Коли страх стає досвідом
Іноді я згадую, якою наївною була на початку лютого 2022 року. Буквально за кілька тижнів до повномасштабного вторгнення росії в Україну. Клієнти ділилися зі мною тривогою та страхом, казали, що відчувають наближення війни. А я намагалася їх заспокоїти й повторювала слова експертів, яких тоді слухала: що у XXI столітті війна з танками та ракетами неможлива. Зараз я розумію, що боялась «подивитися в очі» власним страхам.
Зараз, через певний час, з уже прожитим особистим досвідом та досвідом роботи кризовим психологом, я інакше ставлюся і до своїх почуттів, і до почуттів інших людей. Ми не завжди можемо вплинути на події, але можемо інакше обходитися з тривогою.
Якщо говорити про нинішню ситуацію — Кіпр розташований поруч із Ізраїлем, Ізраїль перебуває у стані війни з Іраном, відбуваються ракетні обстріли, дії Ірану часто виглядають ірраціональними. У такій атмосфері невизначеності тривога – це природна реакція.
Що дійсно допомагає?
Перше: повернути собі відчуття контролю.
Особливо українці вже знають: якщо є тривога, краще бути готовими до найгіршого сценарію, хай він ліпше не знадобиться. Підготовка може виявитися непотрібною. І це буде найкращим результатом. Але сама готовність знижує рівень безпорадності.
Є прості речі, які ви знаєте, але нагадаю:
• дізнатися, де розташоване найближче укриття
• тримати зарядженим powerbank
• мати вдома трохи готівки
• скласти документи в окрему папку або сумку
• зробити невеликий запас води
• не тримати машину з порожнім баком
• обговорити з рідними, що робити в різних ситуаціях.
Навіть якщо все це ніколи не знадобиться, відчуття внутрішньої опори повертається.
Друге- це скоротити горизонт планування.
Чим вища невизначеність, тим менше варто планувати далеко вперед. Зараз важко будувати довгострокові плани такі, як поїздки. Бо, наприклад, аеропорт Пафоса закритий і невідомо, чи відкриється він завтра, чи за тиждень. Ми не можемо на це вплинути.
ому важливо спиратися на рутину: працювати, робити уроки з дітьми, гуляти, займатися мовою, підтримувати звичний ритм життя. Чим більше руху і менше чатів новин, тим здоровіше психіка. Чим більше в дні звичайних, зрозумілих дій, тим спокійніше стає всередині.
Висновок:
Тривогу не заперечуємо. А думаємо, що допоможе почуватися більш стійко. Робимо ревізію ресурсів і живемо своїм життям. Життя випало в буремні часи, але це наше життя.
Обіймаю, Вікторія Надикто