Нова спроба діалогу
На Кіпрі готуються до важливого політичного моменту. Сьогодні Президент Республіки Кіпр Нікос Христодулідес зустрінеться з новообраним лідером турко-кіпрської громади Туфаном Ерчурманом. Переговори пройдуть у резиденції спеціального представника Генерального секретаря ООН, у буферній зоні біля аеропорту Нікосії — у місці, яке традиційно використовується для дипломатичних контактів між двома громадами.
Це перша зустріч Христодулідеса з Ерчурманом та перша можливість оцінити, чи може новий політичний баланс у турко-кіпрській громаді вплинути на застиглий процес врегулювання кипрського питання. І хоча цьогоріч лідери двох громад вже мали коротку зустріч із Генеральним секретарем ООН Антоніу Гутеррішем, теперішня зустріч має інший зміст: до діалогу долучається новий лідер турко-кіпріотів, і саме його позиція визначатиме, чи відкривається нове вікно можливостей.
Що вже відомо про зустріч:
- зустріч відбудеться під егідою ООН;
- її мета — з’ясувати, чи готові сторони розпочати змістовний процес, перерваний у 2017 році на конференції в Кран-Монтана;
- офіційна позиція Республіки Кіпр незмінна: переговори можливі лише в рамках двозонної двогромадної федерації відповідно до резолюцій Ради Безпеки ООН;
- Ерчурман, обраний у 2025 році, представляє поміркованіше крило турко-кіпрської політики та раніше підтримував переговорний процес у рамках ідеї федеративного врегулювання.
Очікується, що зустріч матиме характер «діагностичної». Жодних угод або конкретних документів не заплановано. Її головна ціль — зрозуміти, чи готові сторони рухатися далі.
Контекст: що передує зустрічі
Наприкінці червня — на початку липня 2017 року у швейцарському Кран-Монтана відбулася Конференція з врегулювання кіпрського питання за участю:
- лідерів греко-кіпрської та турко-кіпрської громад
• трьох гарантійних держав — Греції, Туреччини, Великої Британії
• представників Республіки Кіпр
• ООН як модератора
Це була найпросунутіша спроба досягти всеосяжної угоди після провалу Плану Аннана. До її старту існували високі очікування, адже сторони й ООН публічно визнавали, що момент був «реальною можливістю» для прориву.
Основними проблемами, що заблокували переговори, стали питання безпеки й гарантій — насамперед присутність турецьких військ на території окупованої частини Кіпру та система гарантій Туреччини.
Конференція завершилася без підписання угоди. У підсумковій заяві ООН наголошувалося, що організація «не може виділити один-єдиний пункт» як причину провалу. Питання про те, хто несе відповідальність за провал переговорів, знову постало у 2018 році, коли Європейська Комісія опублікувала звіт про прогрес Туреччини.
У звіті було зазначено, що Туреччина «підтримувала переговори» та брала участь у конференції. Формулювання не містило критики Анкари, що викликало неоднозначну реакцію в Нікосії. Далі, презентуючи звіт, тодішня Верховна представниця ЄС Федеріка Могеріні підкреслила, що ЄС і Туреччина «працювали разом над пошуком рішення».
Для частини політичних кіл у Кіпрі це стало сигналом, що Брюссель не розділяє інтерпретації греко-кіпрської сторони щодо причин провалу Кран-Монтани.
Одночасно Європейська Рада та Єврокомісія у 2018 році різко критикували Туреччину за військово-морську активність у ВЕЗ Республіки Кіпр, зокрема блокування бурових робіт ENI.
Таким чином, ЄС в одному документі засуджував дії Анкари у морській сфері, а в іншому — підтверджував її участь у переговорах. Цей контраст досі залишається важливим елементом дипломатичного тла.
Якщо сторони зараз зможуть знайти бодай спільну точку відліку, це стане найбільшим зрушенням у кіпрському врегулюванні з часу Кран-Монтани.
Читати також
Момент, якого чекали 51 рік: грецькі та турецькі кіпріоти одночасно хочуть федерації