенітету та територіальної цілісності Республіки Кіпр і призвело до незаконної окупації майже 37% території острова, до гуманітарної трагедії тисяч вигнаних греків-кіпріотів, зниклих безвісти та тих, хто залишився у полоні», — зазначили дипломатичні джерела Греції у відповідь на виступ захарової.
Вони також нагадали, що Гельсінський заключний акт, на який посилалася російська сторона, було підписано вже у серпні 1975 року, через рік після трагічних подій перевороту в Афінах і вторгнення Туреччини на Кіпр. Саме тому згадка захарової про «грецьке втручання» на острові в контексті Гельсінських принципів названа історично некоректною.
Грецькі дипломати підкреслили, що всі демократично обрані уряди Греції з 1974 року беззастережно засуджували переворот хунти полковників і що міжнародна спільнота неодноразово визнавала кіпрське питання не внутрішнім, а міжнародним — як акт вторгнення та окупації, що порушує Статут ООН та резолюції Ради Безпеки.
Москва проти Афін і Нікосії
Риторика захарової стала частиною ширшої інформаційної атаки москви, спрямованої проти західних країн. У дописі на своєму Telegram-каналі вона відповіла міністерці закордонних справ Фінляндії Еліні Валтонен, яка звинуватила росію у порушенні «всіх десяти принципів Гельсінського акту».
Захарова назвала цю заяву «відвертою брехнею» й натомість навела власну «десятку прикладів порушень Заходом», серед яких — втручання грецької хунти в кіпрський конфлікт 1974 року, бомбардування НАТО Югославії 1999-го, підтримка Майдану 2014 року в Україні та визнання незалежності Косова у 2008-му. Однак речниця МЗС Росії не згадала про вторгнення Туреччини на Кіпр.
Таким чином, москва фактично поставила Кіпрський конфлікт і події в Україні на одну площину, звинувачуючи Захід у вибірковому застосуванні міжнародного права. Однак уперше за останні десятиліття росія настільки відкрито повторила тези, близькі до турецьких, — покладаючи відповідальність за початок війни 1974 року не на Анкару, а на тодішній афінський режим.
Кіпр у “новій історії” москви
Такий крок сприйняли як зміну позиції москви щодо Кіпрського питання, адже Радянський Союз у липні 1974 року був серед перших, хто разом з рештою членів Ради Безпеки ООН підтримав резолюцію №353, яка засудила турецьке вторгнення і закликала до негайного припинення вогню. Більше того, у 2004 році росія заблокувала британську ініціативу, що фактично повторювала «план Аннана» (ініціатива ООН щодо врегулювання кіпрського конфлікту, яка передбачала створення федеративної Об’єднаної Кіпрської Республіки з двома автономіями — грецькою (69,5% території) і турецькою (28,5%) – прим ред.) , відхилений кіпрським народом на референдумі.
У 2022 році міністр закордонних справ росії сергій лавров згадував «Турецьку Республіку Північного Кіпру» без використання терміну «так звана», щоб виправдати визнання росією сепаратистських регіонів Донецької та Луганської областей у складі України.
Нинішні заяви захарової виглядають як розворот до турецької інтерпретації подій і, верогідно, реакцією москви на зближення Нікосії зі США та ЄС після вторгнення рф в Україну 2022 року. Кіпр, який тривалий час залишався одним з останніх мостів між ЄС і росією, після початку війни обмежив співпрацю з москвою, запровадив санкції ЄС і розпочав очищення єкономіки від російського впливу.
Український контекст
У своїх коментарях захарова згадала і Україну, назвавши події Революції гідності 2014 року «інсценованим переворотом, підтриманим Заходом». Така теза стала черговим повторенням кремлівської пропаганди, що виправдовує агресію росії проти України.
Для Києва та Нікосії паралелі, проведені москвою між Кіпром 1974 року та Україною 2014-го, є особливо тривожними: в обох випадках росія намагається применшити значення факту вторгнення та окупації, перекладаючи провину на жертву війни або третіх сторін.
Така риторика з боку москви черговий раз підриває не лише історичну правду, а й самі основи міжнародного права, адже рівняє окупанта і окупованого, загарбника і жертву.
Позиція Греції
Дипломатичні джерела з Афін наголосили, що кіпрське питання залишається міжнародною проблемою вторгнення і окупації, а не міжобщинним конфліктом, як це намагається представити москва.
Вони також послалися на низку резолюцій Ради Безпеки ООН, що вимагають повного виведення турецьких військ і відновлення територіальної цілісності Республіки Кіпр, а також нагадали про мирне вирішення суперечки з Північною Македонією під егідою ООН, що доводить відданість Греції принципам мирного врегулювання.
Виступ захарової став гострим дипломатичним випадом москви проти Афін і Нікосії. Використавши Кіпрську трагедію 1974 року як політичний аргумент у суперечці з Фінляндією, російська сторона фактично поставила під сумнів історичну позицію москви, водночас відштовхнувши ще одного партнера в Середземномор’ї.
Для Кіпру та України — ці подія стала ще одним доказом того, як москва маніпулює історією чужих трагедій, щоб виправдати власну агресію.