Російський «тіньовий флот», заперечення Кіпру та роль грецьких судновласників в ухиленні від західних санкцій
Follow the Money отримала цьогорічну Журналістську премію Дафни Каруани Галіції за масштабне міжнародне розслідування, яке викрило, як західні судновласники допомагали росії обходити санкції, продаючи їй старі нафтові танкери через складну мережу компаній і третіх країн. За даними розслідувачів, через такі схеми до «тіньового флоту» потрапило понад 230 суден, а прибуток продавців сягнув 6 мільярдів доларів.
Про те, як журналісти розкривали цей механізм, хто стоїть за ним і чому Європа закриває очі — розповідає Бірте Шогаус, заступниця головного редактора Follow the Money.
— Як виникла ідея розпочати це розслідування?
Ми вже працювали над кількома меншими проєктами, пов’язаними з порушенням санкцій у різних секторах — не лише нафтовому. Але розуміли, що нафта є ключовим джерелом доходів Росії. Нам було важливо з’ясувати, чи справді санкції діють. І саме тоді ми натрапили на історію танкерів.
Ми ставили просте запитання: звідки взявся новий флот, якщо Росія не мала таких потужностей? І раптом з’являється близько 600 кораблів. Це нас і спонукало копнути глибше.
— Наскільки великою виявилася ця «тіньова армада»?
Коли ми проводили дослідження, нарахували приблизно 600 суден. Їхня кількість постійно змінюється — одні підпадають під санкції, інші додаються. Але масштаб залишається колосальним.
— Як саме вони обходять санкції?
Передусім купують нові танкери — через треті країни, не напряму в Росії. Це й стало фокусом нашого розслідування.
Також вони реєструють судна у Гонконзі чи в офшорах, змінюють прапори, назви, компанії-власників. Кораблі переходять від однієї фірми до іншої, і все це — через мережу фіктивних структур, що ускладнює відстеження.
— Яку роль у цьому відіграють грецькі чи кіпрські судновласники?
Дуже значну. Ми виявили, що більшість кораблів були продані саме грецькими судновласниками. Ми співпрацювали з двома грецькими медіа для цього розслідування, і наші дані підтвердили, що греки відіграють ключову роль у формуванні «тіньової армади».
— Чи сприяє цьому політика грецького уряду?
Опосередковано — так. Ми не маємо доказів прямої участі уряду, але якщо правила не є суворими, то така торгівля стає можливою. Судновласники просто кажуть: «Нам дозволили». І це пояснює, чому така система працює.
— Чи відчували ви або ваші колеги тиск чи погрози?
Так. Особливо наші колеги у Великій Британії, які отримували численні юридичні погрози.
У Греції журналістам було ще складніше: деякі судноплавні компанії відверто погрожували. Ми не знаємо, чи були до цього причетні політики, але в Греції судновласники — надзвичайно впливові люди, тісно пов’язані з політикою.
— Як змінилася ситуація після публікації?
Тепер судновласники стали обережнішими. Продаж таких суден — не незаконний, але морально ганебний, адже всі розуміють, для чого їх купують. Тож вони тепер діють обережніше. Проте мережа продовжує існувати — вона просто еволюціонує.
— Європа досі залежить від російських енергоресурсів?
Так. Залежність зменшилася, але повністю не зникла. Багато країн нарешті усвідомили потребу у власному виробництві, але шлях до енергетичної самостійності ще далекий.
— Якою була реакція ЄС на ваше розслідування?
Ми з’ясували, що Єврокомісія пропонувала запровадити правило, за яким у контрактах на продаж суден мали б бути пункти, що забороняють їхнє подальше використання в «тіньовому флоті».
Але цьому опиралися деякі держави-члени — зокрема Кіпр, Греція та Мальта. І це серйозна проблема. Бо якщо немає прямих заборон, схеми продовжують існувати.
— І все ж — це триватиме?
Так. Якщо не змінити систему, немає причин, чому б це зупинилося. Наше розслідування показало: 230 проданих суден принесли їхнім колишнім власникам понад 6 мільярдів доларів.
І більшість із них — це старі кораблі, які вже мали б піти на металобрухт. Але замість цього вони працюють на російську нафтову логістику — у тіні.
Джерело Politis