Українське кіно як дзеркало національної історії
«Людина з кіноапаратом», 1929
Цей німий фільм про день із життя великого міста — одна з найвизначніших стрічок світового кінематографа. Режисер Дзиґа Вертов і його брат оператор Михайло Кауфман відмовилися від сценарію, написів і дали повну волю своїм експериментам у способі зйомки та монтажу, щоб досягти «чистої передачі життя».
На екрані вулиці, контори, люди, машини, транспорт — усе те, що задавало рух тодішніх великих міст — Києва, Харкова, Одеси. Тому для учнів картина може бути цінною як відеодокумент тієї епохи. Адже завжди краще побачити на власні очі, ніж читати довгі описи в підручниках.
«Легенда про княгиню Ольгу», 1983. Режисер Юрій Іллєнко
40 років тому стрічку про становлення Київської Русі випустили лише російською мовою, хоча зазвичай фільми, зняті на кіностудії Довженка, мали й україномовну версію. Проте тодішнє радянське керівництво вирішило, що княгиня Ольга і князь Володимир ніяк не могли розмовляти українською, лише російською. Український дубляж стрічки зробили лише кілька років тому.
Сама історія княгині Ольги у фільмі розказана від імені трьох людей: ченця Арефи, ключниці Малуші та онука Володимира, а отже, їхні версії відрізняються. Так Юрій Іллєнко натякає, що потрібно критично ставитися до загальноприйнятої доктрини, а також її можуть у своїх цілях інтерпретувати. Тим більше в Радянському Союзі та нинішній авторитарній Росії.
Фільм про події 1238-го року, коли Князь Данило і його брат Василь нападають на замок, що стоїть на кордоні. Мешканці цього замку поклоняються невідомому ордену, проте завдяки хитрощам Данилу вдається захопити магістра, який переконує короля стати його союзником у боротьбі з ворогом зі Сходу. Йдеться про Хана Батия, про якого магістр попереджав Данила. У підсумку ворог бере Київ, а Данило розуміє, що відступати не можна і потрібно діяти.
Американсько-український художній фільм режисерів Ахтема Сеітаблаєва та Джона Вінна, екранізація однойменної історичної повісті «Захар Беркут» Івана Франка.
1241 рік. Монгольська орда на чолі з ханом Бурундою рухається на захід, винищуючи все на своєму шляху. Дійшовши до високих Карпатських гір, військо зупиняється біля підніжжя. Однак вночі кілька місцевих мисливців брати Беркути потайки пробираються в табір та звільняють полонених. Несамовитий від люті хан вирішує йти навпростець, щоб помститися і знищити карпатські поселення.
«Легіон. Хроніка Української Галицької Армії 1918–1919». 2015 рік. Режисер Тарас Химич
На основі спогадів очевидців показана історія Галичини після Першої світової війни. Січові Стрільці підняли повстання і проголосили створення самостійної держави на українських етнічних землях, яка одразу стає об’єктом територіальних претензій поляків. Загроза від більшовиків, які насувалися зі сходу, дали поштовх країнам Заходу побудувати “санітарний кордон” у Східній Європі.
«Крути 1918». 2019 рік. Режисер Олексій Шапарєв
Стрічка розповідає про бій під Крутами зими 1918 року між молодими військовими-курсантами Української Народної Республіки та військами Радянської Росії. Фільм присвячений подіям на залізничній станції Крути, а точніше бою, який відбувся у 1918-му. На фоні вирішальних подій для долі України розгортається особиста історія двох братів – Андрія і Олекси Савицьких. Під час боротьби за владу уряд УНР посилає чотириста юнаків, серед яких брати Савицькі, на бій проти чотирьох тисяч, які входять до армії ворога.
“Таємний щоденник Симона Петлюри”, 2018
Картина розказує про життя і діяльність голови Директорії і головного отамана УНР Симона Петлюри у період Української революції 1917-1920 років, а також у той час, коли Петлюра перебував у Парижі, в еміграції.
Головна роль дісталася Сергію Фролову – він зіграв Петлюру. Актор Богдан Бенюк органічно зобразив Михайла Грушевського, а Євген Нищук постав в образі Володимира Винниченка.
«Чорний ворон». 2019 рік. Режисер Тарас Ткаченко
Фільм показує, як мрії про спокійне життя у колі сім’ї руйнуються діями каральних органів влади. Саме чекісти прибули до місця активних заворушень і намагаються задушити повстання «холодноярців». Полк ГПУ з чекістами у 1922-му має зробити усе, аби ліквідувати Холодний Яр – розпочинає процес знищення активістів арештами та змушує офіцера армії УНР втертися у довіру до повстанців і пов’язати їх «з середини».
«Поводир, або Квіти мають очі». 2014 рік. Режисер Олесь Санін
Фільм про мандри Радянською Україною американського хлопчика та українського сліпого музики напередодні та під час Голодомору. Крапля документалізму та неприхованого історичного тла показує долю двох людей під час подій тогочасної України.
«Голод 33». 1991 рік. Режисер Олесь Янчук
Це перший художній фільм про Голодомор 1932–1933 років за мотивами повісті Василя Барки «Жовтий князь». На фоні життя української селянської родини, яка намагається вижити під час голоду, показано встановлення радянської влади більшовиками на території України і збільшення завдяки терору тотального контролю партії над життям населення.
“Ціна правди”, 2019
В основу цієї історичної драми лягла книжка американської письменниці Андреа Халупи, присвячена подіям в Україні у 1932-1933-х роках, які отримали назву Голодомор. Українську історію ми побачимо очима британського журналіста Ґарета Джонса, який у 1933 році вирушив до Радя, йому вдається дізнатися жахливу правду про злочини режиму.
«Будинок “Слово”». 2017 рік. Режисер Тарас Томенко
На основі архітектурної споруди символічного прєктування продемонстрована історія знищення потужного мистецького руху 20-30-х років у Харкові – «Розстріляного відродження». Фільм розкриває найбільший злочин радянської влади у період сталінських репресій серед української інтелігенції.
Це документальна стрічка про мешканців житлового будинку, який звели для письменників у 1920-х у тодішній столиці УРСР Харкові на замовлення кооперативу літераторів. Споруду спроєктував місцевий архітектор Михайло Дашкевич у формі літери «С», як символ «слова». Тут було 66 квартир, їдальня, бомбосховище і навіть солярій. А ще — спеціальна система спостереження за життям мешканців.
«Століття Якова». 2016 рік. Режисер Бата Недич
Частина І, Частина ІІ, Частина ІІІ, Частина IV
Суспільні зміни, карколомні та мінливі події історії України ХХ століття передано очима волинянина Якова. Таким було життя багатьох українців, які воювали у різних арміях, були на фронтах Другої світової війни, тікали з концтаборів, опинилися поміж конфлікту УПА і радянських спецслужб та пережили Волинську трагедію.
«Золотий вересень. Хроніка Галичини 1939-1941». 2010 рік. Режисер Тарас Химич
Документальна стрічка про Галичину напередодні та в перші роки Другої світової. Історія української землі, яка до 1939 року входила до складу Польщі, але з початком війни внаслідок «пакту Молотова-Ріббентропа» радянські війська 17 вересня вступають на Західну Україну і встановлюють свою владу за допомогою репресій. На основі архівної хроніки та свідчень очевидців тих подій показана трагедія багатокультурної Галичини, яка стала жертвою агресії двох найбільших тиранів ХХ століття.
«Війна. Український рахунок». 2002 рік. Режисер Сергій Буковський
Фільм І, Фільм ІІ, Фільм ІІІ, Фільм IV , Фільм V , Фільм VI, Фільм VII, Фільм VIII, Фільм IX
Це 9-серійний документальний фільм Сергія Буковського про Україну в Другій світовій війні. Через розповіді свідків тих подій – радянських солдатів і учасників українського національного руху опору, остарбайтерів і тих, що просто «були на окупованій території», через документи, воєнну хроніку показано події воєнних років. Велика кількість використаної кінохроніки розкриває дуже суперечливу й протилежну історію.
Червоний, 2017. Режисер Заза Буадзе
Події картини «Червоний» розгортаються у 1947 році в ГУЛАГу. В радянську колонію суворого режиму потрапляє двоє українців. Один із них – воїн УПА Данило Червоний, а інший – радянський льотчик з Чернігова Віктор Гуров. Його літак збили над позиціями ворога, через що пілот потрапив у полон і його звинуватили у дезертирстві.
«Хайтарма». 2013 рік. Режисер Ахтем Сеїтаблаєв
Фільм на реальних подіях показує депортацію кримських татар. За наказом Сталіна підрозділи НКВС у 1944 році розпочали примусове виселення кримсько-татарського народу, звинувативши їх у масовій колаборації з нацистською Німеччиною під час Другої світової війни. Жодні заслуги та подвиги головного героя перед радянською державою не врятували його родичів і земляків від депортації з Алупки.
“Заборонений”, 2019. Режисер Роман Бровко
У фільмі розповідається про останні роки життя Василя Стуса – видатного українського поета ХХ століття. Роман Бровко – режисер фільму – намагався описати у кінокартині боротьбу Стуса з системою і спроби опублікувати останню збірку віршів, яку він хотів передати з в’язниці на свободу.
Нескорений, 2000. Режисер Олесь Янчук
Фільм охоплює нетривалий період життя Романа Шухевича в повоєнний час. На дворі 1950 рік, Європа тільки починає приходити в себе після руйнувань Другої світової війни, але для Західної України кошмар не закінчився – виснажені і роззброєні бійці Української повстанської армії (УПА) на чолі зі своїм легендарним генералом Тарасом Чупринкою (військовий псевдонім Шухевича) продовжують боротися зі сталінським режимом.
«Зима у вогні: Боротьба України за свободу». 2015 рік. Режисер Євген Афінеєвський
Документальний фільм про Майдан та Революцію гідності. На прикладах окремих особистостей передано емоційну напругу тих часів та розкрито справжні масові протести, що розгорнулися по всій Україні у 2013-2014 роках.
“Донбас”, 2018
Цей фільм складається з 13 коротких сюжетів, які у документальній манері демонструють життя людей на окупованих територіях на Сході. Подивившися цю стрічку занурюєшся у атмосферу Донбасу. Придумана Росією війна понівечила чимало життів, але це не скасовує того факту, що Донбас ще живий.
“Кіборги”, 2017. Режисер Ахтем Сеїтаблаєв
Художній фільм “Кіборги” – історія людей, які, незалежно від освіти, професії та мови, приїхали в ДАП захищати Україну. Це не лише воєнна історія, скільки історія про смисли. Цей фільм про те, за що воюють наші хлопці, про що вони думають і чим дихають. У фільмі є все – і внутрішні конфлікти, і любов, і дружба, і силу духу.
“Іловайськ 2014. Батальйон “Донбас”, 2019. Режисер Іван Тимченко
Зйомки фільму про іловайську трагедію тривали три роки. Головним героєм картини став Тарас Костанчук – він не лише зіграв самого себе, а й виступив у ролі продюсера стрічки.
Сценарій фільму заснований на реальних історіях воїнів і публікації у пресі.
Команда українських журналістів/-ок Associated Press опинилася в оточеному Маріуполі. Вони намагаються продовжувати свою роботу з документування звірств російського вторгнення. Як єдині міжнародні репортер(к)и, що залишилися в місті, вони фіксують кадри, які пізніше стануть визначальними образами війни: смерті дітей, масові поховання, розбомблений пологовий будинок та інші жах.
Фільм отримав премію «Оскар» в номінації «Найкращий повнометражний документальний фільм».
«Є у мене стрічка “Інший Франко” про абсолютно невідомого героя України — Петра Франка. Його дружина Ольга Франко створила першу кулінарну книжку. Багато чого можна перелічувати, але ти ж не помістиш усе це в художню стрічку. Нашим завданням було зробити, щоб людина, яка подивилась, хоча б відкрила вікіпедію», — говорить актор фільму, В’ячеслав Довженко.
Зображення Нікіта Тітов
Теги: кіно, українські фільми