Адмін – це звучить гордо: Тетяна
Симпатична, з чарівною посмішкою на обличчі, жінка ніяк не уособлюється з людиною, котра самовіддано стежить за порядком у чаті, реагує на будь-які порушення правил і, при цьому, ділиться набутим досвідом життя на Кіпрі та надає будь-яку відповідь майже цілодобово. Знайомтеся – Тетяна (Tatyana Lebedeva), адміністратор телеграм-чату “Українці на Кіпрі”, нова героїня циклу статей “Адмін – це звучить гордо!” Незважаючи на напружений ритм життя Тетяна люб’язно погодилась розказати свою історію.
На Кіпр я приїхала 17 років тому, як і більшість наших співвітчизників, трохи заробити синові на освіту. У результаті – і син благополучно вивчився на бюджеті, і батьків фінансово підтримую, і заміж за кіпріота вийшла, і Кіпр став другою Батьківщиною. Але в серці завжди ностальгія і неймовірна любов до України, до рідного Херсона. Щороку намагалася хоч 2-3 рази додому з’їздити, і не було людини щасливіше за мене. Так і жила всі ці роки…
У чаті з українцями я, напевно, вже давно, з ковідної ери, коли був у нас чарівний чат по ковідним обмеженням, коли рідних привозили з України зі страшенним скрипом, спецдозволи, флайпаси та інше… Хто б міг передбачити, що це буде здаватися дрібницями – в порівнянні з війною…
Чат “Українці на Кіпрі” був спокійним та аполітичним, втім, як і наше життя до війни. Дякую адмінам, що прийняли мене до команди, це велика честь. Усі ці місяці я намагалася хоч якимось чином допомогти нашим і, напевно, не збожеволіти від хвилювання, переживань, болю. Для мене чат став прихистком та можливістю хоч якось допомогти співвітчизникам.
Щоб не поринути у вир депресії та безнадійності, намагаюся надавати точкову адресну допомогу, благо за багато років обросла зв’язками та знайомствами – на роботу влаштувати, допомогти перший місяць–два, а скільки квитків купувала, проїзних, і грошима у борг – це, напевно, не дуже скромно. Жоден із моїх підопічних мене не підвів, але я і вибирала завжди трудівниць. Їм моя найглибша пошана та вдячність!
Радію, коли наші діти ходять до місцевих шкіл, а коли їх номінують учнями року – навіть не можу передати словами свою повагу та гордість за родини. Захоплююсь дорослими дітьми, які привезли батьків із найгарячіших точок і до готелю безкоштовного їх не здали. Найнеприємніші моменти в роботі адміністратора – це бачити зловживання готельною програмою, напевно. Це невдячність до Кіпру, як і дворазові спроби мітингів та протестів на цю тему.
Я завжди поруч, якщо кому потрібна допомога. Я рада, вдячна нашому чату, який мене познайомив із найпрекраснішими людьми. Ви мені стали рідними та близькими. Про людей, якими захоплююся – це Ксенія, наш стратег й організатор, зборам від якої я безсумнівно й абсолютно довіряю; Віталій, адмін, – моя совість і надійне плече; Ірина з Пафосу, яка невпинно проводить акції протесту. Сподіваюся на якнайшвидше закінчення війни, і нехай наш чат знову стане мирним та розміреним майданчиком для неспішного та доброго спілкування.
Читати також:
Теги: Українці на Кіпрі