Адмін – це звучить гордо: Ксенія

11 Грудня, 2023Інтерв'ю, Новини

Цих людей знає кожен українець Кіпру, який колись писав або читав телеграм-чат чи Facebook-групу “Українці на Кіпрі”. Саме до них звертаються з запитами про допомогу, питаннями, консультаціями, порадами та роз’ясненнями. У ковідні часи ці люди були цілодобово на зв’язку заради допомоги та підтримки та знали усі нюанси карантинних обмежень. Саме вони в лютому 2022 року організовували допомогу, митинги на підтримку України, скеровували та надавали відповіді на мільйони запитань. Тож давайте дізнаємось, хто ті титани, які здатні підтримувати українську громаду Кіпру, в циклі статей “Адмін – це звучить гордо!”

Героїня нашого першого інтерв’ю, без перебільшення, відома всім українцям Кіпру – Ксенія (Ksenia Mukhortova): активістка, волонтерка. І при цьому Ксенія ще встигає безліч інших справ, у тому числі –  бути адміністратором соціальних мереж. Ми попросили її відповісти на питання саме про її адмінство в ФБ-групі «Українці на Кіпрі».

Ксеніє, як давно та як ви потрапили на Кіпр?

На Кіпрі я вже більше 10 років. Перші місяці облаштовуватися: шукали житло, добирали дитячий садочок, займалися побутом. Коло спілкування обмежувалося колегами по роботі. У листопаді почався Майдан, і я, звичайно, пильно стежила за подіями, співпереживала. Навіть були думки, що дуже хочеться поїхати в Київ, але перші місяці роботи на новому робочому місці та ще і в іншій країні, звичайно, не сприяли поїздкам. 

Розкажіть вашу історію знайомства з групою

Коли відбувся розстріл Майдану, це для мене було неймовірним шоком і потрясінням. Я почала шукати своїх, з ким можна поговорити, поділитися цим жахом і болем, і хто зрозуміє. На одному із емігрантських форумів знайшла повідомлення, що українці планують зібратися під посольством України, покласти квіти і запалити свічки. Вмовила чоловіка відвезти мене після робочого дня в Нікосію, бо сама в такому нервовому стані не змогла б проїхати відстань між містами в темряві ранніх зимових сутінків. Там познайомилася із іншими такими ж українцями, які не знаходили собі місця, перший раз почула назву «Небесна сотня», дізналася, що на Кіпрі вже кілька тижнів діє команда активістів, яка влаштовує мітинги на підтримку Майдану, долучилася до нещодавно створеної групи в ФБ «Українці на Кіпрі» – так і почався мій українсько-кіпрський активізм.

Як ви стали адміністратором групи?

Коли до групи Facebook почало додаватися все більше людей, і адміни іноді не встигали впоратися з модерацією, я запропонувала свою допомогу, а через деякий час модерацією і адмініструванням групи по факту стала займатися тільки я. Хоча засновники групи досі мають адміністративні права в групі, вони ними не користуються, а один із засновників вже кілька років не живе на Кіпрі.

Яка, на вашу думку, головна місія спільноти українців на Кіпрі?

Мені би дуже хотілося, щоб громада українців Кіпру була підтримуючим і корисним для всіх українців Кіпру середовищем, щоб у громаді можна було отримати й підтримку, й пораду, і знайти потрібну послугу, і приємно провести разом час. Щоб спільнота допомагала інтегруватися в кіпрське суспільство, розвиватися, і при цьому зберігала українську ідентичність, плекала мову, культуру, традиції. Я би хотіла, щоб настав час, коли громаді можна було би зосереджуватися саме на цьому. Але зараз, під час війни, я вважаю, найголовнішим завданням української діаспори в будь-якій країні – підтримку та допомогу Україні, як матеріальну (збори на ЗСУ і гуманітарна допомога), так і адвокаційну (підтримка і розвиток в країні перебування позитивного образу нашої Батьківщини).

Що найважче/найприємніше в роботі адміністратора каналу?

Найприємніше в роботі адміністратора – це коли бачиш, що те, що ти робиш, комусь справді допомагає, неймовірно приємно, коли люди надають конструктивний зворотній звʼязок, ну і вдячність користувачів дуже приємна! 

Найважче – справлятися з деструктивною поведінкою людей в мережі. Багато разів бачила, як людина може бути абсолютно нормальною і адекватною при особистому спілкуванні, але в мережі поводить себе як гопник. Досі не можу зрозуміти цього феномена. У мережі навпаки треба ще ретельніше зважувати, що і як ви говорите, оскільки писемне слово не завжди правильно передає емоції, відсутня міміка, жести, зоровий контакт, які, зазвичай, несуть близько 80% сенсу, а люди дозволяють собі хамити і ображати одне одного так, ніби з іншого боку екрану не сидить їх співгромадянин, який теж вболіває за Україну.

Звичайно, якщо в групі виникає перепалка, тут дійсно потрібно зробити над собою зусилля, і з холодною головою максимально беземоційно і сухо перервати сніговий ком взаємних образ, щоб не зробити ще гірше і не ініціювати новий виток деструктиву. Завжди прошу членів групи не починати суперечку, коли вони бачать, що хтось веде себе неприйнятно, а одразу кликати адміністратора. 

Пригадайте моменти, які змусили плакати чи сміятись

Іноді ми, адміни, сміємося через дуже смішні одруківки, чи неправильний переклад-кальку з російської мови, який надає іншого,не очікуваного для автора, змісту словам.

Так щоб прямо плакати через модерацію групи, мабуть такого не було, але точно були дуже сильні негативні емоції через учасників, які поводяться у групі по-хамськи. Скоріше не плачу, а голосно лаюся, не особливо добираючи слова, в таких випадках, а потім збираюся в купку і пишу ввічливий, але жорсткий коментар, або просто баню хама, якщо вважаю, що слова там вже не допоможуть.

Які нови риси характеру ви здобули під час адміністрування групи?

Перечитувати написане 100500 разів, шукаючи, як твої слова можна зрозуміти якось не так 🙂 Не вступати в перепалки з тролями. 

Як змінилась група після лютого 2022 року?

ФБ-група виросла в 3 рази з 7 тисяч людей до 21 тисячі. Довелося ввести правила на розміщення реклами (тепер вона дозволяється виключно по вівторках). Телеграм група вже налічує майже 13 тисяч.

Стало набагато більше української мови – що радує! 

Якою ви бачите спільноту каналу українців на Кіпрі за рік, три, п’ять років?

Не очікую, що головні зміни будуть стосуватися соцмереж. Скоріш за все, соцмережі можуть стати відображенням якісних змін в самій громаді українців. Хочеться, щоб громада розвивалася, і наші активісти з різних міст дуже багато роблять для її обʼєднання і згуртування, а соцмережі – просто зручний інструмент взаємодії.

Читати також:

• Адмін – це звучить гордо: Тетяна
• Адмін – це звучить гордо: Ксенія

Теги: громада, Українці на Кіпрі