Українські традиції Великодня
5 травня християни східного обряду в Україні святкуватимуть Великдень. Цього дня за традицією багато родин та близьких друзів зберуться за великим столом із безліччю великодніх страв. За багато тисячоліть у нас сформувалось чимало традицій, обрядів і вірувань, які передавалися з покоління в покоління. Розкажемо про деякі з них.
Підготовка до Великодня починається за тиждень, який називається Страсним або Білим. До Свята господарі мали вичистити все від зимового бруду і сміття. При чому зробити це все треба було ще до четверга.
У понеділок мили столи, лави, вікна, двері, все складали, прибирали.
У вівторок влаштовували велике прання – прали ледь не все, що було у домі. Господар у той час наводив лад в хлівах.
У середу – закінчували все, що не встигли зробити у попередні дні а також городні роботи. В цей день готували та діставали зі скринь найкраще вбрання до свята. Якщо до Різдва традиційно треба було справити сорочку, то на Великдень – це були чоботи і коралі.
Четвер цього тижня називають чистим. Ще до сходу сонця прибирали у хатах, коморах та на подвір’ї. До сходу сонця вмивалися у проточній воді, яка нібито змиває з людини всі гріхи й хвороби.
За християнським же віруванням саме у Чистий четвер відбулась Таємна вечеря, коли Іуда зрадив Ісуса Христа. А тому, аби пом’янути земні страждання Спасителя, увечері в церкві відбувається Страсна служба або ж “Страсті”. Раніше, поки йшла служба, у будинках по селах намагались дотримуватись тиші та не сміятися. Вмовкають після Чистого четверга до великодньої служби й дзвони.
В четвер зі служби, приносили додому “страсну” свічку у такий спосіб, щоб вона не погасла. Опісля її полум’ям вдома “випалювали” хрест на сволоці. Вірили, що тоді нечисть хату минатиме. Крім того, страсну свічку запалювали перед образами, коли мешканці дому чогось боялися: грози, під час хвороби, тяжких пологів.
На Страсну п’ятницю у церквах виносять плащаницю, яку тричі обносять довкола храму. До виносу плащаниці віряни нічого не їдять. А опісля вечеряють пісними стравами. В цей день заборонена й праця, пов’язана із шиттям, прядінням чи рубанням, адже саме цього дня розіп’яли Ісуса Христа. Єдина дозволена для господинь робота – пекти паски та садити капусту.
Ніч перед Великоднем для українців мала сакральне значення та віщувала добру вість – воскресіння Христа. Колись у ніч із суботи на неділю біля церков молодики розпалювали вогнища. Біля вогнів влаштовували ігрища, співали веснянок та гаївок. Цієї ночі і в хатах мав горіти вогонь – свічка чи лампадка.
Увечері ж українці йшли до церкви, де відстоювали вечірню службу. Опівночі починався хресний хід, після якого служба тривала. Після літургії, під ранок, священики починали освячувати кошики. В кошики складали їжу, переважно яйця та паски, яку посвячували покропленої святою водою саме в цей день.
Уранці після церковної служби родини розходились по домівках, де починали “христосуватися” та “розговлятися” освяченим. Подекуди спершу господар обходив хлів, де годував худобу, та господарство, а лише тоді заходив до хати, після чого родина починала “розговлятися”.
Розпочиналась святкова трапеза з молитви. Стіл накривали рясно: ставили паски, крашанки, печене поросятко та різноманітні м’ясні страви, пиріжки, сир і сметану, настоянки чи горілку. Однак починали розговлятися завжди зі свяченого яєчка.
Після сімейної трапези молоді дівчата збиралися співати гаївок та веснянок. Верховодила на них найвеселіша та найжвавіша дівчина. Також гойдались у цей день на гойдалках, грали в ігри.
Перший понеділок після Великодня називали Волочебним – бо всі “волочилися” від хати до хати у гості.
В цей день хлопці обливають водою дівчат, аби ті були здоровими й щасливими протягом року. Діти ходять «хрестувати» — вітати зі святом родичів, хрещених батьків, сусідів і добрих знайомих. На знак вдячності родичі обдаровують дітей ласощами й подарунками. Дівчата хлопців не обливали. Натомість на Бойківщині дівчата парубків у вівторок за обливаний понеділок били кропивою.
Закінчуються великодні святкування відвідуванням могил родичів. Вважається, що на Великдень Бог відкриває рай і пекло, щоб душі померлих предків відвідали рідних, і весь Великодній тиждень вони перебувають на землі поруч із живими.
Вітаємо зі світлим святом Христового Воскресіння, нехай передзвін великодніх дзвонів принесе лише благі вісті!
Теги: Великдень, українські традиції