Софія Чудновська. Шлях угору
Серед українських дітей за кордоном виростає нове покоління — ті, хто вже зараз творить власні історії, прокладає маршрути й здобуває перемоги. І в кожного з них — свій характер і свій шлях.
Софія Чудновська — саме з цього покоління. Учениця міжнародної школи для українців на Кіпрі Neo Study, яка у свої 12 років вибудовує математичну траєкторію, що виходить далеко за межі шкільної програми — України і навіть Кіпру.
Це історія дівчинки, яка поєднує скелелазання, українські й кіпрські олімпіади, дитячу безпосередність і бронзу однієї з найпрестижніших математичних олімпіад світу. І все це стає можливим, коли поруч — підтримка родини, наполегливість і мрія про… пухнастого кота.
Софіє, коли математика стала твоєю улюбленою справою?
— Не знаю точно, коли. Але мені завжди подобалося розв’язувати задачки. Це цікаво.
Це «цікаво» швидко перетворилося на звичку працювати щодня приблизно по дві години. Софія додатково займається в гуртку олімпіадної математики — так триває вже чотири роки. Цього року Софія навчається вже разом з учнями восьмого класу — тобто зі старшими за себе.
Мама додає: шкільна математика для Софії занадто проста і не завжди цікава. Саме тому додаткові заняття стали простором розвитку, де з’являються нові рівні складності.
Ти навчаєшся в міжнародній школі для українців Neo Study. Чому саме українська освіта?
— Бо це школа з українською програмою. Ми залишилися на Кіпрі саме тому, що відкрилася школа. Як тільки дізналися про набір учнів, одразу подали заявку — і ось уже четвертий навчальний рік я навчаюся тут.
Пам’ятаєш свій перший серйозний математичний конкурс?
— Так. У позаминулому році я посіла перше місце на загальнокіпрській олімпіаді з математики. Це була моя перша серйозна сходинка. Потім — перемога в конкурсі «Кенгуру», а далі — регіональна олімпіада, за підсумками якої я пройшла на загальнокіпрський етап.
Після цього були два успішні тури відбору на міжнародну олімпіаду. Саме вони відкрили можливість увійти до складу дитячої збірної Кіпру з математики та взяти участь у міжнародній математичній олімпіаді у В’єтнамі. Крім цього, торік я знову брала участь у конкурсі «Кенгуру», де посіла перше місце, а на загальнокіпрській математичній олімпіаді — третє.
У листопаді цього року я знову здобула перше місце на регіональній олімпіаді, що дало змогу пройти до наступних етапів відбору на міжнародні змагання.
Порівнюючи рівні змагань, де було найважче?
— «Кенгуру» для мене був легким. І всекіпрська олімпіада теж легка. Просто треба думати.
Розкажи про поїздку до В’єтнаму.
— Це була поїздка на International Mathematics Competition — один із престижних світових турнірів для школярів. Кіпрська команда повернулася звідти з медалями. Ми здобули одне срібло і дві бронзи, а команда Keystage III взяла ще й срібло в командному заліку, випередивши країни з сильною математичною школою — В’єтнам, Болгарію, Таїланд та Індонезію.
Я виборола особисту бронзову медаль у категорії Keystage II (початкова школа). У нашій віковій групі (шостий клас) у команді було троє хлопців-кіпріотів, а я стала єдиною українкою — і єдиною дівчиною у всій делегації Кіпру
Перед поїздкою ми мали збори та спільні тренування. Мені дуже сподобалося у В’єтнамі. Все було інше: місто, їжа, погода. Було трохи страшно перед самим конкурсом, але коли отримала завдання, хвилювання зникло. А коли дізналася про бронзу — я просто зраділа. Було відчуття, що зусилля не дарма.
«Довгий переліт і різниця в часі її не злякали, — каже мама. — Софія сприйняла все легко, із захопленням».
Яка в тебе була мета участі — перевірити себе, спробувати сили чи щось інше?
— І те, і те. Хотілося зрозуміти свій рівень і просто спробувати. Але, якщо чесно, я дуже хотіла виграти. Я хочу змагатися далі.
Батьки додають:
Ми сподіваємося, що вона не зупиниться. Наступна сходинка — «доросла» олімпіада у 15–16 років. А далі — сильний університет. Ми не тиснемо і не нав’язуємо — лише підтримуємо. Рішення завжди за Софією.
Софіє, хто для тебе найбільший наставник у навчанні?
— Тато. Він постійно зі мною займається, допомагає розбирати складні задачі й пояснює те, що важко зрозуміти з першого разу. У нас у родині «математичні вечори» вже стали традицією.
Попри математичний фокус, Софія — не дитина, яка живе лише задачами та навчанням.
Вона любить спорт. Будь-який. І, як каже мама, «це дитина, якій усе дається легко». Скелелазання — ще одна стихія, яка легко піддалася, і де Софія вже виборола друге місце на змаганнях. Також дівчинку запросили до футбольної Liverpool Academy на Кіпрі після того, як тренери помітили її здібності.
Друзі для неї — окрема історія: їх багато, і саме вони роблять життя насиченим та цікавим.
Чи легко тобі вчитися в школі?
— Так, легко.
А хочеш закінчити школу раніше?
— Хочу.
Батьки посміхаються: хай не поспішає дорослішати. Школа — це не лише навчання, а ще й друзі та відчуття спільноти.
Як друзі сприймають твої перемоги?
— Радіють.
Ким ти мрієш стати?
— Ще не вирішила. У мене майже щодня змінюються ідеї.
Після в’єтнамської бронзи перед Софією відкрився новий горизонт. Вона вже добре розуміє: наступна амбітна ціль — пройти відбір і потрапити на міжнародну математичну олімпіаду у старшій віковій категорії. Для неї це шанс перевірити себе там, де задачі складніші, конкуренція сильніша, а перемога має зовсім іншу вагу. І саме ця мета сьогодні визначає її щоденний ритм навчання.
У родині є домовленість, яка для Софії є особливою мотивацією: завітна мрія про кота здійсниться, коли вона здобуде медаль на «дорослій» міжнародній математичній олімпіаді у 15 років. Тож сподіваємося, що мрія про кота вже невдовзі стане символом майбутньої великої перемоги, до якої вона йде щодня.
«Для нас головне — не медалі, а характер, який формується у Софії, — кажуть батьки. — Вона вміє працювати, долати втому й не здаватися. Ми віримо, що саме це приведе її туди, куди вона захоче. А ми завжди будемо поруч — її підтримкою, тилом і людьми, до яких можна прийти з будь-яким питанням».
Родина мріє повернутися в Україну, щойно закінчиться війна. А поки що — вони разом, крок за кроком, підтримують Софію в її мріях та прагненнях.
У кожної дитини є свій шлях, але історія Софії показує: у світі, який постійно змінюється, саме діти інколи виявляються найстійкішими. Вони вчаться, не втрачають коріння, беруть участь у змаганнях — і творять майбутнє, про яке ми сьогодні лише мріємо.
А Софія — дівчинка, що поєднує математику й скеледром, упевнено долає і цифри, і висоту — в обох випадках рухається вгору. І, здається, попереду ще дуже багато відкриттів — математичних та спортивних. І саме на цьому етапі починається найцікавіше.
Читати також
Мішель Шилова: юна дослідниця, яка змінює уявлення про Україну