Щорічні сирени пам’яті
Відлік до поділу Кіпру фактично розпочався ще 1967-го, коли в Греції встановилася військова диктатура. Стосунки між цим жорстоким режимом і Президентом Макаріосом були вкрай напружені: він відмовився бути маріонеткою під чужим патронатом.
Хунта «чорних полковників» в Афінах разом із місцевими пособниками поклала за мету повалити законного Президента Республіки — архієпископа Макарія III. Рано вранці 15 липня 1974 року, об 8:20, військові підрозділи за таємним сигналом «Αλέξανδρος εισήλθε νοσοκομείον» («Олександр потрапив до лікарні») штурмували Президентський палац у Нікосії. Цей кодовий наказ, переданий командувачем грецьких сил на Кіпрі бригадним генералом М. Георгітсіса, сповістив про початок перевороту проти демократично обраного Президента.
У той самий час Макаріос повертався до Нікосії з літнього палацу в Троодосі, де провів вихідні. Коли танкові гармати відкрили вогонь по Президентському палацу, Макаріос втік та знайшов притулок у монастирі Кіккос, а пізніш у Пафосі. Тим часом заколотники перевороту оголосили по радіо, що Макаріос загинув. Але цього не сталося та він звернувся до співвітчизників із аматорської станції передав історичне послання, в якому закликав до опору.
«Грецький кіпрський народе! Ти впізнаєш мій голос і знаєш, хто з тобою говорить. Я — Макаріос, того, кого ти обрав своїм лідером. Я не мертвий. Я живий і з тобою у спільній боротьбі. Переворот хунти зазнав поразки. Я був її метою, і доки я живий, хунта на Кіпрі не пройде. Хунта вирішила зруйнувати Кіпр, розділити його, але їй це не вдасться. Опирайся будь-якими засобами. Не бійся. Усім приєднатися до легітимних сил держави. Нині понад усе – боротьба».
Згодом Макаріос на британському військовому літау через Мальту дістався до Лондона, де 17 липня зустрівся з прем’єр-міністром Гарольдом Вілсоном та міністром закордонних справ Джеймсом Каллаханом. США засвідчили підтримку незалежності Кіпру й закликали інші держави зробити те саме, тоді як держсекретар Генрі Кіссинджер відмовився визнавати хунтярський режим на чолі з Макаріосом.
Користуючись переворотом як привідом, Туреччина через п’ять днів розпочала військове вторгнення в дві фази (липень–серпень), і, попри резолюцію Ради Безпеки ООН № 353 (1974) з вимогою негайного відновлення конституційного ладу, захопила 36,2 % території Республіки Кіпр, змусивши близько 200 000 грецьких кіпріотів покинути свої домівки. Ще 20 000, хто залишився у окупованих районах, пізніше теж були вимушені тікати до зон під контролем легітимного уряду.
На пам’ять про чорні річниці перевороту та вторгнення 15 липня о 08:20 та 20 липня о 5:30 ранку вже 52 роки лунає сигнал сирен у всіх містах Кіпру.