Як на Кіпрі вишивають українську історію
Цієї Великої суботи в мальовничому кіпрському селі Агії Вавацініас відбудеться незвичний майстер-клас. Тут українці та іноземці зберуться, щоб розмалювати писанки. Майстриня, що стоїть за цією ініціативою, передає учасникам щось значно більше, ніж техніку — вона передає частинку українського самоусвідомлення.
«Я не художниця, але я відчуваю неймовірну любов до наших традиційних українських технік. Це моя внутрішня потреба — зберігати їх і передавати далі», — говорить Льоля Філімонова.
Коли вона говорить про збереження української спадщини, у кожному слові — тиха впевненість у важливості цієї справи. Колись Льоля написала наукову роботу про українську діаспору в Канаді, досліджуючи життя у Вінніпезі, Торонто, Оттаві, Саскатуні, не підозрюючи, що й сама стане діаспорянкою. Сьогодні вона втілює те, що колись описувала в рефератах, — щоденне збереження традицій вдалині від дому.
«Тоді, ще школяркою, я слухала історії про те, як люди брали з собою у валізах вишиті рушники, сорочки, образи. А тепер я сама передаю ці речі новому поколінню — уже тут, на Кіпрі».
З її майстер-класів люди виходять не просто з писанками чи традиційними вибійками, а з відчуттям причетності до українських традицій. Для когось — це перше знайомство з українським мистецтвом. Для когось — зв’язок із бабусею, якої вже немає. А для когось — спосіб зберегти себе в новій країні.
«Мої батьки й бабусі не могли навчити мене традицій, бо радянське суспільство викреслило їх із побуту. Але мама завжди заохочувала мене щось робити руками — робити різні поробки, цікавитися творчістю. А коли я потрапила в гості до моєї вчительки української мови, пані Валентини Георгіївни Драненко, і побачила вишивку — мій світ перевернувся. Я зрозуміла, що саме це — моє».
Вчителька української мови, пані Валентина Георгіївна Драненко
Від того часу вона пройшла шлях від дитячого хобі до внутрішньої усвідомленості. Саме в той самий день, коли почалося повномасштабне вторгнення — 24 лютого 2022 року — Льоля взяла до рук полотно й почала вишивати свою першу сорочку. Згодом з’явився і перший рушник для міжнародного проєкту «Рушник Перемоги» від Товариства Українсько-Кіпрської Дружби.
Під час карантину Льоля самостійно опанувала писанкарство, вибійку, ткацтво, мотанку. А тепер передає це все українцям, які опинилися на Кіпрі.
«У моїх майстер-класах беруть участь і ті, хто приїхав у 2022-му, і ті, хто живе тут по 10 років. Усі вони тягнуться до свого — справжнього, живого та рідного. Я вірю, що кожен може опанувати традиційні українські ремесла, адже вони закладені в нас.
Усі матеріали для своїх майстер-класів я замовляю тільки в Україні, адже вони найкращої якості і справжні».
Іноземці — ще один особливий сегмент її аудиторії.
«Я страшенно тішуся, коли українці приводять друзів-кіпріотів чи інших іноземців. Вони малюють, слухають про значення символів — і не можуть повірити, що це все ми створюємо власноруч. Наше декоративне мистецтво заворожує світ!»
Льоля не тільки навчає — вона створює атмосферу дружнього та креативного простору для творчості.
«Я завжди пояснюю з гумором. Коли ми знімаємо віск із писанки, я кажу діткам: “віск плаче, а ми йому тихенько витираємо слізоньки”. А коли вибиваємо візерунки, кажу: “гарно вибиваємо вибієчку, як цимбали музику!” А деякі улюблені фрази вже стали фольклором:
– “Запечатуємо колір”
– “Цілуємо спонжиком вибійку”
– “Кожна випадкова крапелька воску — то майбутня пташка чи квітка”
– “Немає помилок — є ваша уява”.
Вчу дітей і дорослих не боятися творити. Ми не відтворюємо музей — ми продовжуємо життя наших традицій».
Найбільше Льоля мріє про те, щоб об’єднати українську Решетилівку з кіпрською Лефкарітикою — дві унікальні школи вишивки, дві культури, два світи.
«У кожній країні можна знайти точку дотику з Україною. І це — магія культури».
А поки ця мрія ще визріває, вона готується до Великоднього майстер-класу.
«Запрошую всіх, хто хотів чи ще не встиг навчитися писанкарству. Цьогоріч ми символічно проводимо його в переддень Великодня, у Велику суботу в мальовничому селі Агії Вавацініас. Перед початком майстер-класу ми сходимо надихнутися у старовинну церкву села.
Чекаю вас усіх у суботу, 19 квітня, — будемо творити історію нашої діаспори. Колись і про нас хтось напише дипломну роботу — як ми берегли свої традиції і передавали їх своїм дітям».
Деталі майстер-класу за посиланням.
Фото надані Льолью Філімоновою
Читати також
Кіпрські Рушники Єдності. Товариство Українсько Кіпрської Дружби