Чи потрібен Європі кіпрський газ?
Розвиток кіпрських родовищ природного газу наближається, але дискусії щодо їхньої важливості для енергетичних потреб Європи лише посилюються. Часто звучать твердження про те, що кіпрський газ може відіграти ключову роль у постачанні до ЄС, однак вони не враховують головне питання – чи дійсно Європа його потребує? Ба більше, залишається відкритим питання про те, як саме нафтогазові компанії ухвалюють інвестиційні рішення та які ринки є найбільш перспективними для кіпрського експорту.
Окрім Qatar Energy, жодна велика газова компанія не вкладає мільярди доларів у масштабні проєкти без довгострокових гарантій. Інвестори ухвалюють остаточні інвестиційні рішення лише після підписання контрактів на 20+ років для продажу природного газу або зрідженого природного газу (LNG).
Ринок газу значно відрізняється від ринку нафти. Якщо нафту можна зберігати довгий час і продавати, коли ціна зросте, то природний газ та LNG не можна зберігати тривалий період у великих обсягах. Це одна з причин, чому довгострокові контракти є критично важливими.
Європейський Союз поставив перед собою амбітну мету – скоротити споживання природного газу на 52% до 2030 року порівняно з 2019 роком у рамках стратегії REPowerEU. Крім того, ЄС планує повністю відмовитися від російського газу до 2027 року.
Ці ініціативи вже приносять свої результати:
🔹 Споживання газу в ЄС скоротилося на 25% у порівнянні з середнім рівнем 2017–2021 років.
🔹 Поновлювані джерела енергії виробляють понад 70% електроенергії в Європі.
🔹 Європейська комісія заявила, що після 2024 року проблем із постачанням газу не очікується.
На додачу Bloomberg та Financial Times повідомляють, що в ЄС розглядають можливість повернення до постачань російського газу після завершення війни в Україні. Такі країни, як Німеччина та Угорщина, можуть підтримати відновлення постачання через старі трубопроводи.
Отже, потреба в нових джерелах постачання газу, особливо в Європі, може зникнути до 2030 року, що ставить під сумнів доцільність масштабних інвестицій у видобуток газу на Кіпрі з орієнтацією виключно на ЄС.
Ринки газу в Східному Середземномор’ї можуть стати більш перспективними. Однією з головних країн-споживачів кіпрського газу може стати Єгипет, який має зростаючий попит на газ для електроенергетики, нафтохімічної промисловості та виробництва добрив.
У 2025 році Єгипет планує витратити 8 мільярдів доларів на імпорт LNG – це величезні кошти, які впливають на економіку країни.
Ізраїль вже збільшує експорт газу до Єгипту, подвоюючи постачання до 21 млрд кубометрів до 2028 року.
Кіпр веде переговори про постачання газу з родовищ «Кронос» (2,5 трлн куб. футів) та «Афродіта» (3,5 трлн куб. футів), а сьогодні президенти Єгипту та Кіпру мають підписати відповідні міжурядові угоди.
Велика проблема, яка турбує інвесторів – чи зможе Єгипет гарантувати своєчасні платежі та конкурентоспроможні ціни на імпортований газ.
Американська компанія ExxonMobil розпочала буріння перспективної свердловини Electra на кіпрській ділянці №5, а потім планує розвідку родовища Pegasus на ділянці №10.
Якщо Electra підтвердить 30 трлн куб. футів газу, це може стати основою для створення нового LNG-терміналу світового рівня з орієнтацією на ринок Азії.
Найбільш вірогідні варіанти для заводу – Кіпр (Василіко) або Єгипет (Idku та Damietta), де є вільні потужності. Однак реалізація такого проєкту потребує не менше 7-10 років, тобто він може запрацювати не раніше початку 2030-х років.
Європа поступово відмовляється від газу, тому орієнтація на цей ринок стає ризикованою. Тому Кіпр може знайти ринок збуту в Єгипті та, потенційно, у Туреччині, але це залежить від геополітичних факторів.
ExxonMobil, Chevron та Eni продовжують розвідку, але не поспішають з остаточними інвестиційними рішеннями.
Таким чином, майбутнє кіпрських газових проєктів не визначене. Без довгострокових контрактів та гарантій попиту розробка нових родовищ може залишитися економічно невиправданою.
Джерело Рolitis