У Лімасолі відкрилась виставка робіт українських мисткинь «Жіноче обличчя війни»
З сумної нагоди другої річниці брутального вторгнення росії в Україну 22 лютого на площі Старого порту в Лімасолі була відкрита художня виставка, яка зображує обличчя, ролі, історії та надзвичайну стійкість українських жінок. Подія відбулася за сприяння Посольства США на Кіпрі та зібрала багато поважних гостей – послів України, Польщі та Швеції, представників дипломатичної спільноти та інших учасників, які приєдналися до неї на знак солідарності.
Джулі Д. Фішер, Посол США в Республіці Кіпр звернулася до присутніх з наступними словами:
«Цієї суботи, коли ми наближаємося до сумної другої річниці жорстокої та нелюдської війни росії в Україні, ми солідарні з мужнім народом України, а сьогодні, зокрема, з українськими жінками, які зіткнулися з неймовірними труднощами в цьому конфлікті.
Ми бачимо, що зараз в Україні, як і в багатьох конфліктах у минулому, голоси жінок часто заглушуються війною. Як хоробрі солдати, які взяли до рук зброю, щоб захистити Україну, як матері, які боролися за безпеку своїх родин, як активістки та мисткині, які виступають проти несправедливості та гноблення, українські жінки докладають усіх зусиль для безпеки своєї країни.
Ця виставка називається і надає реальну перспективу та людський вимір безсоромний російській жорстокості по відношенню до українського цивільного населення. Завдяки цій виставці ми бачимо їхні обличчя, дізнаємося їхні історії та вшановуємо їхню дивовижну стійкість, яка різко контрастує з задокументованими воєнними злочинами та злочинами проти людяності в Україні, в тому числі проти українських жінок та дітей, скоєними російськими військами. Ми вшановуємо мужність, стійкість і наполегливість українських жінок у боротьбі за суверенітет України і визнаємо, як далеко Україна просунулася з лютого 2022 року, повернувши понад 50 відсотків території, незаконно захопленої Росією, і стримуючи російські війська на лінії фронту.
Вкрай важливо визнати внесок, який Республіка Кіпр продовжує робити на підтримку суверенітету та територіальної цілісності України, а також численні транші фінансової та гуманітарної допомоги для підтримки українців. Після повномасштабного вторгнення росії понад 26 000 українців прибули на острів, і майже 18 000 отримали тимчасовий захист, а також доступ до працевлаштування, освіти та медичних послуг. Кіпр також забезпечив навчання та технічну допомогу для українців у таких сферах, як очищення від наземних мін. І в цю дворічну річницю ми хочемо відзначити партнерство Республіки Кіпр у спільних зусиллях з протидії незаконним фінансовим потокам, що рухаються через Кіпр. Разом ми ефективно впроваджуємо санкції та переслідуємо порушників санкцій, щоб перекрити фінансові потоки, які дозволяють росії фінансувати та вести жорстоку війну проти України».
Кураторка виставки, пані Олеся Драшкаба презентує своє бачення теми жінки в війні України проти російської агресії.
На творчій зустрічі, яка відбулася 20 лютого в культурному центрі «Обійми», пані Олеся зазначала, що багато митців з початком повномасштабного вторгнення знайшли себе саме в створенні плакатів, хоча раніше спеціалізувалися на інших різновидах візуального мистецтва. Плакат – це швидкий спосіб донести емоцію, думку, а над великими роботами живописці та скульптори можуть працювати роками. Під час війни сенси рвуться на волю набагато швидше, не залишаючи часу для довгої рефлексії.
З усього багатства плакатів, представлених в проєкті Sunseed Art, кураторкою якого є пані Олеся, для виставки вона відібрала роботи девʼяти митців, повʼязані з темою жінки у війні.
«Назва нашої виставки «The Womanly Face of War» – це протилежна цитата до книжки Cвітлани Алексієвич [білоруська письменниця та публіцистка, нобелівська лауреатка з літератури 2015 року] «The Unwomanly Face of War». Де вона говорить що Війна не має жіночого обличчя». – Пояснює кураторка – «Насправді всі українські жінки розуміють, що це дивна теза. Ми бачимо багато жінок і жіночих облич протягом цієї війни, і вони неймовірні.»
«Виставка говорить про те, що є багато облич, ролей, образів та історій жінок на нашій війні, – говорить пані Олеся – це насправді важливий момент, ми хотіли як раз відійти від стандартної, шаблонної історії про українську жінку. Так, вона може бути захисницею, героїнею та мамою, жінкою, яка чекає, в той же час жінкою-волонтеркою. Ми поєднуємо багато ролей, але вони всі присутні.
Ми стикаємось з одного боку з вразливою особистістю – жінка завжди вразлива під час всіх конфліктів – а з іншого боку ми бачимо цю величезну силу українок, життєстійкість, сміливість. Вони якимось дивовижним чином поєднуються, і цей мікс народжує надію і віру, і різні позитивні емоції».
Відповідаючи на питання, яка особистість притаманна особисто їй, пані Олеся каже: «Звісно, жінка, яка чекає. Ми всі чогось чекаємо. Пробую допомагати, як можу. Я в цьому плані не героїня. Пробую підтримувати своїх друзів, близьких. Через проєкт підтримуємо українських митців та мисткинь. Та головне – пробую доносити правду про наше мистецтво та нашу культуру як за кордоном, так і в Україні».
Кожний плакат як удар, як швидка інʼєкція сенсу. Коли робота «чіпляє», волосся по всьому тілу стає дибки, а серце, після отримання адреналінового стимулу, прискорює ритм. Плакати дуже різні по стилю: одні наповнені багатьма елементами, які можна довго роздивлятися, народними орнаментами, які захоплюють красою і грою кольорів; інші спрощено-графічні, оперують всього кількома кольорами, але вражають формою і змістом. Проте всі вони не говорять, а кричать про той біль, який відчуває сучасна українська жінка.
«Війна це страшна річ – ніхто не має переживати війну, ніхто не має жити у війні, ніхто не має бути у війні. Але таке випробування приходить, коли такий біль стається – треба продовжувати робити те, що ти можеш робити в цій ситуації».
Виставка працює в Лімасолі до 26 лютого
Нікосія 27.02- 04.03 – Площа Елефтерія
Ларнака 04.03 – 11.03 Якір-Серце, Фінікудес
Теги: Лімасол, художня виставка