Публічна позиція й право на сцену. Як змінюється ставлення до артистів у Європі
Міністерство культури Литви ініціювало дискусію про створення спеціального органу, який би оцінював іноземних артистів на предмет відповідності демократичним принципам і загроз національній безпеці. На цьому тлі Кіпр демонструє кардинально інший підхід — острів залишається відкритим простором для виконавців незалежно від їхньої політичної позиції чи публічної біографії.
У Лімасолі анонсовано концерт Крістини Орбакайте — співачки з громадянством Литви, яку ще 2014 року внесли до бази українського центру «Миротворець» за виступи в окупованому Криму. Відомо, що з початку повномасштабного вторгнення росії в Україну вона жодного разу публічно не засудила агресію, не назвала путіна відповідальним за війну та терор, і продовжує утримуватись від будь-яких політичних заяв. У 2024 році Орбакайте провела концерт у Санкт-Петербурзі. Тоді вона подарувала частину квитків сім’ям російських військових, що брали участь у війні проти України, яку міжнародне право класифікує як акт агресії, а українська сторона — як геноцид.
Але приклад Орбакайте — не єдиний. Влітку на Кіпрі запланована театральна вистава за участі російського актора Александра Домогарова. Він не лише не засуджує війну, а й відверто підтримує режим путіна. Домогаров називав агресію росії «захистом Донбасу» та «боротьбою з фашизмом» — риторикою, ідентичною кремлівській пропаганді, яка легітимізує вторгнення в Україну.
Литва намагається впровадити превентивний інструмент, що дозволить оцінювати запрошених гастролерів за їхньою політичною позицією, участю в пропагандистських заходах та висловлюваннями, які можуть загрожувати суспільній злагоді. “Йдеться не про цензуру, — пояснив заступник міністра культури Литви Віктор Денисенко, — а про рекомендації, які організатори зможуть враховувати перед укладенням контрактів з артистами”. Йдеться про право суспільства знати, кого воно пускає на сцену — і які наративи разом із цими виступами потрапляють у культурний простір.
На Кіпрі таких дискусій не ведуть. Офіційна позиція уряду щодо гастролей російських артистів, які прямо чи опосередковано підтримують агресію, — відсутня.
Культурний простір Кіпру залишається відкритим для артистів різного походження та репутації — зокрема й тих, чия публічна позиція щодо війни в Україні неодноразово ставала предметом міжнародної критики.
Питання про те, як формувати культурну політику в умовах війни на європейському континенті, залишається предметом обговорення у багатьох країнах.
Межа між мистецькою свободою та її можливим використанням у політичному чи пропагандистському контексті — гостре питання в січасному світі. І в кожному випадку потребує окремої суспільної оцінки.
У цьому контексті приклади інших країн лише підкреслюють складність вибору між відкритістю мистецького простору та необхідністю переосмислення його наповнення в часи, коли культура слугує ареною боротьби за цінності, пов’язані з демократичним устроєм, свободою, гідністтю, моральною відповідальністтю публічних осіб та суспільною відповідальністтю у протистоянні війні й пропаганді, які стали особливо видимими під час російської агресії.