Свято Миколая: повертаймося до нашої історії

Я, як дитина, котра народилася в Радянському Союзі, про існування Святого Миколая дізналася, уже будучи студенткою. І для мене це було справжнім відкриттям, що існує ще хтось, окрім радянського Дєда Мороза.

Та яким же було моє здивування після глибшого дослідження таких “героїв” з мого дитинства, як Дєд Мороз та Снігурка!

Якщо готові до переосмислення цих персонажів, читайте далі…

                                                                                                                                                                                             .

Як відомо, у наших предків слов’ян було поняття “новоліття”, і прихід нового року вони тісно пов’язували з циклом життя природи, а тому й цілком логічно Новий рік у їхньому розумінні наставав весною, коли починалося “нове життя” у річному циклі природи.

То хто ж такі Дєд Мороз та Снігурка, котрих  чекали  взимку всі діти Радянського Союзу й не тільки…, і чи варто було чекати? І чому  Дєд Мороз-червоний ніс, а Снігурка – в синьому?

                                                                                                                                                                                              .

У стародавніх кельтських літописах згадується про старого злого Діда Мороза, котрий “якщо до певного дому приходив, то усі замерзали там до смерті”. До того ж цей підступний Дід Мороз у якості жертвопринесення викрадав у свій мішок дітей, попередньо вбиваючи їх, саме тому його одяг, обличчя, тіло часто були червоними від крові. Тож в такому кольорі традиційно цей Дід Мороз і зображувався… Тому традиційно, як для того часу, люди намагалися задобрити злого духа  у спосіб колективного жертвопринесення, щоб він не ходив по хатах і не крав у свій мішок дітей. Тож  у багатьох кельтських поселеннях обирали жертвою одну молоду цнотливу дівчину, прив’язували її оголеною до дерева в лісі взимку і залишали її так помирати. Вважалося, що такою колективною жертвою від усього поселення люди відкуповуються, і Дід Мороз не прийде до окремих осель за дітьми.  Із тих пір так і закріпилася традиція, що Дід Мороз  в червому (червоний ніс) – з відомих тепер уже нам причин -, а Снігурка в синьому, бо замерзла насмерть, ставши “вічною супутницею” Дєда Мороза. До слова, народну казку “Морозко” всі пригадують, із замороженою насмерть у лісі дівчиною?…

                                                                                                                                                                                             .

У період Київської Русі ж відповідником Діда Мороза був Карачун – злий образ холоду й морозу, в якого вірили наші предки. Дітей лякали цим духом, як зараз Бабаєм: “Прийде Карачун, тебе забере і заморозить”. Тож тоді стає зрозуміло, чому багато дітей бояться, здавалося б, позитивного героя і часто плачуть при його появі… Адже деякі дослідники стверджують, що діти до їхньої повної дитячої соціалізації керуються більшою мірою інстинктами і, відповідно, відчувають те, чого ми з вами, дорослі, вже не відчуваємо, повністю соціалізувавшись.

                                                                                                                                                                                             .

А вже в Радянські часи пропаганди злого персонажа Дєда Мороза зробили дитячим героєм, котрий не забирає дітей у мішок, а роздає їм із нього подарунки… Тож я щаслива, що усе частіше радянських Дєда Мороза і Снігурку в українських родинах та на дитячих святах змінює образ Святого Миколая, бо легенди про нього є наскрізь сприятливми для дитини. Тож замисліться, чи того героя ви впускаєте у свій дім  до своїх дітей, і чи той посил несе він у ваші оселі? Звісно, хтось відповість: ” Дурниці! До мене в дитинстві приходив Дєд Мороз і до моєї дитини приходитиме! Але хіба  герой не має вчити чомусь доброму й глибокому, хіба не має нести в своєму образі певний повчальний зміст і бути прикладом для наслідування?

                                                                                                                                                                                             .

Проаналізуймо! Раніше, коли, за віруваннями, злий дух Дід Мороз ходив по хатах, дитині треба було промовляти молитву, або заклинання, які відганяли непроханого гостя. Тепер же молитву замінив віршик, в якому дитинка мала восхваляти Дєда Мороза, зиму тощо (як правило, це відбувалося зі стільчика – куди ж без позиціювання зверхньості, яка плавно перейшла із традицій імперіалізму до традицій тоталітаризму?..). Тож дитина могла вивчити віршик про щедрого Дєда Мороза за один вечір, розповісти його, колихаючись у такт вірша, зі стільчика, і отримати свій подарунок. От і все… Чого при цьому навчає цей епізод дитину? Правильно – хвали інших, особливо не напружуйся і отримаєш винагороду!

                                                                                                                                                                                              .

Легенда ж про образ Святого Миколая, котрий, до речі сам був прототипом нинішніх меценатів, благодійників, повчає дитину, що Святий Миколай принесе вночі під подушку  подаруночок лише тим дітям, котрі ЦІЛИЙ РІК БУЛИ СЛУХНЯНИМИ, ЧЕМНИМИ, ХОРОШИМИ!  Тож дітки, пишучи листа Миколаю, перераховують свої добрі вчинки, аналізуючи свою поведінку протягом усього року, усвідомлюючи, що омріяний подарунок не дістається легко, а його треба заслужити добрими вчинками й хорошою поведінкою протягом тривалого часу.

                                                                                                                                                                                             .

Батьки перед сном у ніч  на Святого Миколая бесідують з дитиною про її сподівання, чи принесе подарунок під подушку Миколай, а чи покладе різочку (спеціалний презент для неслухняних діток :))  Мамі чи тату варто поставити дитині  питання, на зразок :

Чи був ти чемним і слухняним цього року?

Які добрі вчинки ти робив для своїх друзів?

Чим допомагав мамі й тату, бабусі й дідусю, братикові чи сестричці?

Чи  захищав слабших (молодших діток, творинок тощо)?

Якими своїми вчинками ти пишаєшся, а які хотів би виправити?

За які вчитнки тобі соромно і ти б їх ніколи не повторив?

У кого і за що б ти хотів попросити пробачення?

– І дитина вчиться, таким чином, відповідати за свої вчинки, наполегливо йти до своєї мети, практикує навички першого самоаналізу, а головне – старається відповідати нормам моралі й добра, гуманізму і всепрощення, які уособлює образ Святого Миколая у легендах про нього. Вчиться аналізувати СЕБЕ і відповідати за СВОЇ вчинки, а не прославляти ІНШИХ! Ось цьому вчить наших дітей образ доброго, але і справедливого Святого Миколая (на відміну від Дєда Мороза).

                                                                                                                                                                                            .

До українських діток (в дорадянські часи) приходив саме Святий Миколай, який був релігійною постаттю і вчив, як і Біблія, всього хорошого, доброго, милосердного. Цей святий, не словом, а ділом і своїм прикладом вчить гуманізму (адже загальновідомим є факт, що протротипом образу Святого Миколая був багатий чоловік, котрий поклав в основу своїх життєвих принципів гуманізм та аскетизм, відповідно, відмовився від переваг багатого життя, а витратив свої статки, допомагаючи, і матеріально, і морально, нужденним: бідним, сиротам, калікам, мандрівникам, воїнам) – недарма й досі моряки та водії (всі, хто в дорозі) своїм захисником вважають саме Святого Миколая і в дорогу беруть із собою його зображення, як оберіг).  Серед людей існувала свого роду ідеологія цього образу. Тому й не дивно, що за часів Радянського Союзу Святий Миколай потребував заміни, адже ідеологія на той час могла бути лише одна – ідеологія партії, тож, відповідно, Бога замінили образи вождів, а  церкви стали в кращому випадку музеями, а часто і просто  складськими приміщеннями. А що ж із героєм для дітей? – Правильно – замість доброго й гуманного, глибоко віруючого Святого Миколая, приходить самозакоханий Дєд Мороз із сумнівною репутацією, як для дитячого героя…

                                                                                                                                                                                           .

Проаналізуйте, в усіх країнах є прототип Святого Миколая (назви різняться, а легенди й повчальний зміст для дітей фактично дублюються). У  переважній більшості країн залишаються і варіації імені  Seint Nicolas чи похідні від неї, як от Святи Миколаус, Сінтер-Клаас, Санта Клаус. І лише в пострадянських країнах  раптом – Дєд Мороз (похідне від слова -мор – смерть, а ще за легендою він  є сином богині смерті Мари)!

                                                                                                                                                                                             .

Повертаймося до нашої історії дорадянських часів, прибираймо образи й ідоли, нав’язані нам тоталітарною системою! Плекаймо й розвиваймо наші споконвічні традиції! Вчімо дітей кращому, адже вони – наше майбутнє!

                                                                                                                                                                                             .

УСІХ ЗІ СВЯТОМ МИКОЛАЯ!

P.S. СПОДІВАЮСЯ, ВИ БУЛИ ЧЕМНИМИ ЦЬОГО РОКУ, І МИКОЛАЙ ВАМ НЕ ПОКЛАВ ПІД ПОДУШКУ РІЗОЧКУ 🙂

                                                                                                                                                                                              .