Вракас — символ Винного фестивалю Лімасола, якому вже понад 60 років
У Муніципальному саду Лімасола встановили гігантську фігуру Вракаса — легендарного 7-метрового виноградаря у традиційному одязі. Його поява — щорічний сигнал, що Винний фестиваль уже близько. Традиція популяризації виноробства, започаткована у 1961 році — всього через рік після проголошення незалежності Кіпру, — продовжується і набертає обертів.
Мало хто знає, але історія Вракаса почалася ще у 1960 році — до проведення першого Винного фестивалю. Георгіос Маврогеніс створив рекламну конструкцію для компанії «Н. П. Ланітіс» на карнавалі, пізніш, у 1961 році вона вже постала в образі П’єро. За створенням фігури стояла ціла родина. Георгіос Маврогеніс розробив образ, його племінник Костакіс Маврогеніс займався конструкцією, а одяг для Вракаса пошили Діна та Танта Маврогеніс.
Фото Гіоргоса Ватіліотіса. Вракас у 1961 році
Так Вракас опинився в центрі історії першого Винного фестивалю Лімасола, який відбувся у жовтні 1961 року в Міському саду і став образом, який одразу говорив про Кіпр, виноград і місцеву традицію виноробства.
Метою першого винного фестивалю було популяризувати кіпрське вино на внутрішньому та зовнішньому ринках, а також допомогти вирішити проблему реалізації продукції виноробів. У 1961 році були представлені лише чотири великі виноробні — ETKO, KEO, LOEL та SODAP і лише згодом фестиваль набирав обертів і залучав дедалі більше учасників.
У 1962 році Вракас уже офіційно став емблемою фестивалю — і відтоді його історія фактично нерозривно пов’язана з Винним святом Лімасола.
Фото Бібліотека та Фонд культури. Вракас на Фестивалі вина 1962 року
Мало хто звертає увагу, але на постаменті традиційно розміщують головне гасло фестивалю: «Πίννε κρασίν νάσιης ζωήν» — «Пий вино — матимеш життя». Напис з’явився у 1962 році, а авторство фрази приписують Міхалісу Піцииллідісу — кіпрському письменнику й драматургу.
Сам Вракас стоїть на трьох великих винних бочках. В одній руці він тримає гроно винограду, в іншій — флягу з вином. Усе в його образі нагадує про те, заради чого свого часу і створювали фестиваль.
Відтоді його образ почав жити окремо від самої конструкції. Вракас з’являвся на афішах, сувенірних матеріалах та інших елементах оформлення фестивалю, поступово перетворившись на один із найбільш впізнаваних символів свята.
Костюм Вракаса — окрема історія. Традиційна кіпрська βράκα — врака, широкі чоловічі штани, для пошиття яких звичайному чоловікові потрібно було чимало тканини. А для семиметрового Вракаса масштаби, звісно, зовсім інші: для його вбрання використовують десятки метрів спеціального текстилю, який має витримувати сонце, вітер і перебування просто неба протягом усього фестивалю.
До речі, перші версії Вракаса у 1960-х роках були крихкими — їх робили з дерева та пап’є-маше, через що вони сильно страждали від раптових злив. Сучасний гігант — це надійна конструкція, яка не боїться примх погоди.
Винний фестиваль від самого початку був задуманий не просто як місце, де можна скуштувати вино. Навколо нього швидко сформувалася ціла культурна програма: театр, поезія, музика, танці, фольклорні виступи, гумор. У сучасній програмі до цього додалися виставки, майстер-класи та дитячі заходи. Так фестиваль давно перетворився на народне свято, а не просто винну виставку.
Муніципалітет і організатори неодноразово проводили паралель між сучасним фестивалем і давніми святами на честь Діоніса — бога виноградної лози та вина, а також Афродіти. Однією з популярних традицій, якими швидко обріс фестиваль, стало πατητήρι — виноградне чавило. Відвідувачі, особливо туристи, босоніж топчуть виноград під традиційну музику.
А ще колись за тиждень до фестивалю Лімасолом їздив спеціальний святковий віз. Чоловіки у традиційних враках роздавали мешканцям охолоджене вино, а поруч грав ансамбль кіпрської народної музики. Так місто фактично починало святкувати ще до офіційного відкриття фестивалю.
Для кількох поколінь лімасольців фраза «зустрінемося під Вракасом» стала впізнаваною. У часи, коли мобільних телефонів не існувало, саме біля величезної фігури батьки домовлялися зустрітися з дітьми, а друзі легко знаходили одне одного у натовпі.
Попри складні періоди історії — фестиваль скасовували через міжобщинні зіткнення у 1964 році та після турецького вторгнення у 1974–1977 роках, — у 1978 році свято повернулося і стало вже народним.
Сьогодні Вракас відомий далеко за межами острова. Його зменшені копії не раз представляли Кіпр на міжнародних туристичних виставках у Лондоні, Берліні та Парижі, запрошуючи європейців ближче познайомитися з культурою кіпрського виноробства.
За понад шість десятиліть змінилося саме свято, місто навколо нього, покоління лімасольців і сам спосіб, у який Кіпр розповідає про свою винну традицію, а Вракас залишився.