Ліси, що зникли з карти Кіпру
Сьогодні, коли ми їдемо через Месарію (з грецької «між горами»), найбільшу рівнину Кіпру, то бачимо перед собою майже безкраї поля й суху, часто потріскану землю. Двадцять мільйонів років тому Кіпр насправді складався з двох островів, які були попередниками гірських хребтів Кіренія та Троодос. Приблизно мільйон років тому і виникла рівнина Месаорія, в результаті якої утворився сучасний острів Кіпр. У різні часи зміна рівня Середземного моря покривала та оголювала рівнину.
Важко навіть уявити, що колись цей простір був суцільним лісом, зеленим морем із кипарисів, кедрів, дубів, лаврів, олив і платанів. У давнину Кіпр згадували як “Dasoessa” — «місце, сповнене лісів», а також як «золото‑зелене листя, кинуте в море». Історик Ератосфен у III столітті до н. е. писав, що густі ліси Троодосу простягалися настільки далеко, що вкривали всю рівнину. І сучасні аналізи пилку це підтверджують: Месаорія ще дві тисячі років тому була другим «легенем» острова.
Та людина завжди мала свій інтерес. Здавна Кіпр славився міддю. Саме слово cuprum у латині походить від назви острова. І ця мідь вимагала вогню — багато вогню. Для плавлення руди потрібні були гори деревини, і ці гори вирубували одна за одною. Враховуючи, що для виготовлення одного мідного злитка потрібно було близько 120 сосен, можна уявити масштаб вирубок. При згаданій кількості виплавки міді, збитки могли прирівнюватися до повного виснаження лісів багаторазово. А потім до цього додалося ще й кораблебудування. Олександр Македонський у IV столітті до н. е. знищував дубові гаї Кіпру, щоб будувати кораблі для походів в Азію. А в часи Птолемеїв у Єгипті Месаорія втратила чи не найбільше деревини — усе йшло на створення флоту.
Але й після часів античності все не закінчилося. Навіть у XV–XVI ст. на рівнині все ще траплялися значні масиви дерев. А вже через кілька століть — лише клапті. Але з часом люди дедалі активніше освоювали землю: ліси вирубували, щоб створити поля, террасувати гори, розвивати сільське господарство. Інтенсивний випас, пожежі та кліматичні зміни перетворили колись зелену місцевість на напівпустелю. Справжня біда прийшла у новітні часи: пожежа 1974 року, коли вигоріло понад 260 квадратних кілометрів лісів, назавжди закріпила трагічну славу Месаорії як місця великої втрати.
Там, де колись шуміли дерева, тепер простягаються пшеничні та ячмінні лани. Месаорія стала «хлібним кошиком» Кіпру, і навіть попри посухи й бідні ґрунти, фермери продовжують вирощувати тут зернові, кормові культури й час від часу харчове дерево — кароб. Саме воно у XIX–XX століттях дало назву «чорне золото Кіпру» і стало головним експортним продуктом. Сьогодні його намагаються відроджувати як посухостійку культуру, здатну вижити там, де інші рослини не витримують.
Сучасна рівнина має інший образ: вона стала символом посухи й ерозії. Там, де раніше дерева утримували ґрунт, тепер гола земля швидко нагрівається і так само швидко втрачає вологу. Ґрунтові води зменшилися, клімат став сухішим, а пилові бурі — звичним явищем. Кіпр втратив величезний природний фільтр вуглекислого газу та ліс, який міг би щороку поглинати тонни викидів, залишився лише в спогадах і наукових реконструкціях.
Сьогодні Кіпр має лише близько 19 % покриття лісами. Рефорестація часто спирається на швидкоростучі хвойні, як-от Calabrian pine, але це створює штучні, вразливі екосистеми, які страждають від пожеж і шкідників.
Зниклі ліси Месаорії — це не лише минуле, це і дзеркало сучасності. Ми бачимо, що неконтрольоване використання природи має ціну, яка повертається через століття: ерозією, спекою, бідністю ґрунтів, загрозою для водних запасів. Але водночас тут прихована і надія. Усе частіше лунають заклики відновити Месаорію. Не повністю, звісно, але хоча б частково, створивши зелені коридори й лісові масиви. Це могло б стати найбільшим екологічним та навіть міжгромадським проєктом на острові.
Там, де сьогодні пил і спека, могли б знову з’явитися дерева, які б знижували температуру, затримували воду й повертали життя. Це цілком реальна відповідь на кліматичні виклики, що насуваються на Кіпр. Адже відновити легені Месаорії — означає відновити баланс усього острова.
Зрештою, це питання не лише екології, а й ідентичності. Бо коли на рівнині знову з’являться дерева, Месаорія перестане бути символом втрати і знову стане символом життя.