Українці Кіпру на великодньому пікніку в горах Троодосу

Весняний Троодос вчора звучав українською. Серед зелених схилів, де повітря ще тримає прохолоду гір, а вдень вже по літньому гріє сонечко, зібралася українська громада Кіпру. Привід — щорічний великодній пікнік — подію, що за останні роки перетворилася з відпочинку на зустріч громади, яка має потребу бачити одне одного, говорити, бути поруч.

Пікнік швидко наповнився рухом і кольорами. Синьо-жовті прапори майоріли між деревами, дитячі майстер-класи, а поруч розкладали кошики з домашніми стравами — кожен привіз щось своє, родинне.

На столах з’являлися паски, закуски, традиційні страви, а організатори пригощали українським борщем із салом — простим, але впізнаваним смаком, що об’єднує без зайвих слів.

Хтось не бачився місяцями, хтось щойно приїхав на острів, але спільна мова та традиції миттєво долали будь-яку дистанцію.

Атмосферу формували голоси, дитячий сміх, музика та фотографії біля яскравої весняної фотозони.

Ця подія вже має свою тяглість. Зустріч у Троодосі поступово закріплюється як регулярна точка збору для українців на Кіпрі — як потреба бути разом, тримати культуру, не втрачати зв’язок.

«Цей пікнік переріс в улюблену традицію, яка об’єднує людей, щоб святкувати українські традиції та бути в колі своїх. Дякуємо всім, хто був з нами — хто зустрів старих друзів, знайшов нових і щиро висловив підтримку Україні», — зазначила голова Товариства, Надія Михайліна.

Окрім емоційного перезавантаження, зустріч мала й практичну складову, притаманну подіям нашої громади. Під час пікніка тривала лоторея зі збору коштів на потреби ЗСУ.

Сенс таких зустрічей проявляється в деталях. У спільному столі. У дитячому сміху, що розходиться луною між соснами. У розмовах, які не хочеться завершувати. У відчутті, яке складно сформулювати, але легко впізнати — ми поруч.

Саме заради цього люди збираються знову. Щоб не втрачати одне одного.