Кіпр як стратегічний вузол Східного Середземномор’я

Новини

Кіпр у туристичних каталогах — це море і готелі. У стратегічних документах — це вузлова точка між Європою, Близьким Сходом і Північною Африкою.

Географічно острів розташований приблизно за 100–150 км від узбережжя Близького Сходу, на перетині ключових маршрутів Середземного моря, поблизу регіонів активних конфліктів.

Саме тому острів давно став територією співіснування кількох військово-правових режимів, кожен із яких має окрему юридичну основу та політичну логіку.

Йдеться не про одну систему баз, а про багатошарову архітектуру безпеки.

Британські Суверенні бази

Бази в Акротірі та Декелії діють на підставі Лондонсько-Цюрихських угод 1959 року та Договору про заснування Республіки Кіпр 1960 року.

Цим договором Велика Британія зберегла суверенітет над двома територіями загальною площею близько 254 км². Вони мають статус Sovereign Base Areas  — суверенна британська територія, а не орендована база.

Юридично це не військові об’єкти на території Кіпру, а частина британської території за межами метрополії.

RAF Akrotiri — одна з ключових закордонних баз Великої Британії. Міністерство оборони Сполученого Королівства визначає її як постійну спільну оперативну базу.

Звідси здійснювалися операції проти ІДІЛ у Сирії та Іраку, розвідувальні польоти в Східному Середземномор’ї, логістична підтримка місій на Близькому Сході.

У районі вершини Олімп розташований британський радіолокаційний та радіотехнічний об’єкт, який адміністративно належить до бази Акротірі. Висота масиву забезпечує значний радіогоризонт і покриття східного Середземномор’я, включно з Близьким Сходом.

У Декелії розташовані наземні та комунікаційні об’єкти, зокрема район Агіос-Ніколаос, який у відкритих джерелах згадується як центр радіотехнічного спостереження.

Суверенні бази також регулюються окремим законодавством, мають власну адміністрацію та судову систему.

Суверенні бази в Акротірі та Декелії є територією Сполученого Королівства, яке є членом НАТО. Отже, на острові розташована територія держави-члена Альянсу.

Водночас це не бази НАТО як організації. Альянс не має на Кіпрі власної інфраструктури чи штаб-квартири.

Республіка Кіпр не є членом Альянсу, тому немає автоматичного шляху до активації колективної оборони на користь Нікосії. Однак присутність та цілеспрямування інфраструктури держави-члена на острові вводить Кіпр у поле розрахунків НАТО, хоча й опосередковано.

Якщо удари по таких базах стануть повторюваними або призведуть до жертв, Сполучене Королівство матиме чіткі підстави звернутися до НАТО за консультаціями (стаття 4) та, за певних умов, обговорити статтю 5 щодо колективної оборони. Вже зафіксований удар безпілотника в нинішньому конфлікті показує, як регіональний фронт може безпосередньо впливати на інфраструктуру союзників.

Національна гвардія Республіки Кіпр

Власна військова структура держави діє на підставі Конституції 1960 року та національного законодавства. Національна гвардія Кіпру підпорядковується Міністерству оборони. Після подій 1974 року її роль зосереджена на обороні території Республіки.

Ключові об’єкти:

  • Морська база «Євангелос Флоракіс» (Марі) — центр ВМС.

  • Авіабаза «Андреас Папандреу» (Пафос) — повітряний компонент і платформа для міжнародних навчань.

Кіпр співпрацює в межах програм ЄС та двосторонніх оборонних угод.

Миротворча місія ООН

Місія UNFICYP створена резолюцією Ради Безпеки ООН №186 у березні 1964 року.

Основні завдання місії:

  • запобігання відновленню міжобщинного насильства;

  • контроль за буферною зоною;

  • підтримка умов для політичного врегулювання.

Буферна зона простягається приблизно на 180 км через острів і має ширину від кількох метрів до кількох кілометрів.

Мандат продовжується кожні шість місяців рішенням Ради Безпеки ООН.

Турецька військова присутність

Після військової операції Туреччини у 1974 році північ острова перебуває під контролем турко-кіпріотської адміністрації, яку Анкара визнає як окрему державу. Міжнародно ця структура не визнана жодно. країною світу, за винятком Туреччини.

Турецькі війська залишаються на півночі на підставі інтерпретації Договору гарантій 1960 року (Treaty of Guarantee), який передбачав право гарантійних держав (Велика Британія, Греція, Туреччина) втручатися для відновлення конституційного порядку.

За різними даними, Туреччина тримає на острові від 30 000 до 40 000 військовослужбовців.

Серед інфраструктури часто згадується аеродром Гечіткале (Лефконіко), який пов’язують із розгортанням турецьких безпілотних систем Bayraktar TB2 для спостереження та розвідки в регіоні.

Кіпр — це складна система перетину міжнародних договорів 1960 року, рішень Ради Безпеки ООН, двосторонніх оборонних угод і регіональних стратегій.

Саме ця багаторівнева правова архітектура пояснює, чому острів з’являється в заголовках під час криз на Близькому Сході.

Він не є стороною більшості конфліктів. Але він завжди перебуває в їхній стратегічній площині.

Фото: Petros Karadjias

Залишити коментар