Від Левколли до Ніки Самофракійської. Як битва на Кіпрі дійшла до сучасності
Більшість відвідувачів Протараса і навіть частина місцевих мешканців не підозрюють, що під туристичною інфраструктурою регіону прихований один із ключових, але майже забутих епізодів елліністичної історії.
Там, де сьогодні простягаються одні з найвідоміших пляжів Кіпру і всього Середземномор’я, де щодня відпочивають тисячі людей, у давнину існував порт Левколла — військово-морська база стратегічного значення. Саме тут у 306 році до н.е. відбулася битва, яка визначила долю острова і водночас залишила слід у світовій культурі.
Її відгомін зчитується у Нікі Самофракійській — одному з найвідоміших творів античного мистецтва, що нині експонується в Луврі. А через століття цей самий образ стане джерелом натхнення для назви та символіки Nike — бренду, відомого у всьому світі. Розпочнемо з історії…
Протистояння наступників Македонського та стратегічне значення Кіпру
Після смерті Олександра Македонського у 323 році до н.е. його імперія була поділена між полководцями — так званими діадохами. Птолемей I Сотер, який утвердився в Єгипті, захопив Кіпр і призначив правителем острова свого брата Менелайя.
Географічне розташування Кіпру — між трьома континентами та на перетині ключових морських шляхів Східного Середземномор’я — перетворювало острів на стратегічний приз у боротьбі за владу.
У 306 році до н.е. Антигон I Одноокий, за прізвиським «Циклоп», один із найвпливовіших претендентів на спадщину імперії, відправив на Кіпр свого сина — Деметрія Поліоркета.
Деметрій швидко здобув перемоги над Менелаєм як на суші, так і на морі, після чого розпочав облогу Саламін (Кіпр). Його винахідливість у застосуванні облогових машин була настільки вражаючою, що принесла йому прізвисько «Облоговик».

Деметрій Поліоркет. Джерело зображення: University of Cambridge
Битва при Левколлі
Під час облоги Саламіну Деметрій отримав звістку, що сам Птолемей наближається до Кіпру з потужним флотом. За свідченням античного автора Поліена, Деметрій обігнув мис Капо Греко (античний Педалій) і приховав свій флот у невеликій гавані Левколли — на території сучасного Протараса.
Коли флот Птолемея, не підозрюючи небезпеки, став на якір, кораблі Деметрія раптово атакували й завдали нищівного удару. Птолемей зміг урятуватися лише з вісьмома кораблями, тоді як решта флоту була знищена або захоплена.
Античний історик Плутарх у «Порівняльних життєписах» підтверджує масштаб перемоги: Деметрій не лише взяв Саламін, а й захопив увесь ворожий флот і армію. При цьому він проявив великодушність до переможених.
Саме після цієї перемоги посланець Аристодем з Мілета уперше звернувся до Антигона як до царя, сповістивши: перемога над Птолемеєм забезпечила контроль над Кіпром і тисячі полонених.
Натомість Діодор Сицилійський у своїй «Історичній бібліотеці» детально описує саму морську битву, але не згадує засідку в Левколлі, натякаючи, що головне зіткнення відбулося біля Саламіну.
Битва при Левколлі стала переломним моментом: Кіпр перейшов під контроль Антигона. Вже наступного року і він, і Деметрій проголосили себе царями — подія, яка фактично започаткувала епоху елліністичних монархій.
Левколла в античних джерелах
Кіпрський дослідник ХІХ століття Афанасіос Сакелларіос, який працював директором школи в Ларнаці та здійснював польові археологічні дослідження, локалізував Левколлу в районі сучасної Меліссони та пагорбів Аспройєса.
Він описував залишки стародавнього міста, дорогу до порту та поховання між гаванню та районом Паралімні.
Джерелом для нього був Афіней Навкратійський, який у творі «Бенкет учених» зазначав, що після перемоги Антигон присвятив переможний корабель храму Аполлону в Левколлі.
Сакелларіо підтверджує існування святилища Аполлона, пишучи, що серед руїн Левколли було знайдено напис, на якому було написано «Бажання Аполлона до беззаконня». Цей напис є частиною тисяч викрадених старожитностей, які відомий контрабандист Луїді ді Пальма Чеснола виявив у Лефколлі в XIX столітті та продав музеям Європи. Сьогодні стела знаходиться в Британському музеї .

Джерело зображення: Британський музей
Ще раніше Левколлу згадував Страбон у «Географії», описуючи її як порт після Саламіну, поблизу мису Педалій і святилища Афродіта.
Від Левколли до Ніки Самофракійської
Щоб увічнити перемогу, Деметрій наказав викарбувати срібні тетрадрахми. На аверсі була зображена богиня перемоги — Ніка, яка стоїть на носі корабля та сурмить у трубу, а на реверсі — Посейдон із тризубом.


Срібна тетрадрахма Деметрія Поліоркета зображає богиню перемоги Ніку, яка стоїть на носі корабля і сурмить у трубу — образ, що безпосередньо пов’язаний із морською перемогою при Левколлі.
Цей образ згодом стане одним із джерел натхнення для знаменитої скульптури Ніки Самофракійської — одного з найвідоміших символів елліністичного мистецтва. На згадку про тріумф Деметрій наказав скульптору Евтихид створити з пароського мармуру статую богині Ніка на носі корабля.
Це скульптурне зображення було знайдене у 1863 році французькою археологічною експедицією на Самофракії, у святилищі Кабірів — божеств, яких вважали покровителями мореплавців і воїнів.

У 1879 році видатний грецький археолог Панагіс Каввадіас опублікував дослідження, в якому висунув тезу: Ніка Самофракійська була даром Деметрія Поліоркета до святилища Кабірів на острові Самофракія після перемоги над Птолемеєм.
Разом із Афродітою Мілоською ця статуя належить до найцінніших експонатів Лувру та є одним із найвідоміших зразків елліністичного мистецтва.
За інформацією, зібраною професором сучасної історії та колишнім послом Кіпру в Греції, доктором Джорджем Георгісом.

