«Гібридна війна» в православ’ї
Служба зовнішньої розвідки росії звинуватила константинопольського патріарха Варфоломія у «розкольницькій діяльності в православному церковному просторі» та назвало Варфоломія «антихристом у рясі» та «дияволом у плоті, одержимим ідеєю витіснити російське православ’я з території балтійських держав». У СЗР стверджують, що в цьому йому нібито допомагають британські спецслужби, які «підживлюють русофобські настрої в країнах Європи», а також «місцеві націоналісти й неонацисти».
Різка заява російських служб на адресу Вселенського патріарха Варфоломія стала черговим етапом загострення протистояння, яке давно вийшло за межі суто церковної дискусії. Те, що ще кілька років тому сприймалося як внутрішній конфлікт у православному світі, дедалі виразніше набуває політичного й геополітичного виміру та безпосередньо пов’язується з війною проти України, впливом росії у Східній Європі й позицією православних церков у країнах ЄС, зокрема на Кіпрі.
Риторика російської розвідки поширюється на Балтію та Балкани, формуючи образ нібито системної кампанії зі зменшення впливу московського патріархату. У цьому випадку поняття «фейкових новин» виходить за межі медійного визначення й описує спосіб гібридного протистояння, де релігія стає ще одним фронтом.
У заявах спецслужби звучать звинувачення в «інструменталізації релігії». Такі формулювання дедалі частіше розглядаються як елемент ширшого політичного протистояння, у якому церковна тема використовується як інструмент тиску.
Ключовим чинником нинішньої ескалації залишається рішення Вселенського патріархату про надання автокефалії Православній церкві України сім років тому. Цей крок поклав край багаторічній канонічній залежності українського православ’я від москви й став важливим символом сучасної духовної та національної самостійності України.
Патріарх Варфоломій підписує грамоту про автокефалію України, 2019 рік
Для росії це означало не лише церковну поразку, а й удар по концепції «русского мира», у якій православ’я відіграє роль ідеологічного інструменту. Починаючи з 2019 року релігійна тематика дедалі активніше інтегрується в російську пропаганду, а після повномасштабного вторгнення в Україну вона остаточно закріпилася як частина інформаційної війни.
У цьому контексті нинішні звинувачення на адресу патріарха Варфоломія виглядають спробою поставити під сумнів канонічність української автокефалії та подати її не як результат історичного процесу, а як наслідок зовнішнього втручання.
москва традиційно просуває ідею «Третього Риму», намагаючись оскаржити історичну першість Вселенського патріархату. У сучасних умовах церковний вплив дедалі частіше використовується як елемент ідеології та пропаганди, зокрема в регіонах України, охоплених військовими діями та таких, що перебувають під окупацією.
Окреме місце в цій конфігурації посідає Кіпр. Церква Кіпру однією з перших у грецькомовному православному світі підтримала українську автокефалію, що викликало незадоволення та різку реакцію з боку москви. Для росії острів має стратегічне значення — як держава Європейського Союзу, фінансовий і політичний майданчик, а також як суспільство з помітною російською присутністю, що має багаторічну історію.
Після 2019 року на Кіпрі активізувалися суспільні й інформаційні процеси навколо ролі церкви, «традиційних союзів», сексуального вихованні у школах та зовнішнього впливу. Обговорення цих питань нерідко супроводжуються акціями протесту, проявами суспільного невдоволення та активними публікаціями в пресі, що ще більше загострює суспільну поляризацію. Релігійна тема в цих дебатах нерідко використовується як чинник внутрішнього розмежування — між прихильниками європейського курсу та тими, хто апелює до «православної солідарності» з росією.
Фото російський «Правфонд»
Таким чином, Кіпр опинився між двома процесами: підтримкою канонічних рішень Вселенського патріархату та тиском з боку російських церковних і державних структур, які розглядають острів як важливий плацдарм впливу в Східному Середземномор’ї.
Вселенський патріархат у відповідь говорить про «вигадані сценарії та дезінформацію», водночас намагаючись зберігати баланс. Ситуацію ускладнює те, що з 14 помісних православних церков лише частина офіційно визнала автокефалію України, що робить досягнення загальноцерковної єдності надзвичайно складним.
Загострення риторики свідчить, що конфлікт навколо української автокефалії далекий від завершення й надалі впливатиме на православний світ. Для України це питання духовної незалежності в умовах війни, для Кіпру — випробування на здатність зберігати власну позицію під зовнішнім тиском і поєднувати церковну традицію з європейською ідентичністю.
Очевидно, що нинішня ескалація є не фіналом, а черговим етапом тривалого процесу, у якому релігія дедалі тісніше переплітається з геополітикою та стає елементом «м’якої сили» у ширшому міжнародному протистоянні.
Ukrcy.news
Теги: Вселенський патріархат, Православна церква України