Чому думки визначають наші дії
За дослідженнями, у людини виникає в середньому одна думка на секунду. Цікаво, що більшість із них повторюються щодня й переважно мають негативний або нейтральний відтінок — такий механізм мозку, який фіксує увагу на потенційних загрозах і невизначеностях.
Те, що ми думаємо, часто впливає на те, як рухаємося до своїх цілей.
У цьому гайді ми говоримо про мислення, про те, як думки впливають на наш стан, відчуття впевненості чи невпевненості, радості, натхнення або пригніченості й смутку. А далі — як із цього стану невпевненості, меншовартості чи печалі ми починаємо діяти.
Як зазвичай працює схема запуску думки:
Думка → Емоція/Стан → Дія
🔻 Провальна стратегія
«Я не зможу схуднути» → страх, невпевненість → відкладання дій і відсутність плану → немає результатів.
🔺 Надихаюча стратегія
«Я зроблю все можливе, аби розібратися з цим питанням» → спокій, сміливість, впевненість → генерація ідей та побудова плану → досягнення мети.
Нам очевидна перевага другого прикладу. Але чому ж ми тоді схильні обирати інший варіант? У всьому винні наші життєві сценарії.
У кожного з нас є внутрішній сценарій життя — невидимий план, який ми несвідомо «написали» ще в дитинстві. Він формувався на основі того, що ми чули, бачили й відчували: як до нас ставилися батьки, що говорили, за що хвалили чи сварили.
З роками цей сценарій починає «диктувати» нам думки. Вони стають повторюваними й автоматичними. Наприклад, якщо в дитинстві ти часто чув/чула: «Не висовуйся», то в дорослому віці може з’являтися думка: «Я краще помовчу, мене все одно ніхто не послухає». Якщо тебе постійно порівнювали з іншими, тоді з’являються думки: «Я недостатньо хороший/хороша», «Я завжди гірший/гірша».
Життєвий сценарій — це корінь, а думки — листя. Ми щодня думаємо те, що заклалося у нашому внутрішньому «фільмі про себе».
Але якщо ми помічаємо ці думки, то можемо вийти з шаблонів сценарію, які нам не підходять, і почати писати нову історію про себе.
ВПРАВА по роботі над своїми думками зможе вам допомогти зрушити з місця.
Вправа «Звідки ця думка?»
Крок 1. Злови думку
Запиши негативну думку, яка часто виникає.
Наприклад: «Я ніколи нічого не доводжу до кінця».
Крок 2. Задай собі 3 питання
-
Чий це голос?
(Кого це нагадує — маму, тата, вчителя, когось із дитинства?)
Наприклад: «Це звучить як голос мого тата». -
Скільки мені було років, коли я вперше таке почув/відчув?
Мені було 7. Тато казав: «Знову не закінчив — нічого путнього з тебе не буде». -
Яке рішення я тоді прийняв/ла?
«Я поганий, я завжди все кидаю, краще не починати».
Крок 3. Від імені дорослого «Я»
Тепер звернися до себе з позиції сьогоднішнього дорослого.
Напиши нову, підтримувальну думку. Прочитай її вголос або запиши на стікері, у нотатках, постав як нагадування на день.
«Я доросла людина, і маю право йти своїм темпом. Я вже багато чого завершив/ла, і можу зробити це знову».
Коли «стара» думка повертається, повторюй цю вправу і помітиш, як нове рішення, що ти прийняв повертає тебе до надихаючої стратегії досягнення цілей.
Велика Альона, сертифікований коуч ECF, спеціалізація: управління власними ресурсами і пошук work&life балансу
Теги: Точка опори