Не годуйте морських чайок!

На Кіпрі можна зустріти одразу кілька видів морських чайок, серед яких найбільш помітними є чорнохвоста мартинова чайка (Larus audouinii) та срібляста мартинова чайка (Larus argentatus). Перша — один із символів середземноморської фауни: її гніздові колонії розкидані уздовж берегів острова. Срібляста мартинова чайка, навпаки, приваблює своєю витонченою білою плямою на крилі та характерним криком — вона прибуває сюди здебільшого як зимовий гість і найчастіше трапляється в прибережних портах і набережних міських пляжів.

Larus audouinii

Окрім цього, на острові можна натрапити й на інші, менш численні, але не менш цікавий вид – звичайну мартину (Chroicocephalus ridibundus).

Chroicocephalus ridibundus

Їхня присутність залежить від сезонних міграцій і доступності їжі — адже Середземне море не так багате кормом та чайки відчувають себе не набагато вільніше.

Здавалося б, підгодовування птахів шматочками хліба — невинний туристичний атракціон. Насправді це втручання порушує природний баланс. Хліб, як «їжа-пустушка», позбавлений потрібних для чайок білків, жирів, мінералів та вітамінів. Через дефіцит поживних речовин у раціоні птахи страждають на виснаження, їхні кістки стають крихкими, а репродуктивна здатність — суттєво знижується.

Привчені до легкої здобичі в руках людини, чайки втрачають навички полювання: замість природних об’єктів живлення — риби, ракоподібних або дрібних молюсків — вони концентруються біля пляжних кафе та сміттєвих баків. Така залежність формує штучні скупчення птахів у людських зонах проживання та відпочинку, де їм небезпечно через рух транспорту та присутність хижаків-конкурентів.

До того ж невикористані шматки хліба, що осідають на прибережному піску чи у воді, швидко гниють, слугуючи живильним середовищем для шкідливих бактерій та синьо-зелених водоростей. Від цього страждає якість морської води: вона мутніє, набуває неприємного запаху, а місцева фауна — риби та ракоподібні — змушена шукати захист у глибших та чистіших ділянках.

Ще одне випробування для людини: чайки, що звикли до легкої здобичі, починають агресивно кидатися до рук або навіть красти їжу прямо з тарілок. Подібні зустрічі нерідко закінчуються травмами для птахів та неприємними інцидентами для людей.

Значно цікавіше й корисніше залишатися спостерігачем. Відстань у декілька метрів не завадить насолодитися польотом мартинових чайок, зафіксувати їхні зграї на фотокадрах і побачити, як вони вдало полюють.

Фото Wikipedia