Авторський неологізм
Усім нам відома гордість нашої нації – найбільший у світі літак “Мрія”!
А чи відомо вам, що слова “Мрія” не існувало до другої половини 19 століття? І що це – авторський неологізм?
Авторський неологізм – це слова, витворені письменниками. Ті, що “приживаються” в мовленні, поступово входять до загального словникового складу, а інші – так і залишаються красивим і незвичним словом з вірша чи прози.
Так, любив створювати авторські неологізми, Павло Тичина, але такі слова, як “яблуневоцвітно”, “злотоцінно” тощо були занадто складними для щоденного вжитку і, відповідно, не прижилися. Чи, до прикладу, слова М. Семенка “дніпрокручі”, ”хрещатикуючи”.
А що ж із “Мрією”?
У другій половині 19 ст. український письменник Михайло Старицький вперше створив слово “Мрія” на позначення чогось дуже бажаного, здійснення чого хочемо, прагнемо. До цього в українській мові було лише слово “мріти” – дивитися вдалечінь.
Наведу приклади найбільш узвичаєних слів, авторами яких також свого часу стали українські письменники й публіцисти.
Так, Леся Українка принесла до нашого словника слово “промінь”, Іван Франко збагатив наше мовлення словами “чинник” та “проблиск”, українська дитяча письменниця Олена Пчілка (мати Лесі Українки) подарувала нашій мові слова “мистецтво” та “переможець”, а наш Кобзар Тарас Шевченко урізноманітнив мову словом “вогняний”.
Теги: Про мову промова