Кіпр-Україна: війна в дзеркалі співчуття

7 Серпня, 2024Новини

50 років тому відбулися події, які до сьогоднішнього дня мають визначальний вплив на зовнішню і внутрішню політику Республіки Кіпр. Грецькі «чорні полковники» і місцеві симпатизанти приєднання Кіпру до Греції усунули від влади президента архієпископа Макаріуса. Йому довелося тікати за кордон. До цього моменту, вже десяток років Кіпр потерпав від міжетнічних сутичок двох найбільш численних національних громад: греків і турків. Під приводом захисту турецького населення Туреччина ввела війська і окупувала північно-східну частину острова. Військові дії мають болючі наслідки по сьогоднішній день. 

Подробиці про ці події ви можете знайти в матеріалі  “50 років з моменту катастрофічного перевороту, який призвів до вторгнення”. Невирішене питання окупованих територій і обʼєднання острова хвилює не тільки політиків. Для багатьох кіпріотів події тих часів стали родинною трагедією. Навіть для тих, хто були тоді дітьми, болючі спогади закарбувалися в памʼяті на роки.

Хочемо познайомити вас з Міхалісом Цаппаріласом – лікарем-отоларінгологом з Паралімні. Біль, який Міхаліс пережив в дитинстві, не зробив його озлобленим і черствим. Навпаки, з великою емпатією і розумінням лікар допомагає тепер українським біженцям. Рятуючись від кривавої війни, розвʼязаної росією проти Україні, ці люди знайшли прихисток на Кіпрі. 

З глибокою вдячністю за небайдужість лікаря Цаппаріласа, друкуємо переклад його оповідання про спогади і сьогодення. 

Українська матір

(переклад з грецької)

Дзвінок у Viber:

– Лікар, скільки коштуватиме огляд моєї доньки?

– Пʼятдесят євро. Ви знаєте, де знаходиться мій кабінет?

– Ні, ми приїдемо на таксі чи автобусі.

– Де ви живете?

– В готелі «Марина» в Айя-Напі. Кімната 123.

Лікар зрозумів: черговий виклик від біженців з України. Розмова російською мовою. Він вчився в Радянському Союзі. Він полюбив дружні мирні народи величезної країни.

– Я приїду до вас за 20 хвилин.

Лікар згадав трагічні дні війни літа 1974 року. Йому було 15 років. Його старший брат служив в армії. 14 серпня 1974 року вся родина поспіхом сіла в автівку батька і поїхала у Ксілофагу, рятуючись від бомбардувань. Пізніше батько поїхав назад додому, щоб хоча б забрати одяг і деякі речі. Там, в полях Перджени, турки арештували і вбили його. Брата схопили і катували, але на щастя, він повернувся додому.

Лікар приїхав в готель. Його зустріла матір. В маленькій кімнаті були  12-річна дівчинка і її молодший брат. Хлопчик сидів за столом і робив уроки. Дівчинка сиділа на ліжку. Обидві дитини мовчали. Вони були тихими і наляканими.

Лікар оглянув дівчинку. Він промив її вухо і дав вушні краплі. Він пояснив матері, що робити.

– Якщо вам щось знадобиться, подзвоніть мені в понеділок.

– Лікар, ми вже їдемо в понеділок. Повертаємося в Київ.

Лікар дивився на неї здивовано.

– Але… Боже мій, ви серйозно збираєтеся повернутися в пекло війни?

– Так. Ми не можемо бути вдалині від мого чоловіка. Ми розмовляємо майже кожний день. Але ми не можемо так продовжувати. Ми хочемо бути разом. Якщо нас вбʼють, нехай… якщо так призначено…

І молода мати заплакала.

Лікар взяв свою сумку і зібрався йти.

– Скільки я вам винна?

Він, не відповідаючи, розвернувся і пішов до виходу.

– Лікар, скільки я вам винна?

Лікар обернувся до неї.

– Ви мені нічого не винні. Я – поет. Я ненавиджу війну. Ви платите кожний день власною кровʼю.

Мати-українка обійняла його і зі сльозами на очах сказала:

– Я не очікувала такої людяності від незнайомця. Дякую вам від всього серця.

Її діти, які дивилися, підійшли і обійняли їх обох. Лікар не витримав. Він відкрив двері і вийшов в коридор. Весь той час, поки він йшов до ліфта, він все ще плакав. Він вів автомобіль до Каво Греко. Він згадав вбитого батька, якого деякі навмисне називали «зниклим без вісти». Він згадав важкі роки в таборі для біженців. Поневіряння і страждання його матері, а також рішення вернутися до Фамагусти бо вона думала, що так її чоловікові буде легше знайти їх, якщо він повернеться… В решті решт, вона сама пішла його зустріти на небесах…

Лікар Міхаліс Цаппарілас

м.Паралімні, Кіпр

15.04.2023

Фото Жан Мор, Кіпр 1974 рік