Відкриваємо скарби української музики – Дарія Царинюк

2 жовтня в Ларнаці, в готелі Radisson Beach Resort відбудеться вечір української музики, який організовує центр «Обійми Cyprus». Гості концерту почують солоспіви, народні пісні і арію у виконанні володарки унікального сопрано, киянки Дарії Царинюк.

До війни, в Києві, Дарія була солісткою оперної студії Будинку вчених НАНУ. З початку повномасштабного вторгнення дівчина жила на Кіпрі, а рік тому вперше стала мамою (щиро вітаємо!)

Напередодні зустрічі із Дарією Царинюк я послухала її виконання арії Анни з опери Юлія Мейтуса «Украдене щастя», оскільки вже знала, що в Ларнаці готується концерт. Вражаюче! Окрім красивого голосу – щось особливе і зворушливе дуже переконливо проникає у глибини свідомості, зачаровує, заколихує і надихає одночасно.

–  Дарія, ви, мабуть, із самого дитинства співали? 

–  О, ні! Музика, вокал – це моя друга освіта. За першим дипломом я взагалі інженер телекомунікацій.

–  В це важко повірити! Здається, що ви з династії музикантів.

–  Насправді, фортепіано  було в моєму дитинстві у бабусі, в родині дійсно поважали й любили музику. Хоча, знову ж таки, прабабуся була кандидатом біологічних наук.

–  Як цікаво! Тож ви, отримавши технічну освіту, зрозуміли, що маєте реалізувати щось інше?

–  Так. І вступила на факультет музичного мистецтва в Університеті Б.Грінченка, кафедра академічного вокалу, клас Леонтієвої Софії Леонідівни. В свій час брала участь у майстер-класах Вікторії Лук’янець, першої з часів незалежності української всесвітньо відомої оперної співачки. Також, я мрію побувати на майстер-класах Зоряни Кушплер у Відні та Патріції Очеані в Італії. Я мала велику радість брати в них уроки онлайн, та мені дуже кортить позайматися з ними наживо.

–  Що ви відчуваєте на сцені? Що найбільше подобається у вашій справі?

–  Емоції. Відчуття, які можна передати глядачеві крізь голос і мій внутрішній стан на сцені. Я дуже радію, коли глядач може розділити і відчути мої переживання. Одним словом «катарсис» – це і є та магія, за якою люди ходять до театру.
Також люблю взаємодію з музикантами на сцені, виступи з оркестром. Були несподівані випадки, наприклад, концерт з оркестром Гуцало під дощем на Софіївський площі! Це дуже щемливі і радісні спогади.

–  А який музичний твір викликає найбільше хвилювань у вас? Коли знаєте, що зараз вийдете на сцену його виконувати, і серце завмирає від передчуттів?

–  Перед кожним твором – своє хвилювання. Абсолютно. Але моя мрія – це виконати партію Анни в опері Ю.Мейтуса «Украдене щастя». Я вірю, що це станеться. І взагалі, хочу щоб більше людей у світі знайомилися з українською культурою, музикою, мистецтвом.

–  А мета концерту в Ларнаці – це ще й допомога Україні?

–  Так. Під час концерту присутні зможуть зробити донати у фонд Тати Кеплер, яка займається зборами на тактичну медицину. Це можливість зберегти життя наших захисників.

–  Дарія, ви казали, що більше року не співали. Через події в Україні?

–  Біль, тривога за нашу країну дійсно не дозволяли співати. Не той стан душі. Потім додався і клопіт молодої мами. Але зараз я маю мотивацію і натхнення зробити цей концерт. Я полюбила Кіпр за ці півтора роки і перед переїздом до іншої країни хочу подарувати острову, українцям, які знаходяться тут, кіпріотам часточку краси нашої музичної культури.

–  Чи вплинула війна також на ваш репертуар?

–  Російські твори я більше не співаю. Не можу. Я розумію, що Рахманінов і Чайковський не мають стосунку до цієї війни, але їх знає увесь світ, в той час як наші чудові композитори такого визнання не мають, та і самі українці їх не знають. Випадковість? Але зараз ми самі відкриваємо скарби української музики. Яке прекрасне слово – «солоспів»! Це альтернативна назва «романсу», на відміну від народної пісні, в солоспіві є автор тексту.

–  Дарія, ми з нетерпінням чекаємо цієї красивої події, концерту 2 жовтня. Дякуємо за інтерв’ю!

 

Олена Ендрюс-Скаліодес


Читати також:

Теги: , ,


Залишити коментар