Калавасос
Калавасос – досить велике селище як для Кіпру, населення якого близько 1200 жителів. Вважається, що старогрецькою ця назва означає красиву (καλά) лісисту долину (βάσσα). Складно уявити, але як поселення Калавасос бере свій початок ще з епохи неоліту! В наш час Калавасос бере участь у програмі, організованій компанією «Кіпрські села», що займається реставрацією традиційних будинків, завдання якої – зберегти національний стиль та традиційний колорит.
Але не лише оригінальна сільська архітектура привертає увагу до Калавасоса. Навколо села ви зможете знайти безліч місць, які цікаво відвідати. Наприклад, тут розташовані залишки селищ епохи неоліту Хірокітія і Тента, а проїхавши повз мальовниче водосховище, можна потрапити у дуже цікаве місце – це мідні шахти, які діяли аж до 1974 року. Свого часу саме мідь подарувала Кіпру велике багатство, але й стала причиною нескінченних завоюваннь. У літописах та хроніках острів так і називали «мідний». З 1938 по 1950 рік залізницею, яка з’єднувала Калавасос із портом Василико, ні вдень, ні вночі не затихав рух. У порту мідна руда вантажилася на кораблі та вирушала до інших країн.
. 
Після п’ятдесятих років шахти виснажилися, хоча побачити їх можна і сьогодні. І не лише шахти, а й завмерлі назавжди перед в’їздом до села паровоз та п’ять вагонеток. Це одне з нагадувань про існування колись на острові залізниці довжиною 116 км. Будівництво дороги, що з’єднує захід і схід острова, було розпочато англійцями ще 1899 року і тривало 16 років. А залізничний парк включав дванадцять паровозів, сімнадцять пасажирських та сто товарних вагонів. Сполучення припинилося 1978 року. Щоб спогади про залізницю збереглися, місцеві жителі дбайливо зберігають потяг та оновлюють фарбу на вагонетках.
Поселення епохи неоліту Тента розташоване неподалік селища Калавасос і відноситься до 8го тисячоліття до н.е. Це одне із найвидатніших неолітичних поселень на острові, вкрите характерним конусоподібним дахом, що утворює сучасний архітектурний елемент ландшафту.
За місцевою легендою, назва поселення сягає 327 р. н.е., коли Свята Олена – мати Костянтина Великого – зупинилася в цьому місці в наметі («тенту») під час її візиту на острів після паломництва до Святого Єрусалиму.
На площі, у центрі Калавасоса, знаходиться відділення банку та найбільше у селі кафе, відвідувачів сюди інколи запрошує великий сірий папуга жако. У селищі є також власна амбулаторія та пекарня і водосховище.
Панорама водосховища дуже мальовнича за рахунок безлічі дрібних острівців. Водойма вміщує 17 мільйонів кубометрів води, вона відкрита для рибалок-аматорів.
Храм Панагії Теотокос — головна прикраса та гордість мешканців Калавасоса. Ультрамаринові склепіння його інтер’єру нагадують небеса. А численні відблиски від підвісок світильників, розкидані на стінах, імітують зірки, підтримуючи цю ілюзію. Багатий триярусний іконостас сяє золотом окладів безлічі образів. Ажурне кам’яне обрамлення дверей храму, складеного з білого вапняку, і ошатна дзвіниця роблять його справжнім шедевром архітектури. Церковні служби відвідують майже всі мешканці села. Поряд із храмом знаходиться школа. Свого часу з політичних міркувань село залишили всі етнічні турки. Але мечеть як культова споруда залишилася в цілості та безпеці. Вона помітна з будь-якого кінця Калавасосу. Тільки замість мулли на мінареті погойдуються молоді деревця, що виросли там.
. 
Перебуваючи в Калавасос, можна сповна відчути блаженний спокій і безтурботність кіпрського відпочинку в будь-яку пору року.
Теги: Мандруємо Кіпром