Українець, який навчив літати човен
Сьогодні згадуємо одного з найвідоміших авіаконструкторів першої половини ХХ століття, «батька» перших у світі гідролітака, літаючого човна-винищувача з броньованою кабіною та крилатої амфібії М-9, яка стала військовою сенсацією свого часу, киянина Дмитра Павловича Григоровича.
В житті Григоровича було багато моментів успіху, але й не менше випробувань. Вінахідник одного із кращих у світі винищувачів свого часу, вихователь цілої плеяди конструкторів авіаційної та зенітноракетної техніки та людина, яка подарувала світовому авіабудуванню низку ідей, що використовуються в конструкціях літаків і донині.
Цікаві факти життя Дмитра Григоровича
- Народився 6 лютого 1883 року в Києві
- Закінчив Севастопольське реальне училище, Київський політехнічний інститут, стажувався в Льєжському університеті, де вивчав аеродинаміку та теорію двигунів
- Свій перший біплан Г1 потужністю 25кс через нестачу необхідних коштів побудував у рідному Києві, в сараї на Куренівському летовищі – з бамбука
- Вільно спілкувався українською, російською, англійською, французькою та німецькою мовами
- Випробовуючи човен М-5, лейтенант Георгій Фріде у 1915 році пролетів під усіма мостами Неви
- У вересні 1916 року літаючому човні М-9 перший раз у світі було зроблено на літаючому човні дві «мертві» петлі поспіль. Повторити «петлю Нестерова» на літаючих човнах інших конструкцій не вдалося
Літак М-9 (1915 р.)
- Гідролітаки Д.Григоровича вироблялися в США, Великої Британії, Італії та Франції за проектами, які продав за кордон Тимчасовий уряд Росії
- 1 червня 1917 року Григорович заснував свій власний дослідний авіабудівний завод під назвою «Д.П.Григорович»
- Наприкінці 1917 року лише на одну створену модель відставав від іншого відомого світові киянина Ігоря Сікорського (21 проти 22)
- У березні 1918 року його завод був націоналізований і перепрофільований на випуск сільськогосподарського обладнання
- Під час голоду в Петрограді перебрався з родиною до Києва, потім – до Одеси. Працював у Катеринославі, Сімферополі, Севастополі
- Чотиримісний цивільний літак конструкції Григоровича за замовленнями «Укрповітряшляху» випускався в Харкові і використовувався лише на території України
- У бомбардувальника ТБ-5 конструктор передбачив гамаки для відпочинку і туалет
Літак ТБ-5
- Дмитро Григорович першим у світі при створенні літака МК-1 впровадив нетрадиційну схему кріплення коробки крил до фюзеляжу, застосувавши амортизатори. Лише через кілька років це почали робити французи, але назвали метод іменем Анрі Фармана
- Під його керівництвом працювали С.П.Корольов, С.А.Лавочкін, Н.І. Камов, Г.М. Берієв, І.В.Четверіков, В.Б.Шавров, М.І.Гуревич
- Автор майже 80 оригінальних конструкцій літаків найрізноманітнішого призначення, зокрема, гідролітаків
Хвиля репресій “накрила” Григоровича в 1928 р. Він був заарештований у власному кабінеті, звинувачений у шкідництві і направлений до Бутирської тюрми. Десять років концтаборів — так оцінило сталінське правосуддя внесок у розвиток авіації українця Дмитра Григоровича. За гратами авіаконструктору запропонували на доказ його відданості ВКП(б) за рік створити найкращий, на той час, винищувач у світі.
У грудні 1929 року було створене перше тюремне конструкторське бюро, безпосередньо в Бутирській тюрмі. Головним конструктором Особливого конструкторського бюро, таку назву отримала нова структура, був призначений Дмитро Григорович. В команді працівало 20 ув’язнених інженерів. Перед ОКБ поставили завдання: до весни 1930 року спроектувати винищувач, характеристики якого були б не гіршими, ніж у кращих закордонних аналогів.
У своїх спогадах інший відомий авіаконструктор Олександр Яковлєв, який отримав призначення на цей завод, писав: «Вони жили і працювали в таємничому «сьомому ангарі», пристосованому під внутрішню тюрму».
29 квітня 1930 року винищувач (“І-5”) уперше був випробуваний у повітрі. Перша його назва – ВТ5 (літери ВТ означали «внутрішня тюрма») була згодом змінена. Літак отримав шифр І-5.
Літак І-5
10 липня 1931 року Дмитро Григорович отримав омріяну свободу, його урочисто амністують. Газета «Правда» надрукувала постанову Центрального виконавчого комітету СРСР: «…Амністувати… Головного конструктора з дослідного літакобудування Григоровича Дмитра Павловича, який розкаявся у своїх попередніх вчинках і напруженою роботою довів на ділі своє розкаяння. Нагородити його грамотою ЦВК Союзу РСР і грошовою премією в 10000 рублів».
Звільнившись, Григорович залишився працювати у своєму ЦКБ. Навесні 1938 року він важко занедужав і на п’ятдесят шостому році життя помер від раку крові.
Григорович став ярким прикладом того, як тоталітарний режим використовував надзвичайно талановитих та обдарованих людей лише як “ресурс” на шляху будівництва радянської імперії. Україна пам’ятає, а світ визнає!