Сергій Ніжинський — перші 100 днів на посаді Посла та нові акценти в українсько-кіпрських відносинах
Перші сто днів роботи Сергія Ніжинського на посаді Надзвичайного та Повноважного Посла України в Республіці Кіпр припали на період інтенсивних дипломатичних подій, ключовою з яких стала історична зустріч президентів України та Кіпру. Вперше за одинадцять років між двома державами на найвищому рівні було відновлено прямий політичний діалог. Після повернення з Києва Посол поділився своїми спостереженнями та оцінками цього етапу у розвитку двосторонніх відносин. Інтерв’ю, яке провела журналістка UKRCY.news Анна Радько, відкриває внутрішню логіку дипломатичних процесів, окреслює бачення Сергія Ніжинського щодо подальшої взаємодії між Україною і Кіпром, а також висвітлює потенціал і виклики, що постають перед обома країнами.
Надзвичайний та Повноважний Посол України в Республіці Кіпр Сергій Ніжинський
Пане Посол, розкажіть, будь ласка, як Вас зустрів Кіпр. Як минули Ваші перші сто днів на Кіпрі? Якими були найперші враження — від країни, людей, повсякденного життя?
Кіпр зустрів нас гаряче в прямому і в переносному сенсі. До виконання своїх обов’язків я став 3 вересня – у період, коли температура повітря сягала 42 градусів. Фізично було непросто працювати в такому температурному режимі.
Окрім того, з’ясувалося, що початок вересня на Кіпрі припадає на період канікул, тож робочі процеси просувалися повільніше, ніж очікувалося. Було складно домогтися реакції на обстріли в Україні, адже значна частина кіпрських держслужбовців перебувала у відпустках. Водночас саме ця пауза стала для мене додатковим імпульсом посилити активність і працювати у ще більш інтенсивному темпі.
Моя офіційна представницька місія стартувала 12 вересня – одразу після вручення копій вірчих грамот та зустрічі з Президентом Кіпру.
Зустрічі з Президентом Республіки Кіпр Нікосом Христодулідісом
Того ж дня до виконання обов’язків стали ще четверо дипломатів – новопризначені Посли Греції, Бразилії, Ірландії та Німеччини. Спільний старт сприяв налагодженню активного діалогу та дозволив нам швидко згуртуватися.
Ви вже провели зустрічі із керівниками ключових кіпрських відомств. Які у вас перші враження, які теми піднімаються на зустрічах із ними?
Головна тема, яку ми піднімаємо на усіх зустрічах, – це реагування на ситуацію в Україні. Причому нас цікавить реакція, як з точки зору медіа, так і з точки зору гуманітарного реагування, військової допомоги і, звичайно ж, наших політичних спільних зобов’язань.
Зустріч із міністром закордонних справ Республіки Кіпр Константіносом Комбосом
Про які зобов’язання між Україною та Кіпром ідеться, і наскільки вони є актуальними сьогодні?
Ідеться насамперед про Спільну міжурядову українсько-кіпрську комісію, що дозволяє профільним міністерствам з обох сторін працювати системно та дає можливість країнам піднімати важливі питання. Але останній раз ця комісія працювала у 2021 році, а це значна пауза для такого формату.
Наразі визначено два стейкхолдери: Міністерство фінансів України і Міністерство фінансів Республіки Кіпр. Саме вони повинні переглянути 60 аркушів попередніх напрацювань, щоб чітко визначити, де ми сьогодні просідаємо, і в якому напрямку рухатись далі. Принципово важливо, щоб ці домовленості не залишалися на папері, а почали працювати на практиці.
Це стосується, зокрема, соціального захисту. На Кіпр приїхали українські ветерани, котрі потребують дистанційного визнання групи інвалідності, проведення відповідних комісій МСЕК і чіткого роз’яснення стосовно проходження усіх цих процедур. Відповідні угоди між нашими країнами допоможуть суттєво спростити і прискорити ці бюрократичні процеси.
І це лише приклад одного питання, а є багато інших, не менш важливих. На жаль, упродовж останніх 7 років офіційних візитів народних депутатів між Україною та Кіпром фактично не відбувалося, так само, як і контактів на найвищому політичному рівні. Останній візит Президента Кіпру до України був понад 11 років тому. Це свідчить про те, що наші відносини були в повній тиші з усіх сторін.
Зараз ми активізували діяльність роботи Міжурядової комісії українсько-кіпрської дружби на рівні парламентарів обох країн, відбувається активне оновлення комунікацій та актуалізація наших ключових питань.
Зустріч парламентарів України та Кіпру в Нікосії
Які основні політичні виклики стоять перед Кіпром сьогодні, і як країна реагує на ці труднощі?
Думаю, що Кіпр зараз дуже обережно ставиться до ситуації, з огляду на те, що відбувається на Близькому Сході – в Палестині та Ізраїлі. Багато хто використовує Кіпр для маніпуляцій. І кіпріоти, з одного боку, готові всім допомагати, а з іншого – вони теж потребують розуміння та підтримки.
В одній з розмов із кіпрськими держслужбовцями я розповів: «В Україні через війну народжуваність впала з 2,2 – 2,5 до критичного показника 0,9. Це дуже мало». А кіпріоти відповіли: «А в нас зараз показник 0,36». Я здивувався, як таке можливо?
Все тому, що тут також відбуваються певні міграційні процеси: хтось їде до Сполучених Штатів на роботу, хтось в Британію на навчання і там залишається. Хоча на Кіпрі й присутнє відчуття активного студентства, але це мігранти з Британії, Швейцарії, Швеції, інших країн, які приїхали отримати британську освіту на острові.
Після кількох місяців на Кіпрі, які з тих питань, що ви піднімаєте, відчули на собі особисто найбільше?
За чотири місяці перебування на острові я відчув брак якісного українського контенту. Важлива інформація про Україну просто не доходить до місцевої та дипломатичної спільноти.
Наприклад, мінімум 15 дипломатичних представників інших країн не знали про візит Президента Нікоса Христодулідіса до України — подію стратегічного значення. Водночас у багатьох європейських країнах цей візит значно активніше висвітлювали й обговорювали в медіа, ніж безпосередньо на Кіпрі. Це інформаційна прогалина, яку, безумовно, необхідно заповнювати.
Дипломатичний прийом Посольства України в Республіці Кіпр з нагоди Дня Гідності та Свободи в Нікосії
Історична зустріч Президентів
У жовтні президенти Володимир Зеленський та Нікос Христодулідіс мали розмову у Копенгагені, яка, хоч і не була формальною двосторонньою зустріччю, але все ж вона стала основою для подальшого діалогу. Саме тому офіційний візит президента Кіпру до Києва, що відбувся 4 грудня 2025 року, ми сприймаємо, як важливий етап у розвитку відносин між Києвом та Нікосією, адже це перша повноцінна двостороння зустріч такого рівня за останні 11 років.
Президенти Нікос Христодулідіс та Володимир Зеленський під час зустрічі в Києві
Пане Посол, який головний політичний сигнал, на Вашу думку, дав цей візит: Кіпр справді хоче стати особливим партнером України чи все ж просто обмежиться підтримкою в межах загальної лінії ЄС?
Особисто я дуже задоволений тим, що цей візит усе ж відбувся. Поїздка Нікоса Христодулідіса до України тривалий час залишалася під питанням: певні сили намагалися її блокувати — як з політичних, так і з іміджевих міркувань.
Утім, лідери все ж зустрілися. Жовтнева розмова в Копенгагені стала підґрунтям для підготовки ключових питань, які згодом були порушені під час офіційного візиту. Посольство працювало над формуванням тез: головні акценти було зроблено на безпековому порядку денному, активізації міжурядових комісій і підтримці євроінтеграційного треку України.
Робоча зустріч Президентів і делегацій України та Кіпру в Києві
Кіпр проходив власний шлях кандидатства до Європейського Союзу майже два десятиліття (від подачі заявки до повноправного членства, включно з етапом митного союзу – примітка ред). Шлях до євроінтеграції України теж є довгим. Ми намагаємось прискорити певні процеси, наскільки це є можливим в умовах війни. Але ж це не тимчасова коротка криза – це повномасштабне вторгнення, що триває вже чотири роки. Нам значно важче рухатись вперед, враховуючи ситуацію з нашими сусідами.
Щоб просуватись у переговорах з Європейським Союзом щодо євроінтеграції України, нам потрібно поновити шість заблокованих Угорщиною переговорних кластерів. І саме Кіпр допоможе нам, як медіатор, у вирішенні цього питання з угорською стороною.
Посол Республіки Кіпр в Україні Андреас Машларіс , Президент Республіки Кіпр Нікос Христодулідіс, Посол України в Республіці Кіпр Сергій Ніжинський під час перебування делегацій у Києві (на фото зліва направо)
Особиста зустріч Президентів дозволила опрацювати багато надзвичайно важливих аспектів, які відобразяться не лише на фронті в Україні, а й на економічній та культурній ситуації. Ми не все можемо поки що анонсувати, і це, насправді, добре – результат любить тишу.
1 січня 2026 року Кіпр розпочинає піврічне головування в Раді ЄС. Які питання є для України пріоритетними, і чи має Україна змогу впливати на формування порядку денного?
На період головування Кіпру в Раді ЄС заплановано 378 заходи. Ми очікуємо узгоджену програму співпраці Кіпру з Брюсселем, щоб сформувати порядок денний на півроку. Як відомо, 7 січня відбудеться передача головування від Данії до Президента Кіпру та уряду, а в червні естафету головування прийме Ірландія.
Для нас важливо розуміти, де на цих заходах будуть підніматися українські питання. Якщо їх десь не буде, то потрібно попрацювати, щоб туди їх включити або організувати додаткові івенти для цього. З боку України повинні долучатися не лише парламентарі, а й представники громадського сектору.
Наразі вже вдалось сформувати певну коаліцію між послами Швеції, Нідерландів та Польщі для спільного просування українського питання. Я працюю над розширенням цієї коаліції, заручаюсь підтримкою інших послів. щоб українське питання звучало першим. Це прискорить відкриття переговорних кластерів та пришвидшить наш шлях до Євросоюзу.
Яким Ви бачите продовження цього діалогу і яку наступну ціль ставите перед собою?
Перш за все, я дуже хотів би, щоб Президент України приїхав на Кіпр в рамках головування Кіпру в Раді ЄС. Це дуже важливо з точки зору не тільки зворотнього візиту, але і певного продовження нещодавно укладених домовленостей.
Я впевнений, що розмова президентів, яка відбулася в Україні, має історичну вагу. Вона відкриває багато дверей для подальших комунікацій, адже Кіпр став набагато ближчим до розуміння наявної проблематики. Цей контакт змусив Кіпр глибше замислитися і над питаннями власної безпеки, і над новими викликами, з якими стикається Європа.
Тобто Кіпр готовий не лише технічно просувати українське питання, але й політично?
Абсолютно. Кіпр дає чіткий сигнал європейським партнерам про те, що для нього європейські цінності важливіші за ризики від деяких країн, які пропагують насильство.
Чи можна говорити, що Кіпр стане більш проукраїнським?
Я думаю, що так, і Президент Кіпру Нікос Христодулідіс чітко заявив про це своїм візитом. Як я вже казав, було багато перешкод і впливів на Президента з різних сторін, щоб він не їхав і не підтримував Україну. Але своїм візитом він підкреслив проєвропейський орієнтир, що для нас є надважливим.
Особисті зустрічі і справді дають найкращі результати. Наприклад, у підсумку нещодавньої зустрічі Прем’єр-міністра Греції з Президентом України було укладено угоду про спільне виробництво морських безпілотних платформ (USV). Чи обговорювалась оборонна співпраця між Кіпром та Україною та у якому форматі?
На Кіпрі є відома компанія Swarmly, яка вже працює з Україною над виробництвом дронів Poseidon H10, H12. Вони були представлені на нещодавньому посольському прийомі в Нікосії як приклад уже наявної українсько-кіпрської співпраці.
Співпраця України та Кіпру у сфері дронобудування, представлена під час дипломатичного прийому в Нікосії
Тож ті прес-релізи, які ви вже бачили у ЗМІ, є актуальними, і я, як безпосередній учасник зустрічі, підтверджую, що Кіпр зацікавився спільним виробництвом та виявив бажання переймати досвід України з метою власного захисту. Із міркувань безпеки деталей не розголошуємо.
Іще один приклад співпраці: два місяці тому на Кіпрі відбувся кіберінцидент, що призвів до порушення конфіденційності персональних даних громадян. Українські ІТ-розробники та фахівці допомогли Кіпру посилити кіберзахист та покращити стандарти безпеки. Це яскравий приклад того, як формування спільноти «людського капіталу» дає конкретний практичний результат.
Двері Кіпру відкриті для українського бізнесу
Наскільки Кіпр привабливий для українського бізнесу? Що варто зробити, щоб покращити умови для українських компаній на цьому ринку?
Майже всі великі платники податків в Україні, які є виробниками, мають представництва на Кіпрі. Адже це дозволяє мінімізувати податки в Європі. І хоча зараз в розрізі податкового закону на Кіпрі обговорюється можливе підвищення корпоративного податку на 2% для деяких категорій, це податкове навантаження все одно залишиться нижчим, ніж в інших країнах.
Але при цьому багато товарів з України доставляються неофіційно через Молдову. Перевізники при цьому беруть 3,5 євро за кожен кілограм такої доставки.
Я хочу створити можливості для оптимальної доставки з України. Звісно, на Кіпрі є великі логістичні компанії такі як DHL чи FedEx, але вартість їхніх послуг доступна далеко не всім. Працюємо над тим, щоб на Кіпрі з’явилася “Укрпошта” та “Нова Пошта”. У нас вже є хороша історія з доставкою паспортів на острів через Укрпошту, і наступним кроком я бачу налагодження повноцінної співпраці саме у сфері доставки товарів.
Ну і, звісно, потрібно зміцнювати загальне позиціонування українських виробників. Варто активно демонструвати наші можливості. Хотілося б створити полички у магазинах “Made in Ukraine” з українськими товарами, де наші виробники зможуть представляти себе напряму, без перекупів і посередників.
Для цього необхідні спільні форуми, виставки та інші економічні ініціативи. Я думаю, що головування Кіпру в Раді ЄС дасть Україні чудову можливість показати себе локальним потенційним партнерам та споживачам. Ми плануємо економічні, енергетичні, екологічні форуми. Все, щоб зацікавити обидві країни максимально комунікувати і працювати разом. Зовсім скоро відбудеться зустріч із Торгово-промисловою палатою України. Ми хочемо організувати торгову місію, яка стане основою для багатьох проєктів.
Розмова з міністром Внутрішніх Справ Республіки Кіпр Константінос Іоанну з нагоди Дня Гідності та Свободи в Нікосії
А як сам бізнес сприймає Кіпр?
Я акцентую увагу на важливості зміни сприйняття Кіпру, як офшорної зони. Багато хто все ще вважає цю країну ризикованою для бізнесу, а я хочу показати зовсім іншу картину.
Коли Кіпр став частиною Євросоюзу у 2004 році, він почав позбуватися цього статусу і активно заохочувати інвестиції. Зараз, звісно, є більш привабливі умови для підприємців, наприклад, в Еміратах чи в Естонії зі своїми податковими пільгами, в той час як на Кіпрі цей показник – 12,5%. Але попри це, Кіпр залишається стабільним і одним із найцікавіших з точки зору оптимізації податків. Навіть після банківських криз минулих років, коли багато підприємців втратили кошти на депозитах, Кіпр все одно є стабільним і надійним майданчиком для ведення бізнесу.
Звісно, важливо змінювати ситуацію і в юридичних документах. Наприклад, в податковому кодексі України Кіпр досі зараховують до ризикованих країн на рівні з Макао, Гонконгом та іншими. Кіпріоти звертають на це увагу, це дійсно слушний коментар, і ми плануємо обговорити питання з парламентарями.
Бізнес, який планує релокацію, повинен обирати Кіпр для демонстрації своєї прозорості. Це покаже бажання працювати легально, отримувати доходи в євро і формувати валютну виручку, зокрема з України. З економічної точки зору Україні необхідно збільшити валютну виручку від експорту, і прямі контракти з Кіпром можуть стати важливим інструментом для цього.
У десяти принципах взаємодії між Україною та Кіпром, які Ви представили на початку каденції, Ви зазначили, що Кіпр може стати «воротами» для українського агроекспорту через проєкт Agro Hub. Як саме Ви бачите цю модель?
Мета дуже проста – організувати на острові заготівельні хаби для Європи. Кіпр має всі необхідні кліматичні та логістичні умови, щоб зберігати агропродукцію якісно.
Україна, на жаль, досі не має достатньо розвинених заготівельних хабів. Відтак малий і середній бізнес змушені швидко збувати продукцію, часто за зниженими цінами. Цим користуються недобросовісні підприємці, які скуповують товар дешево і продають його дорого під маркуванням іншої країни. Це неприпустима неповага до нашої праці та мій особистий виклик. Я прагну показати кардинально іншу історію: Україна – виробник, Україна – логіст і Україна – той, хто безпосередньо продає. Це абсолютно інша риторика нашого економічного зростання, і Кіпр може стати у цьому важливим партнером.
Через війну в Україні страхові компанії не хочуть страхувати вантажі, що проходять через Одеський порт, а на Кіпрі питання страхування є вирішеним. Кіпр є частиною Європейського Союзу, а це відкриває можливості для безпечного та надійного транспортування товарів.
Експортна стратегія України, яка була прийнята ще у 2016 році і зараз оновлюється, чітко визначає пріоритетом орієнтацію на країни Євросоюзу. Раніше російський слід був настільки глибоким, що європейські товари йшли на український ринок через посередників. І зараз часто зустрічається ситуація, коли українські товари, без відома самого виробника представлені у російських магазинах. Нам потрібно ліквідувати цей економічний гніт та налагодити прямі контракти між українськими виробниками та кінцевими споживачами в країнах ЄС.
До того ж, нещодавно я мав зустріч з Послом Сирії на Кіпрі, і це стало ще одним цікавим аспектом у контексті логістики. Сирія знаходиться лише за 65 км від Кіпру, і з логістичної точки зору це дуже близько. Під час нашої розмови ми обговорювали можливості співпраці в рамках програми “Grain from Ukraine”, під егідою Президента України, яка є направленою на допомогу Сирії. Вони висловили зацікавленість у тому, щоб Кіпр став медіатором і логістом у цій ініціативі, і це може стати важливим етапом у розвитку наших відносин.
Чи зацікавлений сам Кіпр у такому проєкті?
Вся ця співпраця має важливі економічні наслідки для Кіпру. По-перше, вона створює нові робочі місця для кіпріотів. По-друге, це дозволить кіпрським підприємцям отримувати легальні доходи від співпраці з українським та європейським бізнесом, замість того, щоб покладатися на тіньовий сектор. Легалізація доходів і прозорі фінансові потоки — це те, що дасть Кіпру економічні вигоди у вигляді стабільних інвестицій та додаткових гарантій. І, що важливо, ці процеси вже підтримуються на рівні урядів та лідерів обох країн.
Як гарантувати, що нові логістичні схеми не стануть інструментом обходу санкцій і не змішуватимуть українську продукцію з російськими потоками?
Небайдужість. Не лише посольства, але і громадян. Не соромтесь заявляти про такі випадки, ми їх фіксуємо та доносимо до уряду та до виробників.
Культурна дипломатія як протидія російським впливам
На Кіпрі є багато людей, саме місцевих, котрі вчились у СРСР та з ностальгією ставляться до СРСР як до “другої Батьківщини”. Чи відчуваєте Ви, що ця частина населення є вразливою до російської пропаганди? Які інструменти може застосовувати Україна для протидії дезінформації на Кіпрі?
Звичайно, коли ми тільки приїхали із дружиною на Кіпр, то відразу зауважили надзвичайно велику кількість російського контенту. Його справді надзвичайно багато, до того ж – і з нашої сторони теж. Бо багато українців тут російськомовні, багато хто переїхав до повномасштабного вторгнення і послуговується російською, не замислюючись, що саме цією мовою вчиняються злочини – згвалтування, допити і катування. Говорячи російською на острові, ми наче показуємо, що немає різниці між народами, а вона є. У поведінці, у побуті, у традиціях. Відтак український контент на острові є надзвичайно важливим, і я буду активно сприяти його нарощенню.
Яким способом це робити? Не лише просвітницькою діяльністю, але й, до прикладу, створенням українського радіо, проведенням культурних заходів і промоцією українських виробників. Потрібно створити умови, де українець не буде соромитись того, що він говорить українською, і не почуватиметься в меншості.
Поминальна служба з нагоди Дня пам’яті жертв Голодомору в Нікосії
Коли ми будемо бачити більше прапорів України на українських локаціях, коли будемо гуртуватися на заходах, – це покаже нашу кількість, а відповідно – і вплив. За словами Міністра внутрішніх справ Республіки, під тимчасовим захистом на острові перебуває 24 тисячі українців. На консульському обліку ми маємо ще 4 тисячі осіб. Окрім того, є бізнес, студенти, моряки, котрі регулярно приїздять сюди раз у півріччя на 90 днів, згідно візового режиму. Сумарно це близько 33 тисяч українців на острові. А це вже 2,6% населення Кіпру. Досить вагома меншина, яка може впливати на захист своєї народності та мови.
Окремо хочеться зазначити про студентство, як надзвичайно важливу категорію населення. Вони активні, серед них багато молодих лідерів. Хочеться, щоб якнайбільше молодих амбасадорів з України відвідало Кіпр під час його головування в Раді ЄС. Наприкінці січня вже запланована поїздка на Кіпр членів клубу UA Experts з Інституту міжнародних відносин імені Тараса Шевченка, які також входять до складу Молодіжної ради МЗС України.
Наші студенти зможуть спілкуватись із молодими лідерами Кіпру і теж поширюватимуть правдиву інформацію. Студенти один одному довіряють більше, ніж політикам. Я думаю, це стане хорошим внеском для протидії дезінформації, якщо ми забезпечимо можливості для комунікації між молоддю наших країн.
Два тижні тому в Україні було ухвалено законопроєкт, яким змінено підхід до мовних гарантій: російська мова більше не має того пріоритетного статусу, який раніше закріплювався в конституційному полі. Натомість перелік мов, що перебувають під захистом держави, було розширено — додано десять мов, серед яких і новогрецька. Тому співпраця з вивчення української і новогрецької мови — це тепер пріоритет нашої держави. Я вважаю, що це ще один з приводів, під яким ми можемо тут розвивати багато наших ініціатив, заходів, радіо і, можливо, телебачення.
Нещодавно Кіпр підписав закон, що передбачає кримінальну відповідальність за порушення санкцій ЄС проти Росії. Наскільки ефективним буде цей закон, на Вашу думку?
Я завжди кажу нашим європейським партнерам і друзям кіпріотам: “Не думайте, що санкції не працюють”. 19-й пакет санкцій виконується абсолютно всіма партнерами. Тому введення Кіпром кримінальної відповідальності за порушення санкцій – це, перш за все, синхронізація роботи з європейськими партнерами.
Європейські суспільства повинні мати чітке розуміння, що є правильним, а що – ні. Кіпр продемонстрував свою здатність розрізняти ці поняття, ухваливши цей важливий закон. І це є ключовим моментом.
У Ларнаці є меморіал «Якір — Серце», подарований містом-побратимом Одесою, який неодноразово зазнавав актів вандалізму. Чи ведуться діалоги з кіпрською владою щодо його охорони та захисту?
Безумовно, що такий важливий для усіх нас об’єкт потребує захисту. В Україні це безпосередньо передбачено кримінальним кодексом — покарання від 3 до 5 років за наругу над державними символами чи над монументами, які стосуються захисту.
Ми відреагуємо на ці прояви вандалізму. Ваше питання надихнуло мене на думку: а чому б нам не спробувати ініціювати, щоб мерія Ларнаки поставила на баланс цей монумент під захист? Наприклад, у нас в Україні є монументи, які кожна область поставила на баланс, бо вони мають історичну спадщину і цінність. І якщо б цей монумент був би під захистом в мерії, повірте, за вандалізм була б абсолютно інша відповідальність.
росіяни не розуміють головного: чим більше вони проявляють наруги, тим більше ми, українці, єднаємося довкола відновлення монумента. Ми відчуваємо відповідальність і готові діяти власними силами. Коли вікна мого будинку в Києві вибив ворожий дрон, просто вставили нові. Головне, що ніхто не постраждав. Ми вже добре зрозуміли, хто наш сусід і не дивуємось, тож впораємось і тут.
Чи почуваєтесь Ви безпечно на Кіпрі?
Уже зафіксовано два напади на Посольство. Ми звертались до правоохоронних органів. Були напади на мою машину, спроби проникнення та провокації.
У чому полягає основна сила України в протидії російській пропаганді на Кіпрі?
Наразі, активно просувається санкційний трек: економічний, дипломатичний, військовий і, безумовно, культурний. Вважаю, що ми повинні робити свою роботу, заповнювати простір українськими талантами, досягненнями, інформаційними приводами. Я бачу нашу силу тут у збільшенні економічної активності та у культурній дипломатії.
Посол Республіки Польща Марек Щепановський під час дипломатичного прийому Посольства України в Республіці Кіпр з нагоди Дня Гідності та Свободи в Нікосії
Українська громада Кіпру
Українська громада на острові активно зростає, організовує культурні події та тримає зв’язок з Батьківщиною. Які були Ваші перші враження від нашої громади — її динаміки, ініціатив, настрою?
Маю дуже позитивні враження. Є дуже активні люди, сповнені енергії, ентузіазму. Вони радіють ініціативам Посольства і допомагають. Нещодавно ми отримали листа від небайдужих громадян, в якому нам повідомили про магазин в Лімасолі, що продає карту України, на якій написано, що Крим – це росія. Завдяки цьому зверненню ми верифікували проблему і підготували ноту до відповідних кіпрських органів. Також був випадок, коли наші громадяни виявили підготовку до приїзду тенісиста Марата Сафіна, відомого своєю проросійською позицією стосовно війни, на Кіпр. Кіпр не може всього знати, і це добре, коли українці допомагають нам фіксувати такі речі, а ми уже працюємо над тим, щоб врегулювати ці питання офіційно.
Відкриття оновленого простору Українського дому на Кіпрі в Пафосі
Які основні труднощі взаємодії посольства з українською громадою? Що плануєте змінювати чи посилювати?
Основна скарга від громади полягає в труднощах запису в онлайн-чергу на єдиному сайті МЗС, який є універсальним для всіх країн. Цей ресурс, без сумніву, піддається не лише кібератакам, але й величезному напливу користувачів з різних куточків світу – чи то Іспанія, Америка, а чи Кіпр. Проте тим, кому вдається забронювати слот, отримує послугу. Звісно, деякі категорії громадян можуть звертатися позачергово – це військові, вагітні жінки, люди похилого віку та учасники бойових дій. Повний перелік таких осіб можна знайти на сайті консульства.
Ми намагаємося зменшити навантаження на консульський відділ, щоб оптимізувати процес. Для цього ми розклеїли інструкції (в приміщенні консульства – прим. ред.), які допомагають людям зрозуміти, що робити в тій чи іншій ситуації, однак, незважаючи на це, все одно виникають помилки. Тому ми спрощуємо процес: максимально намагаємось використовувати візуальну інформацію, зокрема, QR-коди на вході до будівлі консульства, за допомогою яких люди можуть швидко знайти необхідні ресурси.
Бо часом буває, що послугу неможливо надати через те, що громадянин не виконав свої зобов’язання – не надав необхідні документи, до прикладу. Це часто стосується чоловіків, які не можуть надати інформацію стосовно свого статусу в системі “Резерв +”.
Прошу прокоментувати ситуацію із почесними консулами на Кіпрі. Що відбувається, і чи є вони насправді у нас?
Після запитів журналістів наше посольство актуалізувало та систематизувало дані нашої веб-сторінки, яка не оновлювалася 6 років. Де-юре ми маємо одного почесного консула в місті Пафос. На жаль, ми не можемо встановити з ним контакт – на наші листи та телефонні дзвінки він не відповідає. Ми не побачили жодного звіту про його діяльність за останні 5 років. Це порушення положення про почесних консулів.
Ми маємо багато меценатів, бізнесменів, які хочуть допомагати, і я вважаю, що ми повинні дати їм цю можливість. Однак є певні вимоги. Звісно, особи із сумнівною репутацією, які мають кримінальні провадження, не можуть представляти інтереси нашої держави. І мені, як юристу є важливим, щоб це була максимально чиста історія співпраці на користь нашої держави.
На сьогодні Кіпр не входить до списку країн, які визнали Голодомор на державному рівні. Нещодавно Ви, за підтримки делегації українських парламентарів, звернулись до Парламенту Республіки Кіпр із відповідним проханням. Чи зрозуміла кіпрська влада масштаб трагедії Голодомору, та чи готова вона підтримати його офіційне визнання?
Дякую за це питання, воно є надважливим для мене. Моя бабуся була розкуркулена разом із сім’єю під Києвом. І ця історія, як і в кожного з нас, хто чув таке про своїх бабусь, дідусів, вона … є незавершеною. Наше покоління повинно завершити те, що почали наші пращури. А саме – відновити справедливість.
Просвітницька робота з цього питання – в пріоритеті роботи посольства. Ми запросили парламентарів з України, щоб пояснити це владі Кіпру юридично і політично правильно. Було залучено багатьох експертів для того, щоб вони підтвердили, що війна 2014 року – це відголосок того, що вже було в 32-33-му роках. Що геноцид українців почався ще тоді. Українці в ті часи були в досить хороших економічних умовах, мали гарний врожай, розмовляли українською і вірили в Бога. А ми ж знаємо, що у комунізму не було ні Бога, ні релігії, ні української мови, ні церкви – нічого. Був тільки Сталін і комунізм. Це все є продовженням однієї історії, і нашою метою було донести це до депутатів кіпрських партій.
Мені дуже імпонує те, що кожен із кіпрських парламентарів проникся і зрозумів нашу історію. Особливо після прийому посольства з нагоди Дня Гідності та Свободи, де були представлені дві експозиції – фотовиставка з архівів КДБ та СБУ та виставка “Ікони на ящиках з-під зброї” Софії Атлантової та Олександра і Германа Клименків з Києва. Ми розповіли реальні історії з книги Василя Барки «Жовтий князь».
Фотоекспозиція, присвячена Дню пам’яті жертв Голодомору в Україні, на площі Елефтерія в Нікосії
Це було надзвичайно важливо показати. Як я вже зазначав, українська інформація тут не поширюється, вона зникає. А тому розповідати потрібно ще гучніше! Виставку “Ікони на ящиках з-під зброї” ми представили також у парламенті і підсвітили інформацію, що 33 країни вже визнали Голодомор офіційно, а Кіпр ще ні. Не тому, що не хоче, а тому, що не знає. Руслан Стефанчук, голова Парламенту України, попросив Парламент Кіпру тільки про одне: підтримати ініціативу посольства і визнати Голодомор геноцидом українського народу. Зараз це питання на контролі особисто у Аніти Дімітріу – Голови Парламенту Кіпру.
Визнання і засудження агресії об’єднує усіх європейців. Українці солідарні з кіпрським суспільством і у їхній боротьбі за справедливість. Україна ніколи не визнає турецької окупації частини Кіпру. Ми, безумовно, дякуємо Туреччині за ту підтримку, яку вона нам надає під час війни. Однак, як кажуть філософи: «Платон мені друг, але істина дорожча». Окрім Туреччини, ніхто не визнає окуповані території. Ми є солідарними з Кіпром і не визнаємо їх також.
Кіпр вже понад 50 років живе з частиною окупованих територій. Чи є, на вашу думку, якісь релевантні історії, які нам допоможуть у нашій боротьбі за деокупацію з їхнього досвіду?
Кіпрський досвід ми можемо перш за все використати для розуміння, що 51 рік – це дуже багато. Ми так не хочемо.
На попередній посаді я займався питаннями міграції, захисту постраждалих від сексуального насильства та соціального реагування на наслідки війни, і брав участь у засіданнях ООН. Представники міжнародних організацій були вражені тим, як українські юристи, незважаючи на активну фазу війни, змогли швидко розробити законодавство, нормативні акти та розпочати виплати постраждалим. Для порівняння, в Косово, Боснії та Хорватії, де конфлікти відбувалися понад 20 років тому, подібні ініціативи тільки почали розроблятися.
Тобто, з точки зору реагування, ми набагато швидші, бо розуміємо, що через 50 років уже ніхто і не згадає, хто саме постраждав. До прикладу, зґвалтування – це найзамовчуваніший військовий злочин, і він не має терміну давності. Є люди, які народилися внаслідок згвалтування. І вони мають так само право на відшкодуванняз боку країни-агресора. Вони мають так само право на пенсію, на разові допомоги і на пільги. І ми вже це впроваджуємо в Україні. Це при тому, що війна не закінчилась, і ще не всіх постраждалих верифікували. Діємо вже, по гарячих слідах, які можемо фіксувати.
Я би хотів попросити усіх громадських діячів допомагати нам у цьому. Це потрібно робити спільно з правоохоронними органами. Зокрема, фіксувати та документувати злочини належним чином, адже саме так збирається доказова база – у колаборації громади та держави.
На зустрічі з громадою Ви згадували про ідею встановлення пам’ятника Тарасу Шевченку на Кіпрі. На якому етапі зараз цей проєкт?
Відкрию вам секрет – цей пам’ятник вже розробляється. Є навіть розуміння, де він буде встановлений. Однозначно – в Нікосії, як у центрі прийняття рішень та основній точці збору українців. Не маю поки часових строків, але я обов’язково анонсую, коли проєкт перейде на наступний рівень реалізації.
У рамках своїх офіційних зустрічей, одну з них мали із архієпископом Георгієм, предстоятелем Автокефальної Кіпрської православної церкви. Як церковні зв’язки сприяють дипломатії, і чи планується розвиток міжцерковного діалогу далі?
Дякую за це запитання. Воно є дуже важливим із точки зору оновлення наших християнських цінностей. Російський вплив на острові є дуже потужним, тут відбуваються великі інвестиції та донації на церкву.
Зустріч із архієпископом Георгієм
Ми маємо чудові взаємозв’язки з українськими священиками на Кіпрі – Петром Зуєвим, представником ПЦУ, та отцем Василем Захарусем, представником УГКЦ. Місцева влада надає їм приміщення для служіння і в Лімасолі, і в Ларнаці. Хотілося би в майбутньому мати офіційне представництво ПЦУ на території Кіпру.
Також є бажання організувати офіційний візит архієпископа Георгія в Україну до Блаженнішого Епіфанія. Нещодавно відбулась зустріч, на якій запросили предстоятеля Кіпрської Православної Церкви до України. Це дуже важливий крок для синхронізації спільних цінностей та формування ортодоксальної церковної політики. Буду докладати зусиль, щоб це відбулося. Безумовно, спільна молитва – це не просто пусті слова, це єднання обох країн і держав.
У час війни роль посла полягає в тому, щоб утримувати Україну в полі міжнародної уваги та сприяти збереженню її довіри серед міжнародної спільноти. На Кіпрі, де протягом багатьох років формувався складний інформаційний контекст, ця місія вимагає особливої чутливості, стратегічної послідовності та вміння вести діалог так, щоб голос України був чітким, виразним і переконливим.
За ці перші сто днів на посаді Посол Сергій Ніжинський уже встиг продемонструвати здатність швидко орієнтуватися в складному міжнародному контексті і відповідно діяти. Його підхід до дипломатії та взаємодії з партнерами формують чіткі підстави очікувати послідовної й результативної роботи, спрямованої на посилення присутності України на Кіпрі та зміцнення її позицій у двосторонньому та європейському вимірах.