Правові новини за перший квартал 2026 року в Республіці Кіпр

7 Квітня, 2026Новини

Правове поле Кіпру стрімко змінюється і ці зміни вже сьогодні впливають на бізнес, медицину, свободу слова та соціальну політику держави. У цьому огляді, підготовленому Уповноваженим представником НААУ на Кіпрі Вікторією Поліщук, зібрано ключові законодавчі новели першого кварталу 2026 року, які не лише відображають європейський вектор розвитку країни, але й формують нові правила гри для професійної спільноти та громадян. Це не просто зміни в законодавстві – це сигнал про те, як Кіпр вибудовує прозору, контрольовану та соціально орієнтовану правову систему, до якої українські фахівці та бізнес дедалі активніше інтегруються.

Новий закон проти SLAPP-позовів: як держава захищає свободу слова та громадську участь

Прийнято Закон 2026 року про захист осіб, які беруть участь у питаннях, що становлять суспільний інтерес, від явно необґрунтованих судових позовів або зловживання судовими провадженнями (Закон № 24(I)/2026)

Закон, що набирає чинності 7 травня 2026 року, фактично імплементує європейський підхід до боротьби з так званими SLAPP-позовами (Strategic Lawsuits Against Public Participation) – тобто судовими процесами, спрямованими на залякування журналістів, активістів або громадських діячів. Його основна мета – це захистити осіб, які беруть участь у суспільно важливих дискусіях, від зловживань судовою системою.

Закон вводить важливі дефініції, які формують його застосування. Зокрема, «питання суспільного інтересу», до якого включено: права людини, здоров’я, екологія, клімат, діяльність публічних або приватних суб’єктів із суспільним впливом, державні процеси (судові, законодавчі, виконавчі), корупція, шахрайство, злочини, захист демократичних цінностей і боротьба з дезінформацією.

Закон застосовується до цивільних і комерційних справ, кейсів з транскордонним елементом. Не застосовується до кримінальних справ, податкових і адміністративних спорів, арбітражу.

Основні процесуальні гарантії.

1.Подання заяв про захист передбачає, що особи, проти яких подано позов у зв’язку з їхньою участю у суспільному житті, можуть вимагати внесення грошової гарантії позивачем; відхилення позову на ранній стадії; застосування засобів правового захисту.

2.Грошова гарантія. Суд може зобов’язати позивача внести кошти для покриття судових витрат відповідача.

3.Раннє відхилення позову. Суд має право відхилити явно безпідставний позов на початковій стадії провадження.

4.Тягар доказування. Позивач зобов’язаний довести обґрунтованість своїх вимог, особливо у разі подання клопотання про раннє відхилення.

5. Участь третіх сторін. До процесу можуть бути залучені організації, асоціації та інші суб’єкти для підтримки відповідача.

Ефективність його застосування значною мірою залежатиме від судової практики та здатності судів правильно і послідовно оцінювати ознаки зловмисних позовів.

Прийнято Закон, що регулює створення, функціонування та контроль діагностичних центрів №35(І)/2026

Закон поширюється на діагностичні центри, які надають послуги візуалізації у приватному та державному секторах, незалежно від того, чи працюють вони в межах лікарні чи поза нею.

Надання послуг візуалізації дозволяється лише за наявності чинної ліцензії на діяльність. Це означає, що закон вводить обов’язковий дозвільний режим і виключає можливість законної роботи центру без попереднього схвалення державою.

Закон передбачає вузькі винятки, зокрема для ультразвукової діагностики, яку лікар проводить для власних пацієнтів, для інтраопераційної візуалізації та для ортопантографії у стоматологічній практиці. Окремо допускається телерадіологія і використання переносного рентген-обладнання, але лише за чітко визначених умов.

Ліцензування та вимоги до центру. Передбачено два етапи допуску до роботи: дозвіл на заснування та дозвіл на діяльність. Для їх отримання необхідно підтвердити відповідність приміщення, обладнання, інженерних систем, пожежної безпеки, містобудівних вимог, доступності для осіб з інвалідністю та професійної придатності персоналу.

Кожен центр має перебувати під науковим керівництвом відповідного фахівця: лікаря-радіолога або лікаря ядерної медицини, залежно від виду послуг.

Крім того, передбачено адміністративного керівника, що підсилює персональну відповідальність за організацію діяльності центру.

Закон робить особливий акцент на радіаційній безпеці, технічному обслуговуванні обладнання, контролі доз опромінення, якості зображень і належному документуванні процедур. Обов’язковими є сертифікати безпеки, спеціальні дозволи, щорічні перевірки та система управління дозами (DMS).

Центри зобов’язані вести цифрові архіви обстежень, висновків, процедур і даних про дози щонайменше протягом 10 років. Таке регулювання забезпечує прозорість, можливість перевірки та захист прав пацієнтів у разі спорів.

Контроль, інспекції та санкції. Компетентний орган веде реєстр центрів, проводить перевірки, розглядає скарги, може накладати адміністративні штрафи та відкликати ліцензію. За порушення передбачені як адміністративні, так і кримінальні наслідки, включно з великими штрафами та позбавленням волі у випадку роботи без ліцензії.

Закон спрямований на те, щоб такі послуги надавалися лише в належно обладнаних і контрольованих центрах, кваліфікованими фахівцями та з дотриманням вимог безпеки, якості й прав пацієнта.

Прийнято Закон про стандарти фінансової звітності 2026 року (1(I)/2026)

Цей регулює, хто і як встановлює стандарти фінансової звітності в Республіці Кіпр. Головну роль відіграє компетентний орган (інститут бухгалтерів). Він встановлює стандарти та відповідає за їх розробку.

Щодо ролі Міністра фінансів (Стаття 5), то Міністр НЕ створює стандарти, але затверджує їх, узгоджує з державними органами, передає їх до Європейської комісії та публікує офіційно. Компетентний орган зобов’язаний щороку до 31 березня подати звіт Міністру.

Відтак, фінансова звітність має відповідати європейським і міжнародним стандартам (IFRS). Всі правила встановлює Кіпрський інститут сертифікованих бухгалтерів. Звітність стає більш прозорою, стандартизованою та контрольованою.

Закон 2026 року про створення реєстру осіб, що опинилися у скрутному становищі та пов’язані з цим питання (№ 9(I)/2026)

Метою цього Закону є: створення та ведення Реєстру осіб, що опинилися у скрутному становищі; реєстрація всіх категорій таких осіб; забезпечення реалізації державної політики щодо цих осіб, зокрема: ідентифікація жертв турецького вторгнення та тривалої окупації; надання підтримки; покращення умов їхнього життя; забезпечення будь-якого іншого законного використання цього реєстру компетентними органами.

Цим Законом створюється Реєстр осіб, що опинилися у скрутному становищі.

Компетентний орган складає та веде Реєстр відповідно до категорій, визначених у статті 5; Компетентний орган зобов’язаний якнайшвидше після набрання чинності Законом розпочати формування Реєстру на основі наявних даних із незалежних і надійних джерел.

Компетентний орган здійснює всі необхідні дії для:

• перевірки;

• оновлення;

• доповнення даних;

• внесення нових осіб до Реєстру.

Передбачається, що для формування Реєстру компетентний орган співпрацює з Службою з гуманітарних питань; Управлінням Уповноваженого при Президенті; іншими державними або незалежними органами та з самими особами через подання заяв.

Закон застосовується відповідно до вимог GDPR та законодавства про захист персональних даних.

До Реєстру вносяться такі категорії осіб:

(а) особи, які постійно проживають з 20 липня 1974 року на територіях, не контрольованих Республікою;

(б) особи, які проживали там і померли;

(в) особи, які проживали там і:

переїхали на контрольовані території або за кордон

(для освіти, лікування, через примус або інші причини);

(г) діти осіб із зазначених категорій;

(д) особи з категорій (в) і (г), які померли.

Закон 2026 року про створення Реєстру затриманих та пов’язані з цим питання є важливим нормативно-правовим актом, спрямованим на систематизацію інформації про осіб, які постраждали внаслідок турецького вторгнення 1974 року та подальшої окупації частини території Республіки.

Прийняття цього Закону забезпечує створення єдиного централізованого механізму обліку таких осіб, що сприяє підвищенню ефективності державної політики у сфері їх підтримки, соціального захисту та визнання їхнього статусу.

Організація та стандарти паліативної допомоги

Прийнято Закон, який регулює надання паліативної допомоги, № 45(I)2026

«Паліативна допомога» означає міжпрофесійне надання медичних послуг, що покращує якість життя пацієнта, який стикається з проблемами, пов’язаними із захворюванням, що загрожує життю, або складними та комплексними проблемами здоров’я, а також його сім’ї, шляхом профілактики та полегшення страждань, своєчасного виявлення та оптимальної оцінки й управління болем та іншими фізичними, психосоціальних та духовних проблем, з метою полегшення симптомів та управління зазначеними проблемами пацієнта, а не лікуванням хвороби, а також підтримки та полегшення догляду за пацієнтом.

Початкова та постійна оцінка потреб пацієнта у паліативній допомозі, загальній та/або спеціалізованій, проводиться міждисциплінарною групою та зосереджується на полегшенні страждань та оцінці потреб родини пацієнта. Процедура оцінки потреб пацієнта включає наступне:

(а) розуміння уявлень, очікувань і цінностей, переконань та бажань кожного пацієнта та його сім’ї щодо догляду та місця його надання;

(б) активну участь пацієнта, його сім’ї та доглядачів у початковій та постійній оцінці, яка зосереджується на фізичних, психологічних, культурних, соціальних та духовних потребах пацієнта;

(в) забезпечення координації оцінки та ефективної передачі зібраної інформації між членами міждисциплінарної групи у випадках, коли у плануванні догляду беруть участь більше ніж один лікар та інші медичні працівники.

Переоцінка потреб пацієнта та його сім’ї проводиться регулярно, відповідно до перебігу захворювання, і на основі цієї переоцінки узгоджені цілі плану паліативного догляду за пацієнтом можуть змінюватися.

Фактори, що враховуються під час оцінки потреб пацієнта, включають інформацію про стан пацієнта, причину труднощів, з якими він стикається, відповідні очікування, потреби, надії та страхи, очікувані переваги та навантаження від попередніх терапевтичних втручань або труднощі, що виникають внаслідок захворювання, з яким він стикається.

Законом визначаються особливості для різних груп пацієнтів:

• Педіатричні пацієнти (ст. 8). Для них враховується вік і розвиток дитини, активна участь у прийнятті рішень, підтримка сім’ї, наявність координатора догляду.

• Особливі групи (ст. 9). Допомога адаптується до потреб (літні, бездомні, люди з інвалідністю), з урахуванням їхніх цінностей.

• Термінальна стадія (ст. 10). Акцент на якості життя до кінця, контролі симптомів, підготовці пацієнта і родини до смерті та врахуванні побажань щодо кінця життя.

Родина і доглядачі активно залучаються до догляду, отримують навчання, інформацію та психологічну підтримку.

Після смерті пацієнта забезпечується підтримка у скорботі, включаючи психосоціальну допомогу та за потреби направлення до фахівців.

Передбачені різні форми допомоги (стаціонар, денний догляд, мобільні служби тощо).

Загалом Закон формує цілісну систему паліативної допомоги, орієнтовану на пацієнта, із чіткими стандартами якості, міждисциплінарною взаємодією, підтримкою родини та суворими вимогами до організації і контролю діяльності центрів.

Вікторія Поліщук, Уповноважений представник НААУ в Республіці Кіпр

Теги: законодавство, Кіпр, Огляд законодавчих змін на Кіпрі